- •Предмет, завдання, місце і значення науки про мову. Галузі мовознавства. Наукове і практичне значення мовознавства.
- •Гіпотези про походження мови.
- •Міжнародні природні та штучні мови.
- •Генеалогічна класифікація мов. Інші сім’ї мов.
- •Типологічна класифікація мов.
- •Значення письма.
- •Орфографія та її принципи.
- •Філософський метод у мовознавстві
- •Дослідні методи в мовознавстві (розрізнення синхронії й діахронії у вивченні мов; поняття архетипу).
- •Одиниці мови, їх функції.
- •Мовні рівні (характеристика).
- •Поняття системи і структури мови. Розділи мовознавства, що вивчають структуру й систему мови.
- •Парадигматичні і синтагматичні відношення.
- •Три аспекти в характеристиці звуків мови.
- •Поняття фонеми. Фонологія.
- •Система вокалізму. Класифікація звуків за артикуляційними й акустичними ознаками.
- •Система консонантизму. Класифікація звуків за артикуляційними й акустичними ознаками.
- •Фонетичне членування мови: поняття про склад; складові й нескладові звуки; наголос.
- •Фонетичне членування мови: такт (фонетичне слово, проклітики й енклітики), синтагма.
- •Позиційні й комбінаторні звукові зміни.
- •Поняття морфеми. Виділення морфем і встановлення їх значення.
- •Види і варіанти морфем.
- •Поняття інтерфікса, циркумфікса, нульової флексії й нульового суфікса.
- •Омонімія морфем.
- •Фонологічна структура морфем.
- •Словозмінна і словотвірна функції афіксів.
- •Способи вираження граматичних значень.
- •Слово як вираження поняття. Сигніфікативне значення слова.
- •Мотивовані й немотивовані значення слів. Внутрішня форма слова. Номінативне значення.
- •Полісемія. Найважливіші ознаки багатозначних слів. Співвідношення значень у багатозначних словах.
- •Групування слів за семантичним відношенням між ними (синоніми, антоніми, омоніми, евфемізми, дисфемізми, табу).
- •Змінність лексики, зумовлена змінами в житті суспільства і розвитком мислення (неологізми, оказіоналізми, застарілі слова: історизми, архаїзми; слова активного й пасивного вжитку).
- •Предикативність: сутність поняття, способи граматичного вираження.
Міжнародні природні та штучні мови.
Поряд з мовами міжнаціонального і регіонального спілкування виникали й існують міжнародні, або світові, мови. Це мови, що служили і служать засобом спілкування народів різних держав. Цю роль виконували і виконують мови природні (живі) і штучні.
Міжнародні природні мови існували в різні історичні епохи і в різних кінцях світу. Наприклад, старогрецька - в античній Європі, мова палі - на півдні Індії, на Шрі-Ланка і в Південно-Східній Азії, арабська і перська - на Близькому Сході. Своїм широким функціонуванням вони відігравали значну культурну роль, хоч і були чужими для багатьох верств населення.
Приро́дна мо́ва — мова, яка використовується для спілкування людей, створена не штучно, а тому вона не має автора.
Штучні мови - спеціальні мови, які, на відміну від природних, сконструйовані цілеспрямовано. Таких мов існує вже більше тисячі, і постійно створюються все нові і нові.
Розрізняють такі види штучних мов:
Мови програмування і комп'ютерні мови - мови для автоматичної обробки інформації за допомогою ЕОМ.
Інформаційні мови - мови, що використовуються в різних системах обробки інформації.
Формалізовані мови науки - мови, призначені для символічного запису наукових фактів і теорій математики, логіки, хімії та інших наук.
Мови неіснуючих народів, створені в белетристичних або розважальних цілях.
Міжнародні допоміжні мови - мови, що створюються з елементів природних мов і пропоновані як допоміжний засіб міжнаціонального спілкування.
Генеалогічна класифікація мов. Інші сім’ї мов.
Генеалогічна класифікація мов — класифікація мов, в основу якої покладено принцип їх спорідненості. Споріднені мови виникли шляхом диференціації діалектів однієї первісної мови, яку називають прамовою або мовою-основою (наприклад, сучасні слов’янські мови походять від колишньої спільнослов'янської, або праслов'янської, мови).
Сучасна генеалогічна класифікація мов у різних її варіантах визнає існування від кількох десятків до 200 мовних родин, серед яких найголовніші:
Індоєвропейська
Афразійська (стара назва — семіто-хамітська)
Уральська з фінно-угорським (угро-фінським) та самодійським відгалуженнями
Тюркська
Монгольська
Тунгусо-маньчжурська та багато інших.
Список мовних сімей включає генетично споріднені та ізольовані мовні сім'ї. У світі існує близько 6500 мов, які можна поділити на 300 генетичних одиниць, 180 з яких є мовними сім'ями, а 120 мов вважаються ізольованими.
Типологічна класифікація мов.
Типологічна класифікація мов — класифікація мов світу на основі виявлення подібностей і відмінностей, що притаманні мовній будові як найважливіші властивості мови, але які не залежать від генетичної спорідненості мов.
Типологічні класифікації мови:
Морфологічна
Синтаксична
Багато лінгвістів під типологічною класифікацією мов розуміють власне морфологічну.
Є різні методи типології, яка визначає істотні риси мовної структури, виявляє її взаємозумовлені і взаємовиключні характеристики на основі вивчення структури окр. мов світу та їх зіставлення. Це, зокрема, змістова, або семантична, типологія, яка спирається на дещо механічне сполучення форм і змістових критеріїв. Інша типологія — характерологічна досліджує внутрішньоструктурні закономірності, за якими в одній мові сполучаються і взаємно зумовлюються окр. типол. ознаки. Структурна типологія спирається на аналіз відношень між елементами мовної системи. Є ще типологія мовних рівнів (морфологічна, фонологічна і т. д.), типологія окр. мовних категорій (типологія стану, відмінка і т. д.).
