1.2. Природа управлінських рішень

1.2.1. Загальні поняття про управлінське рішення

Відомо, що в будь-якій науці обґрунтованість теоретичних висновків і цінність практичних рекомендацій за рішенням тієї або іншої приватної проблеми безпосередньо залежать від правильного розуміння явищ і процесів, які щодо даної проблеми є більш загальними, від методології підходу до її рішення, світоглядних і загальнонаукових основ. З урахуванням цього методологічного положення необхідно з'ясувати поняття "управлінське рішення", його роль і місце в управлінні організаціями.

Важливе значення для теорії і практики управління має також правильне і єдине тлумачення вживаних термінів. Ще Р. Декарт радив: "Уточнюйте значення слів, і ви позбавите людство від половини помилок". З урахуванням того, що саме визначення управління трактується по-різному, необхідно роз'яснити сенс поняття "управлінське рішення".

У літературі термін "управлінське рішення" уживається в декількох значеннях:

• обдуманий намір зробити що-небудь, що припускає попереднє усвідомлення цілей і засобів дії;

• процес вироблення і ухвалення якнайкращого варіанту (альтернативи) для вирішення виниклої проблеми або завдання;

• фіксований управлінський акт;

• вольовий акт керівника організації по вибору варіанту діяльності її персоналу досягши поставленої мети.

Поняття "управлінське рішення" слід відрізняти від поняття "рішення взагалі". Людина протягом життя приймає безліч рішень: у бізнесі, виробництві, особистих відносинах, повсякденному житті, але далеко не всі вони відносяться до управлінських. Найважливішою ознакою управлінського рішення є його безпосередня спрямованість на організацію колективної праці. Крім того, управлінське рішення як дія, що управляє, на колективну працю приймається не всяким працівником, а лише суб'єктом управління - керівником організації (лінійним менеджером) або колегіальним органом (радою директорів).

Істотною відмітною ознакою управлінського рішення є його ухвалення лише у тому випадку, коли необхідно задіяти всю систему управління організацією, включити весь її механізм управління.

Теорія і практика управління підтверджують наступне:

1. ухвалення управлінських рішень пов'язане з переробкою інформації, що відноситься до вирішуваної задачі, і вибором на основі її аналізу і синтезу найбільш переважного варіанту дій;

2. варіант дій вибирається на основі критеріїв, обмежень і певних правил;

3. система критеріїв і правила ухвалення управлінських рішень базуються на знанні закономірностей управління, обліку особливостей об'єкту ухвалення рішень і конкретної ситуації, в якій воно приймається;

4. процес ухвалення управлінського рішення охоплює елементи наукового знання, творчості і мистецтва управлінської діяльності;

5. конкретні управлінські рішення по специфічному змісту розрізняються, але мають також істотні загальні властивості. Наприклад, в певний клас управлінських (організаційних) рішень звичайно включає відповіді на наступні питання: яка переслідується мета (або цілі); які можна використовувати засоби, ресурси, необхідні для досягнення даної мети; які завдання структурних підрозділів керованої організації; які способи слід використовувати для досягнення мети; які послідовність і порядок дії персоналу і т.д.

Суть управлінського рішення виявляється в людській діяльності, ролі і місці рішення в процесі управління. Розробка, ухвалення і реалізація управлінських рішень є інтеграційним процесом людської діяльності, послідовну зміну його станів при виконанні особами, що ухвалюють рішення, і їх апаратом управління функціональних обов'язків.

Управлінське рішення - це результат системної діяльності людей і продукт когнітивної (опосередкованої пізнавальними чинниками), емоційної, вольової, мотиваційної природи - синтезу психічних процесів, що мають початкову регулятивну спрямованість. Це вольовий акт осіб, що ухвалюють рішення, оформлений у вигляді документа.

Вироблені рішення повинні відповідати функціям організації і вирішуваним нею задачам, складності обстановки, що складається, кооперативним інтересам тих, хто спільно досягає узгоджені цілі, а також задовольняти вимогам об'єктивних законів управління.