1.2.5. Взаємозв'язок управлінського рішення і функцій управління

Роль управлінського рішення (як основи управління) полягає в тому, що воно визначає послідовність дій персоналу для виробництва і реалізації товарів або послуг. Управлінське рішення розглядається як результат управління, що реалізовується в процесі виробничої діяльності і виражений через її кінцеві результати [90]. Реалізується управлінське рішення за допомогою взаємозв'язаних функцій, послідовне виконання яких формує процес його вироблення, ухвалення і реалізації, що характеризується універсальним набором процедур, взаємозв'язаних послідовністю стадій [90]. Процедури, що виконуються особами, що ухвалюють рішення, і персоналом їх апарату управління, забезпечують взаємозв'язки об'єкту і суб'єкта управління засобами реалізації управлінського рішення. Характерними термінологічну плутанину в теорію і тактику управління, впливає на вдосконалення методів. У доцільній діяльності осіб, що ухвалюють рішення, і їх апарату управління застосовуються методи управління діяльністю по розробці, ухваленню і реалізації рішень. Ці методи взаємозв'язані і взаємообумовлені вже внаслідок того, що суб'єктом і об'єктом ухвалення управлінських рішень є людина, що знаходиться на певному рівні ієрархії управління.

Запропонований тип класифікації методів обґрунтування, ухвалення і реалізації рішень охоплює всі області діяльності осіб, що ухвалюють рішення, і персоналу управління, наочно інтерпретує сукупність методів у вигляді генеалогічного дерева. Це дозволяє вибирати їх при рішенні різних задач і проводити їх подальше дослідження. У даній роботі викладені тільки деякі методи, частіше за інших використовувані в практиці управління.

Методи творчої праці осіб, що ухвалюють рішення, і їх апарату управління при всій простоті використання вимагають певних навиків. До найбільш доступних відносяться групові методи: "мозкової атаки", ключових питань, вільних асоціацій, інверсій, особистих аналогій, номінальних груп, інектіки, 635, Дельфі; індивідуальні методи: очікування натхнення, Меттчета, ліквідації безвихідних ситуацій. Ці методи дозволяють відбирати ідеї для ухвалення рішень, збирати інформацію в умовах невизначеності, досліджувати об'єкти управління, розвивати мислення.

1.2.6. Ієрархічна взаємозалежність управлінських рішень

Управлінське рішення в організації має ієрархічну структуру (схема 1.8), де склалося три рівні управління:

• стратегічний, на якому ухвалюються стратегічні рішення, що визначають життєдіяльність організації на багато років;

• функціональний (іноді званий оперативним), на якому виробляються стратегії розвитку, маркетингу, виробництва, фінансів і т. д., об'єднання стратегій управління організацією. На цьому рівні ухвалюються рішення, відповідні основам, ідеології стратегічного організаційного рішення;

• тактичний, на якому щодня реалізуються рішення, прийнятті на стратегічному рівні. На даному рівні ухвалюються рішення, безпосередньо пов'язані з управлінням виробничою діяльністю.

За розробку рішень на ієрархічних рівнях управління відповідальні (див. схему 1.8):

1. — керівники підприємств (компаній);

2. — начальники служб і відділів підприємства (компаній);

3. — керівники підприємств тактичного рівня.

Рішення, що приймаються на всіх рівнях, пов'язані з місією, головною метою і стратегією організації. Ці поняття — є основою розробки стратегічного рішення. Визначення місії, цілі і вироблення стратегії дії, що забезпечує виконання місії і досягнення організацією своїх цілей, — найважливіші задачі вищестоящих керівників, складові основу стратегічного управління.

Під місією розуміють констатацію філософії і призначення, значення (широкий) існування організації, а також твердження, що розкриває значення існування організації, в якому виявляється відмінність її від подібних [25]. Мета — цей конкретний кінцевий стан або бажаний результат, досягнення якого прагне група працюючих разом людей [92]. В даний час під стратегією розуміють і план, і стратегічне планування, і модель, і сукупність рішень, що визначають системну діяльність людей в організації.

Місія задає загальні орієнтири, напрями функціонування організації і служить задоволенню потреб оточуючих. Мета виражає потреби людей, що входять в організацію. Для досягнення мети необхідно вирішити певні задачі (робота, серія робіт або частина роботи, яка повинна бути виконана наперед встановленим способом в заздалегідь обумовлені терміни [92]). Задачі формулюються в управлінському рішень відповідно до задуму керівництва. Постановка мети відповідає на питання, який результат повинен бути досягнутий. Задачі відповідають на питання, що повинно бути зроблено для досягнення мети.

Виробничі організації — це багатоцільові системи. Сукупність цілей різних рівнів є системою взаємозв'язаних цілей у вигляді "дерева цілей". Кожне управлінське рішення повинне визначати задум і систему діяльності людей по досягненню цих цілей. Щоб додати цілеспрямованість управлінню в організації і орієнтувати його на конкретні результати для кожної мети (отже, для управлінського рішення), визначаються обмеження, критерії (для вибору альтернативи) варіанту рішення. При цьому управлінське рішення повинне відповідати механізму управління досягненням поставленої мети, злагоджено з критеріями управління по рівнях ієрархії, виділених ресурсах. У виробничих організаціях ресурсами управління можуть бути матеріальні засоби (грошовий і речовий капітал, виробничий, інвестиційний, науково-технічний потенціал), організаційний (діапазон організаційних можливостей) і соціальний (особовий і колективний) потенціал.

Як показує практика, управлінські рішення можуть розроблятися за ініціативою керівників як стратегічного, так і тактичного рівня. Принципових відмінностей у взаємозв'язку управлінських рішень по рівнях ієрархії в цьому випадку немає, а наголошуються особливості організації процесу розробки, прийняття і реалізації рішень.