10. Одиниці мови, їх функції.

Одиниця мови - елемент системи мови, нерозкладний в рамках певного рівня членування тексту і протипоставлений іншим одиницям.

За ознакою наявності звукової оболонки виділяються такі типи одиниць мови :

• матеріальні - мають постійну звукову оболонку (фонема, морфема, слово, пропозиція);

• відносно-матеріальні - мають змінну звукову оболонку (моделі будови слів, словосполучень, пропозицій, що володіють узагальненим конструктивним значенням, відтвореним у всіх побудованих згідно з ними одиницях);

Розрізняють прості і складні одиниці: прості абсолютно неподільні (морфема як значуща одиниця, фонема); складні подільні, однак поділ обов'язково виявляє одиниці нижчого мовного рівня.

Одиниці мови служать утіленням таких функцій мови, як комунікативна й мислеоформлювальна. Звуки мови, маючи фізичну природу, забезпечують сприйняття мови на слух. У цьому виявляється їх перцептивна функція. Водночас вони виступають розрізнювачами змісту слів та їх форм (оболонка, ополонка). Цю їх функцію (розрізнювання, диференціації) називають ще диференціальною або сигніфікативною. Словам, значення яких співвідносні з предметами, ознаками, діями довколишньої дійсності, властиві функції називання предметів і вираження понять. Першу з них називають номінативною , а другу – семасіологічною.

11. Мовні рівні (характеристика).

Рівні мови – деякі «ділянки» мови, підсистеми мовної системи, кожну з яких характеризують сукупність відносно однорідних одиниць і набір правил, які регулюють їх використання і групування в різні класи і підкласи.

Для розрізнення рівнів мови використовують такі принципи:

• кожен рівень повинен мати свою одиницю;

• одиниці одного рівня повинні бути однорідними;

• одиниці будь-якого рівня виділяються шляхом сегментації складніших утворень;

• одиниці нижчого рівня входять до одиниць вищого рівня, тобто між ними існують ієрархічні відношення.

Розрізняють основні й проміжні рівні. До основних рівнів належать фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний і синтаксичний.

Відповідно до членування мовного потоку на звуки, слова, їх значущі елементи і речення виділяються функціональні мовні рівні. Розрізняють нижчий і вищий рівні. Нижчий рівень – звуковий (або фонетичний). У ньому мовні одиниці (звуки) позбавлені значення, але функціонують у мові як важливі її елементи, завдяки яким передається повідомлення. Цей рівень називають виражальним, оскільки він виконує єдину функцію – функцію вираження. Вищі рівні обіймають такі мовні елементи, в яких, крім плану вираження, існує ще й план значення, змісту. Їх іменують значеннєвими одиницями мови. Такими є морфеми . Морфему часто визначають як мінімальний знак, котрий не членується на більш прості одиниці змісту. На вищих рівнях основною структурною одиницею є слово, в якому виділяють такі структури: фонетичну, морфологічну, семантичну.

12. Поняття системи і структури мови. Розділи мовознавства, що вивчають структуру й систему мови.

Одиниці мовних рівнів – звуки (фонеми), слова, морфеми, речення, як і самі рівні мови, - внутрішньо взаємопов’язані, перебувають у певних відношеннях один з одним. Така внутрішня організованість мовних одиниць і рівнів знаходить свій вияв у структурі і системі мови. Структура мови – це будова мови в її ієрархічній співвіднесеності, за якою одиниці нижчих рівнів використовуються для будови одиниць вищого рівня. Конкретно ця співвіднесеність виявляється у мовному потоці, в послідовному розташуванні мовних одиниць: на базі звуків утворюються частини слова – префікси, корені, інфікси, суфікси, флексії, з яких у свою чергу складаються слова, а з них – речення. Одиниці кожного рівня пов’язані системно. Під системою розуміють сукупність взаємопов’язаних одиниць одного рівня, об’єднаних у категорії за типовими протиставлюваними відношеннями. Будь-яка система виникає на основі опозиції (протиставності) мовних одиниць. Система дзвінких і глухих в українській мові виділяється завдяки наявності протиставних звуків за ознакою дзвінкості/глухості: /б/ - /п/, /д/ - /т/, /з/ - /с/. Структура виражає різнорівневі відношення, система – відношення однорівневих понять.