2.8.5. Функціональні стратегії підприємства

Вибір загальної стратегії або групи стратегій здійснюється вищим керівництвом підприємства, його результат залежить від зібраної інформації, її повноти і вірогідності, а також компетентності управлінського персоналу.

Загальна стратегія фірми повинна бути підкріплена функціональними, ресурсними й товарними стратегіями. Така система різних стратегій, розроблювана підприємством на певний період часу, утворює стратегічний набір. Загальні стратегії визначають параметри стратегічного набору, що висуває високі вимоги до їх обґрунтованості й можливості реалізації. З іншого боку, функціональні, ресурсні і товарні стратегії забезпечують досягнення загальних стратегій, що викликає необхідність їх ретельного вивчення з позицій взаємодії і взаємовпливу.

Функціональна стратегія – це тип забезпечуючої стратегії, що позначає напрямок руху функціональної служби (або відділу) у рамках загальної стратегії підприємства, тобто функціональна стратегія є більш вузькою у порівнянні з загальною стратегією [47]. Поняття функціональної стратегії відбиває проникнення стратегічного мислення на більш низькі рівні управління, що знаходяться під прямим контролем вищого керівництва. Роль її полягає в підтримці загальної стратегії та конкурентоспроможності підприємства.

Процес розробки функціональних стратегій здійснюється відповідними підрозділами, бо кожна служба має своє бачення шляхів досягнення поставлених цілей, тому перед керівниками вищої ланки постає проблема координації роботи й узгодження стратегій окремих служб як між собою, так і з загальною стратегією підприємства. Виділяють наступні основні функціональні стратегії, які необхідно розробляти в організації: стратегія маркетингу (окремо розробляється цінова стратегія), фінансова стратегія, стратегія НДР, виробництва, організаційних змін, управління персоналом, соціальна і екологічна стратегія тощо. Перелік функціональних стратегій визначається характером загальної та конкурентної стратегії, масштабами підприємства, специфікою товару й особливостями внутрішнього середовища підприємства.

Будь-яка функціональна стратегія, тобто стратегія розвитку окремої функціональної підсистеми, повинна розроблятися з урахуванням таких факторів:

ролі та змісту діяльності за кожною функцією;

впливу конкретної функції на досягнення стратегічних цілей підприємства і місії в цілому;

меж функцій і сфери “перехресних інтересів”;

переваг і недоліків у розвитку окремих функцій, сильних і слабких місць у їх взаємодії;

наявності або відсутності вузькофункціонального підходу, конфліктів у вирішенні загальних проблем підприємства;

збалансованості між тенденціями розвитку підприємства і компетенцією фахівців, їх професіоналізмом.

Облік цих факторів і вимог у ході розробки функціональних стратегій дозволить сформувати високоефективний функціональний потенціал підприємства.

2.8.6. Ресурсні стратегії підприємства

Однією з основних цілей стратегічного управління є забезпечення раціонального розподілу ресурсів підприємства між напрямками його діяльності і їх ефективного використання для найкращого досягнення стратегічних цілей. Ресурсне забезпечення процесу розробки та реалізації стратегічних рішень підприємства ґрунтується на здійсненні ресурсних стратегій. Реалізація ресурсних стратегій, що теж відносяться до забезпечуючих, спрямована на формування необхідного стратегічного потенціалу організації, тому що кількість ресурсів, співвідношення і спрямованість їх використання визначають основні його характеристики.

В умовах ринкової економіки процес ресурсного забезпечення діяльності підприємства має форму закупівель. Діяльність підприємства спрямована на вивчення кон’юнктури ринку з метою забезпечення свого виробничого процесу з мінімальними витратами. Керівництво підприємства на основі сформованого портфеля замовлень визначає кількість, якість, структуру, ціни, терміни постачань і постачальників за окремими видами ресурсів, запланованими до використання для виготовлення необхідної продукції.

Ресурсні стратегії істотно залежать від ситуації на ринках, звідки їх поставляють. Зараз спостерігається інтенсивна пропозиція різних ресурсів. Тому основна увага в ресурсних стратегіях приділяється вибору найбільш привабливих ринків, які б характеризувалися широким набором варіантів “ціна – якість”, поєднанням взаємодоповнюючих ресурсів, географічною розмаїтістю і т.д.

Людство усвідомило обмеженість природно-сировинних ресурсів, характерною рисою сьогодення стало бурхливе підвищення цін на ресурси. Не тільки українські підприємства, але й підприємства розвинених країн зіштовхнулися з ситуацією, коли ресурси стають одним з головних обмежень, що можуть унеможливити будь-яку товарну стратегію. Дефіцит окремих ресурсів намагаються перебороти різними шляхами (розвиток ресурсозберігаючих технологій, використання штучних матеріалів і т.д.), однак не завжди ці міри дозволяють досягти бажаного результату. Тому при розробці товарних стратегій необхідно враховувати не тільки потреби покупців, але й наявність або доступність необхідних для їх виробництва ресурсів.

І. Ансофф пропонує для розробки ресурсних стратегій використову-вати так звані зони стратегічних ресурсів (ЗСР) [3].

Зона стратегічних ресурсів – це сегмент ринку, де діє певна сукупність підприємств-постачальників, що можуть забезпечити виробництво товарного асортименту фірми та сприяти її ритмічному функціонуванню. Кожне підприємство працює з різними ЗСР, перелік яких обумовлюється особливостями зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства.

Основними групами ресурсів є: матеріально-сировинні, трудові енергетичні, інформаційні, фінансові, технічні та технологічні.

Таким чином, ресурсна стратегія – це тип забезпечуючої стратегії, в якій визначається стратегія поведінки підприємства в ЗСР, форми й методи постачань, політика створення страхових запасів, систем розподілу і поповнення ресурсів.