22. Види і варіанти морфем.

Залежно від семантичної і граматичної ролі в слові морфеми поділяються на два види: кореневі й афіксальні, відповідно – корінь і афікси.

Корінь – єдина обов’язкова для кожного слова морфема, яка є носієм речового значення у граматичних формах того ж самого слова і в однокореневих словах, у яких вона є стрижневою. Іноді корінь називають незмінною частиною слова. Але ж у мовах світу існує не менше зразків слів, корінь яких не залишається незмінним і у випадках словозміни (укр. берег – на березі; рос. лететь - лечу), і при словотворенні (укр. берег – прибережний; рос. лететь - полёт). Такі фонетичні видозміни однієї морфеми називають варіантами морфем.

Афікси – морфеми, що прикріплюються до кореня або вставляються в нього і видозмінюють його. За цією властивістю їх називають формантами. Не будучи самостійними одиницями, вони завжди пов’язані з коренем і виконують словозмінну або словотвірну роль. За місцем у слові щодо кореня афікси поділяються на:

• префікси – морфеми, що стоять перед коренем ;

• інфікси – морфеми, що вставляються в корінь слова;

• постфікси – морфеми, що стоять після кореня;

• конфікси або циркумфікси , морфеми, що складаються з двох частин, одна з яких стоїть перед, друга після кореня;

• інтерфікси.

До постфіксів належать:

а) суфікси – частина, що стоїть після кореня або іншого суфікса перед закінченням;

б) флексії або закінчення, - словозмінна морфема, що виражає в словоформах значення роду (степ, вода), відмінка (степом, водою), особи (пишу, пишеш, пише), числа (степи);

в) постфікси – афікси, що стоять після флексії.

22. Поняття інтерфікса, циркумфікса, нульової флексії й нульового суфікса.

Iнтерфiкс — структурна частина слова, яка не має значення, виражається одним або кількома звуками, перебуває між морфемами і використовується для їхнього з'єднання, наприклад, меч|о|носець, дв|ох|тисячний.

Циркумфікси - морфеми, що складаються з двох частин, одна з яких стоїть перед, друга після кореня. Головна ознака циркумфікса полягає в тому, що слів з його «складовими частинами» не існує. Приклад (рос.): «зажиться». Частини «за» і «ся» складають циркумфікс (основна ознака – слів «житься» та «зажить» з відповідним значенням в рос. мові не існує).

Флексія – це закінчення, змінна частина слова, що служить для вираження його граматичного значення. Нульова флексія – відсутність флексії (закінчення) в одній з форм змінюваних слів.

Нульовий суфікс – суфікс, не виражений звуками і буквами (на листі), але передавальний певне граматичне значення.

22. Омонімія морфем.

Омонімами (омоморфами) вважаються такі морфеми, які, маючи однаковий фонемний склад, абсолютно різняться своїм значення. Є внутрішня (в межах однієї частини мови) і зовнішня (в межах різних частин мови: дум-к^-а, рід-к^-ий) омонімія.

До омонімічної належать однозвучні флексії, суфікси (ець – істота (старець), ець – предметне значення (синець); ин – одиничність (квасолина), ин – приналежність (материн)). Полісемія – наявність у тієї самої морфеми кількох зв’язаних між собою значень (ець-істота чоловічої статі за значенням мотивуючої основи 1) за національністю (угорець), 2) за професією (борець, продавець), за місцем проживання (горець), за характерною ознакою (старець)).