- •О. О. Абакумова «Обчислювальна математика-1»
- •Теоретичні відомості Абсолютна та відносна похибки
- •Похибки округлення
- •Зразок виконання завдання
- •Контрольні питання
- •Теоретичні відомості
- •Зразок виконання завдання
- •Приклад програми
- •Контрольні питання
- •Теоретичні відомості
- •Зразок виконання завдання Завдання: наближено відбудувати функцію , що задана таблицею
- •Приклад програми
- •Контрольні питання
- •Теоретичні відомості Кінцеві різниці
- •Перша інтерполяційна формула Ньютона
- •Друга інтерполяційна формула Ньютона
- •Зразок виконання завдання
- •Приклад програми
- •// Код у коментарях використовується для випадку інтерполяції назад
- •Контрольні питання
- •Теоретичні відомості
- •Зразок виконання завдання
- •Приклад програми
- •Контрольні питання
- •Теоретичні відомості
- •Метод прямокутників
- •Метод Сімпсона
- •Метод трапецій
- •Зразок виконання завдання
- •Приклад програми
- •Контрольні питання
- •Теоретичні відомості
- •Види матриць
- •Зразок виконання завдання
- •Приклад програми
- •Контрольні питання
- •Теоретичні відомості
- •Визначник матриці
- •Метод союзної (приєднаної) матриці
- •Зразок виконання завдання
- •Приклад програми
- •Контрольні питання
Теоретичні відомості Кінцеві різниці
Нехай функція задана таблицею з постійним кроком.
|
|
|
|
|
|
... |
... |
|
|
Різниці між значеннями функції у сусідніх вузлах інтерполяції називають кінцевими різницями І порядку.
,
,
....................
.
З кінцевих різниць І порядку отримують різниці ІІ порядку:
,
,
..........................
.
Аналогічно отримують різниці k-го порядку:
,
.
Продовжуючи цей процес, можна за даною таблицею функції скласти таблицю кінцевих різниць.
Кінцеві різниці можуть бути представлені безпосередньо через значення функції:
,
,
.......................................................................
,
.
Перша інтерполяційна формула Ньютона
Будемо шукати інтерполяційний багаточлен у вигляді:
Це
багаточлен n-го
степеню. Значення коефіцієнтів
знайдемо з умови співпадання значень
вихідної функції та багаточлена у
вузлах інтерполяції:
,
.
Покладаючи
,
знаходимо
.
Для
:
.
Звідки
.
Для
.
Звідки
.
Аналогічно
знаходимо
.
Загальна формула має вигляд:
,
Підставляючи
ці вирази у формулу для
,
отримаємо наступний вид інтерполяційного
багаточлена Ньютона:
.
Проте,
на практиці цю формулу використовують
дещо в іншому вигляді. Для цього вводять
змінну
.
Тоді
,
,
.............................
.
З урахуванням цих співвідношень, формулу Ньютона можна переписати у вигляді:
Отриманий
вираз може апроксимувати задану функцію
на усьому відрізку зміни значення
аргумента
.
Проте цю формулу вигідно використовувати
для інтерполяції функції в околі
початкового значення
,
де
,
тобто для
.
Для інших значень аргумента, наприклад
для
,
замість
краще брати значення
.
Таким чином, інтерполяційний багаточлен
Ньютона можна записати у вигляді
,
Отриманий вираз називають першим інтерполяційним багаточленом Ньютона для інтерполяції вперед.
Цю формулу зазвичай використовують для обчислення значень функції в точках лівої половини відрізка інтерполяції.
Окремі випадки
Лінійна інтерполяція За (інтерполюємо за двома точками)
.
Квадратична інтерполяція За (інтерполюємо за трьома точками)
.
Друга інтерполяційна формула Ньютона
Для
правої половини відрізка інтерполяції,
застосовують іншу формулу. В цьому
випадку покладають
,
тобто
Інтерполяційний багаточлен Ньютона
можна записати у вигляді
.
Отриману формулу називають другим інтерполяційним багаточленом Ньютона для інтерполяції назад.
Як
перша, так і друга формули Ньютона
можуть бути використані для екстраполяції
функції, тобто для знаходження значення
функції
для значення аргумента
,
що лежать поза межами таблиці. Якщо
,
то вигідно застосовувати першу
інтерполяційну формулу Ньютона. Тоді
.
Якщо
,
то зручніше користуватись другою
інтерполяційною формулою Ньютона. В
цьому випадку
.
