3.12.2. Сутність фінансової стратегії підприємства

Фінансова стратегія – основа для вибору альтернативи, яка зумовлює природу та напрямки організації фінансових стосунків як поза межами, так і в середині підприємства; розробляється у формі плану або програми фінансового розвитку організації з урахуванням необхідних змін у структурі капіталу та створення необхідних фондів (стратегічних, страхових) для досягнення розроблених стратегій зростання та підвищення конкурентних переваг підприємства (рис. 3.3).

Безперечно, фінансова стратегія повинна бути узгоджена із загальною стратегією економічного розвитку підприємства. Вона розглядає­ться як фактор забезпечення нормального функціонування підприємства в майбутньому.

Фінансова стратегія як ресурсна стратегія — це узагальнена модель дій підприємства у зоні стратегічних ресурсів (фінансовій), необхідних для досягнення певних цілей за допомогою координації та розподілу цього виду pecypcу компанії між окремими сферами її діяльності. Фінанси як ресурс відіграють роль обмежувача у діяльності підприємства. Спрямовуючи фінансування у ту або іншу підсистему, забезпечується розвиток або скорочення останньої.

Зони стратегічних pecypciв (ЗСР (за Ансоффом)) – сегмент ринку, де діє певна сукупність суб’єктів різних напрямків діяльності, які можуть сприяти виведенню на ринок товар­ного асортименту фірми і забезпечити ритмічне функціонування її виробничо-управлінської системи [4].

З метою впорядкування діяльності підприємства у сфері фінансів організуються взаємопов’язані підрозділи різного типу, які спільно формують функціональну підсистему.

Фінанси як функціональна підсистема підприємства є в певний спосіб ор­ганізованою діяльністю, що забезпечує підприємство фінансовими ресурсами, потрібними для досягнення встановлених паpaметрів розвитку.

Фінансова стратегія визначає найкращу спрямованість фінансової діяльності, спрямовує на економію всіх видів витрат, на мобілізацію капіталу для підтримки виробничих, дослідницьких, маркетингових та інших стратегій, на максимальне підвищення вартості підприємства.

Фінансова стратегія як функціональна стратегія є осно­вою для вибору альтернативи, яка зумовлює природу та напрямки організації фінансових відносин як поза межами, так i всередині підприємства.

Стратегія фінансування як діяльність включає визначення цілей використання фінансових pecypciв i капіталу, методів фінансування, часових характеристик, важелів i прийомів yпpaвлiння рухом фінансових pecypciв та капіталу, визначення “стратегічного набору” (як структури специфічних фінансових стратегій), а також фінансове планування та розробку спеціальних планів.

Рис. 3.3. Можливості реалізації фінансової стратегії

Створюючи фінансові стратегії, підприємства стикаються з протиріччям у розумінні їх місця у “стратегічному наборі”.

З погляду власників, фінансові стратегії — основні, оскільки мають забезпечувати нагромадження доходів і прибутків, зниження ризику та підвищення доходності підприємства.

З погляду керівників i працівників підприємства, головне — це подальше функціонування підприємства, тому фінансові стратегії належать до ресурсних i відіграють роль засобів у реалізації інших стратегій та розвитку підприємства взагалі, визначають можливості самоінвестування тощо.

Kpім того, фінансові стратегії нерідко вступають у протиріччя з загальними та продуктовими стратегіями. Наприклад, зміцнення конкурентної позиції на ринку по конкретному товару потребує додаткових інвестицій (витрат), а поточні фінансові показники при цьому можуть погіршитись.

Фінансові ресурси, їх обсяги та джерела формування є фунда­ментом виконання всіх інших елементів “стратегічного набору”. Так, закупівля pecypciв інших типів залежить від наявності певних обсягів грошових pecypciв, можливостей їх використання.

Основними фінансовими стратегіями, що застосовуються у практиці діяльності підприємств, є кредитна та інвестиційна (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Інвестиційна та кредитна стратегії

Стандартними фінансовими стратегіями, що виділяються в літературі, також є:

стратегія кредитування: короткострокові кредити (кредитні лінії; кредитні банківські білети; рахунки, отримані в результаті факторингових операцій тощо); довгострокові кредити (забезпечені, в тому числі, іпотечні позики на термін від трьох до п’яти років; боргові або позикові зобов’язання; комерційні папери тощо);

стратегія розміщення акцій: часткове розміщення; пропозиції для відкритого продажу; акції прості та привілейовані (співвідношення) тощо;

стратегія рефінансування: довгострокове рефінансування; короткострокове рефінансування; придбання власних акцій; ліквідація боргів за рахунок продажу акцій; управління грошовими потоками тощо;

стратегія використання дивідендів: оплата дивідендів; сплата підвищених дивідендів; оплата знижених дивідендів; призупинення оплати дивідендів тощо;

стратегія розвитку / скорочення фінансової підсистеми підпри-ємства.