- •1. Предмет політології, її методи
- •2. Політична концепція н. Макіавеллі
- •3.Політика як суспільне явище. Походження політики.
- •4. Політична концепція т. Гоббса.
- •5.Становлення політики, політичних відносин та інститутів як результат суспільного розвитку.
- •6. Політична концепція Дж. Локка.
- •7.Суб’єкти та об’єкти політики.
- •8.Ідеї правової держави і принцип розподілу влад у працях ш.-л. Монтеск’є.
- •9.Політична система: підходи до визначення поняття.
- •10.Політичні погляди т. Джефферсона.
- •11.Структура і функції політичної системи.
- •12. Політико-правові концепції в німецькій науковій школі
- •13. Типології політичних систем.
- •14.Політичні ідеї Аристотеля.
- •15. Особливості і проблеми розвитку політичної системи України.
- •16.Основні напрямки розвитку політичної думки України в хіх і на початку хх ст.
- •Держава як центральний елемент політичної системи.
- •М. Вебер як один з фундаторів політичної науки.
- •19.Правова та соціальна держава: визначення понять та ознаки
- •20.Теоретичні підходи до державотворення в працях д. Донцова та в.Липинського.
- •Поняття політичної партії, походження і сутність.
- •Український гуманізм епохи Відродження.
- •23. Ґенеза політичних партій, їх основні функції.
- •24.Політика як наука та мистецтво. Знання та інтуїція в політиці.
- •25.Типи партій і партійних систем.
- •Типи партій
- •26.Зміст теорії поділу влад
- •27.Особливості багатопартійності в Україні.
- •28.Політичні погляди м. Грушевського.
- •29.Влада як явище суспільного життя: поняття, структура, носії.
- •30.Політичні ідеї в працях Платона.
- •31. Вибори та виборчі системи.
- •32. Політичні погляди в. Винниченка.
- •33. Поняття еліти в політиці. Еволюція теорії еліт.
- •34.Функції політичних партій.
- •35. Походження, види і функції політичних еліт.
- •36. Порівняльний аналіз поглядів Платона та Аристотеля на державу.
- •37.Політичне лідерство: трактування, сутність, функції.
- •38. Політичні аспекти прав людини
- •39.Легітимність політичної влади та її ресурси.
- •40. Основні етапи розвитку політичної думки в Україні: головні ідеї та провідні мислителі.
- •53. Політичні режими: трактування поняття та типологія.
- •Типологія
- •54.Західна політична думка раннього і класичного Середньовіччя.
- •55.Громадсько-політичні об’єднання та рухи.
- •56. Міжнародна політика та міжнародні відносини.
- •57. Поняття громадянського суспільства: витоки і сучасне розуміння.
- •58. Політологія в системі гуманітарних наук.
- •59. Теоретичні підходи до розуміння політичного лідерства.
- •60. Внесок римського права в розвиток світової політичної думки
39.Легітимність політичної влади та її ресурси.
Ресурси влади - це всі ті засоби, використання яких забезпечує вплив на об'єкт влади відповідно до цілей суб'єкта. Ресурси можна класифікувати на утилітарні, примусові, нормативні (за А.Етціоні). Утилітарні - це матеріальні та інші соціальні блага, що пов'язані з повсякденними інтересами людей. Вони можуть використовуватись як для заохочення, так і для покарання. Примусові ресурси - це міра адміністративного покарання. їх застосовують тоді, коли перші (утилітарні) виявляються не ефективними або вичерпаними. Нормативні -включають ті заходи, які впливають на внутрішній світ людини, на норми поведінки та ціннісні орієнтації (ЗМІ, художня література, різні сфери культури, діюче законодавство, традиції тощо). Цей тип ресурсів впливає саме на свідомість людини, тоді як перші два - на реальні обставини життєдіяльності людини, а через це - на поведінку.
Можна також проводити класифікацію ресурсів відповідно до сфер життєдіяльності: політичні, економічні, соціальні, політи-ко-силові, культурно-інформаційні.
Економічні ресурси - це матеріальні цінності, що необхідні для суспільного виробництва та споживання. Це гроші, засоби виробництва, земля, корисні копалини, продукти харчування тощо.
Соціальні ресурси дають змогу впливати на соціальний статус людини. До них відносяться, наприклад, матеріальний добробут, кар'єра, престиж, освіта, медичне обслуговування, соціальна захищеність.
До культурно-інформаційних ресурсів належать знання та інформація, а також засоби їх отримання й розповсюдження (заклади освіти і науки, ЗМІ, заклади культури). Деякі дослідники вважають, що XXI ст. стане століттям панування інформаційних ресурсів влади.
Політико-силові ресурси - це державний апарат фізичного примусу (армія, карні органи тощо).
Важливо відзначити, що і сама людина є специфічним ресурсом влади (демографічні ресурси). Людина створює всі інші ресурси влади. Людина може виступати знаряддям влади як засіб впливу на інших людей. Тобто людина може виступати і суб'єктом, і об'єктом влади.
Ми визначили, що таке влада як феномен суспільного буття. Але влада може бути класифікована за такими видами: економічна, соц.іальна, духовно-інформаційна, примусова, політична.
Панування громадянами оцінюється по-різному. Позитивна оцінка прийняття влади населенням, визнання ним її права управляти та згода підкорюватися означає легітимність влади. Така влада характеризується як справедлива та правомірна. Вона має авторитет. Більшість населення впевнена, що існуючий порядок є найкращий з можливих для цього суспільства. Легітимність влади супроводжується наявністю консенсусу щодо основних цілей і цінностей розвитку.
Необхідно розрізняти легітимність влади та її легальність. Перше поняття носить етичний характер, друге - юридичний та етично-нейтральний. Легальною є влада, яка видає закони та має змогу їх здійснювати, але при цьому вона може бути не легітимною (наприклад, коли населення знаходиться в пасивній або активній опозиції до влади). В цьому випадку легальна влада часто вдається до примусу і насилля як по відношенню до окремих членів суспільства, так і суспільства загалом.
За М.Вебером можна виділити три типи легітимності влади: традиційну, харизматичну та легальну.
Традиційна влада базується на переконаності і святості традицій та законності репрезентованих ними органів. Ця влада має дві модифікації:
♦ базується на патріархальному пануванні, визначається примітивною згодою з продиктованим владою перебігом суспільних процесів і першорядною значущістю при цьому патріарха як володаря; ♦ базується на становому пануванні з притаманною йому ієрархією, вираженою в моральній та майновій нерівності станів при шануванні існуючих звичаїв і володаря. Харизматична влада передбачає безумовну та ірраціональну віру в надприродні якості володаря. Термін "харизма" запозичений з історії християнської церкви, де його використовують для позначення проповідників, котрі мали дар безпосереднього спілкування з божеством і обминали при цьому офіційні релігійні інституції. В політичній практиці під харизмою розуміють священний дар, виключні якості керівника.
Легальна влада, або раціонально-правова, базується на раціонально зрозумілому інтересі. Для цього типу характерна переконаність у законності встановлених порядків. Для забезпечення такого типу панування необхідний професійний апарат. Змістом цієї влади є визнання важливості законів. Люди підкорюються не особистості, а законам, в межах яких обираються і діють представники влади.
