ру та будь-які норми міжнародного права, які застосовуються по відношен­ню до учасників договору. Необхідно мати на увазі, що використовується не будь-яка послідуюча практика застосування договору, а тільки така, яка може розглядатися як згода учасників відносно тлумачення договору у ціло­му або його окремих положень.

При тлумаченні можуть використовуватися і додаткові засоби, якими, як вказується у ст. 32 Віденських конвенцій, є підготовчі матеріали та обставини укладання договору. Однак до додаткових засобів можливе звертання лише у тому випадку, якщо тлумачення призводить до неясних або двозначних ви­сновків чи до результатів, які є явно абсурдними чи нерозумними.

§ 6. Припинення та призупинення дії міжнародних договорів

Юридичні підстави припинення дії: денонсація, перегляд, анулюван­ня, докорінна зміна обставин. Вплив збройних конфліктів на дію між­народних договорів

Припинення дії міжнародного договору означає, що він втратив свою обов’язкову сулу для його учасників і припинив породжувати прав і обов’язки у відносинах між ними. Із припиненням міжнародного договору він втрачає юридичну силу для всіх його учасників. Припинення договору або вихід із нього можливі відповідно до положень договору або в будь-який час за зго­дою всіх учасників після консультації з іншими договірними державами та міжнародними міжурядовими організаціями.

Зазвичай учасники договору в заключних положеннях обумовлюють способи припинення договору або умови, за яких можливе його припинення. Найчастіше в договорі визначається строк його дії, після закінчення якого договір автоматично припиняє свою дію.

Підстави припинення дій договорів можна поділити на дві великі групи:

1. Невільні підстави, при застосуванні яких припинення міжнародного договору спричинюється настанням події або факту, без волевиявлення сто­рін, спрямованого на припинення договору. До таких подій можна віднести: закінчення строку дії договору; виконання умов міжнародного договору, під які було укладено договір; виникнення нової імперативної норми (jus cogens); війну; припинення існування суб’єкта договору.

2. Вольові підстави, за яких припинення дії міжнародного договору є ре­зультатом безпосереднього волевиявлення сторін, які об’єднуються одним поняттям — розірванням. До способів розірвання договору можна віднести: денонсацію, скасування, новацію та анулювання.

Найпоширенішим способом розірвання договору є денонсація — одно­стороння відмова від договору з попередженням, що зроблено в порядку і в строки, які передбачені в умовах договору. Якщо в договорі передбачена можливість денонсування, то учасник повинен виконати умови денонсуван­ня і зобов’язаний завчасно попередити інші сторони. Якщо договір не містить положень про його денонсацію або вихід з нього, то він не підлягає денонсації і вихід із нього не допускається, якщо тільки не встановлено, що учасники мали намір допустити можливість денонсації або виходу, або характер до­говору не передбачає права денонсації або виходу.

187

Учасник повинен повідомити про намір денонсувати договір не менш ніж за 12 місяців згідно вимог ст. 56 Віденських конвенцій. Закон України «Про міжнародні договори України» визначає, що пропозиції про денон­сацію міжнародних договорів України подаються Міністерством закордон­них справ України, іншими міністерствами та відомствами Уряду України; Уряд України вносить відповідні пропозиції Президентові України або Верховній Раді України. Денонсація міжнародних договорів України здій­снюється законом України, указом Президента України, постановою Уряду України.

Скасування або зупинення дії договору відповідно до його положень від­бувається за згодою всіх учасників після консультації з іншими договірними державами та міжнародними міжурядовими організаціями.

Перегляд договору або новація — це спосіб розірвання договору, який випливає з укладання наступного договору. Договір вважається припиненим, якщо всі його учасники укладуть наступний договір з того самого питання і мають на увазі припинення попереднього або якщо положення договорів є абсолютно несумісними.

Анулювання — однобічне припинення дії міжнародного договору, яке вважається правомірним лише на підставі норм міжнародного права, а саме у випадках, що визначені у Віденській конвенції про право міжнародних до­говорів:

1. недійсність неправомірних договорів;

2. договір, що укладений попередником, суперечить новому суспільному ладу держави;

3. істотне порушення договору одним з його учасників;

4. у разі неможливості здійснення договору;

5. у випадках, коли докорінним чином змінилися обставини, тобто на застереження про незмінність обставин (clausula rebus sic stantibus) можна посилатися, коли наявність таких обставин становила істотну підставу згоди учасників на обов’язковість для них договору і наслідок зміни обставин до­корінно змінює сферу дії зобов’язань, які все ще підлягають виконанню за до­говором. Проте неприпустимо посилатися на докорінні зміни обставин, якщо вони сталися внаслідок свідомих дій держави, що посилається на такі зміни, і для припинення договору, що визначає державні кордони.

У тому випадку, якщо безповоротно зник або знищений об’єкт, який необхідний для виконання договору, учасник може посилатися на цю обста­вину як на підставу для припинення чи виходу з договору. Однак вказана обставина може виступати в якості підстави для припинення договору лише тоді, коли вона виникла не в результаті порушення таким учасника свого зобов’язання за договором чи іншого міжнародного зобов’язання по відно­шенню до будь-якого іншого учасника договору.

Договір припиняє свою дію і в тому разі, якщо на момент йог дії виникла нова імперативна норма загального міжнародного права (jus cogens).

Розірвання дипломатичних чи консульських відносин не впливає на пра­вові відносини, які встановлені міжнародним договором між його учасника­ми. Хоча якщо дипломатичні чи консульські відносини є необхідною умовою

188

для виконання договору, то такий договір у випадку розірвання вказаних від­носин припиняє свою дію.

З моменту об’явлення стану війни відбувається перебудова відносин між сторонами, що воюють, яка веде до припинення дій договорів, які розрахо­вані на мирні відносини. Починають застосовуватися норми міжнародного права у період збройних конфліктів.

Припинення міжнародного договору означає, що він припинив поро­дження зобов’язань у майбутньому, але не впливає на права, зобов’язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання до­говору, — вони зберігаються і після припинення договору.

Призупинення дії міжнародних договорів

Віденські конвенції передбачають призупинення дії міжнародних до­говорів. Призупинення міжнародного договору, на відміну від припинення, означає тимчасову перерву дії договору на якийсь час. Призупинення між­народного договору за різних обставин може привести в подальшому до його припинення або до поновлення. Призупинення міжнародного договору веде до таких наслідків:

1. звільняє учасників від зобов’язання виконувати договір у своїх вза­ємовідносинах протягом періоду зупинення;

2. не впливає в усьому іншому на правові відносини між учасниками, встановлені договором.

Призупинення дії договору можливо лише у відповідності з положення­ми самого договору чи за згодою його учасників. Два чи декілька учасників багатостороннього договору можуть укласти угоду о тимчасовому призу­пиненні дії його положень лише у відносинах між собою, якщо така можли­вість передбачена самим договором чи їм не забороняється. При цьому таке призупинення не повинно мати вплив на використання іншими учасниками своїх прав, що витікають з даного договору, і не повинно бути несумісним з об’єктом та цілями договору. Істотне порушення договору одним з його учас­ників дає підставу учаснику, вельми постраждалому від цього порушення, зу­пинити дію договору у цілому або в частині, що стосується порушеної умови договору.

Під час призупинення дії договору сторони повинні утримуватися від дій, які могли б перешкодити відновленню дії такого договору.

189