2.2. Передбачення в розробці і ухваленні управлінських рішень. Методи прогнозування

2.2.1. Суть поняття "передбачення"

Передбачення - припущення, бачення наперед того, що повинне відбутися; передбачення [34]. Вже виходячи з цього визначення, особи, що ухвалюють рішення, повинні мати намір по умові, передумові, здогадці висловити правильну пропозицію про те, що буде закладене в управлінське рішення. Що для цього ухвалює рішення повинен бути:

1) здібним до цього - володіти стратегічним, тактичним баченням, тобто розвиненою інтуїцією, стратегічним мисленням, розвиненою рефлексією;

2)розуміти необхідність обліку передбачення в розробці, ухваленні і реалізації управлінського рішення;

3)мати можливість реалізовувати свої здібності з урахуванням передбачення при ухваленні рішення, тобто займати відповідне положення в управлінській ієрархії.

Практика свідчить, що підвищення ефективності діяльності організацій пов'язане із змінами в них, здійсненими за допомогою управлінських рішень, прийнятих на основі "бачення майбутнього" [136]. Дослідження, проведені в Україні і Росії, показали, що однією з причин кризового стану цих країн є відсутність стратегічного бачення, мислення у посадовців, що займають стратегічні рівні управління.

Поняття "передбачення" включає:

• прогноз (однозначне затвердження майбутнього стану об'єкту або настання якої-небудь події);

• прогноз (найбільш вірогідний стан об'єкту або можливість настання події);

• припущення - опис одного або декількох можливих варіантів (гіпотез) майбутнього стану об'єктів, що цікавлять [130].

Таким чином, передбачення - це відображення майбутнього стану об'єктів (найчастіше некерованих або слабоуправляємих) або тих змін, які можуть в них відбутися, або інформація про події, які можуть відбутися. Передбачати - означає давати ту, що випереджає картину можливої дійсності, що характеризується системою спливаючих чинників і що забезпечує їх облік, потенційно сприятливий розвиток обстановки.

Н. Кондратьев [76] виділяє три типу передбачення:

іррегулярних подій (майбутній урожай, рівень цін в певний момент);

подій, що менш регулярно повторюються (сезонні коливання, кон'юнктура);

загальні розвиток певних социально-економічесих тенденцій (розвиток або занепад галузей господарства, загальний рух цін).

Всі типи передбачення відносяться до некерованих (слабоуправляємим) параметрів. Вибираючи можливі варіанти дій для вирішення проблеми (в процесі вироблення управлінського рішення), необхідно знати, чи не вийде значення якого-небудь важливого показника за межі допустимого. Це вимагає передбачення обстановки, можливих змін станів середовища і вирішальних чинників.

При розробці управлінського рішення персонал управління стикається з невизначеністю некерованих параметрів, ступінь якої може бути різним - від повної невідомості їх величини до випадків знаходження параметра, що цікавиться, в порівняно вузькому діапазоні. Передбачення дає можливість зменшити ступінь невизначеності. Передбачення в цілому здійснює тільки особу, що ухвалює рішення, а його апарат управління може брати участь в розробці прогнозу при описі припущень.

У внутрішньофірмовому управлінні передбачення повинне відповідати наступним вимогам:

• бути чітко пов'язаним з реальністю, тобто результати передбачення повинні бути досяжні; відображати особисту переконаність одного або декількох співробітників підприємства;

• враховувати економічний потенціал успіху підприємства [79];

• служити базою довгострокового успіху підприємства;

• виражати інтереси всіх співробітників фірми.

Існують різні описи того, як виникає і здійснюється передбачення. Відмінність думок пояснюється незнанням того, як працює наш мозок, а ґрунтується на емпіричному матеріалі. Рекомендації по успішному передбаченню засновані на наступних постулатах.