- •Екзаменаційні питання до курсу «Методика викладання історії»
- •Предмет методики навчання історії в загальноосвітніх навчальних закладах. Роль і місце методики в ряду психолого-педагогічних дисциплін.
- •Методи наукового дослідження шкільного навчання історії.
- •Засоби організації систематичних курсів історії: лінійний та концентричний.
- •Характеристика сучасної системи шкільної історичної освіти в Україні.
- •6. Вчитель історії. Кваліфікаційні вимоги до вчителів Історії та інших суспільствознавчих дисциплін.
- •7. Пізнавальні можливості учнів: основні компоненти та рівні.
- •2. Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів до вивчення історії
- •3. Пізнавальні завдання як засіб діагностики і розвитку пізнавальних можливостей учнів у навчанні історії
- •2. Пізнавальні процеси у навчанні історії
- •3. Особливості пізнавального інтересу учнів до історії
- •8. Диференційований підхід до навчання: теорія-система 4 мат Берніс Маккарті.
- •9. Поняття мультиінтелектуальності, можливості їх використання в практичній роботі вчителя-історика.
- •10. Пізнавальні уміння як компонент змісту шкільної історичної освіти. Компетентностний підхід до навчання.
- •2. Види пізнавальних умінь, що формуються у шкільних курсах історії
- •11. Методика формування умінь у навчанні історії та інших суспільствознавчих дисциплін.
- •3. Методика формування пізнавальних умінь
- •12. Причини небажаної поведінки учнів, засоби ії корегування.
- •13. Зміст шкільної історичної освіти: компоненти змісту.
- •14. Законодавчо-нормативна база розвитку освіти в Україні.
- •15. Характеристика програм з історії України та всесвітньої історії.
- •16. Емпіричний та теоретичний рівні вивчення історичного матеріалу.
- •17. Усні словесні методи навчання: характеристика окремих видів та іх особливостей.
- •18. Підручник з історії в школі. Особливості вітчизняних підручників «нового покоління».
- •19. Методичні можливості підручника з історії.
- •20. «Робочий зошит» у навчанні історії в школі.
- •21. Проблема інтерпретації різних навчальних текстів на уроках історії.
- •22. Методика роботи з історичним документом.
- •2З. Науково-популярна та художня література у навчанні історії.
- •24. Наочність у вивченні історії: функції, види, засоби.
- •1. Поняття наочного навчання. Класифікація наочності
- •2. Методика роботи з речовими пам'ятками й образною наочністю
- •3. Методика роботи з умовно-графічною наочністю
- •Технологія інтенсифікації навчання історії на основі схемно-знакових опор у вивченню матеріалу.
- •Технічні засоби навчання на уроках історії.
- •1. Аудіо- та відеозасоби навчання історії
- •Використання комп'ютерних технологій у навчанні історії.
- •Проблема методів навчання історії та їх класифікація.
- •Основні етапи підготовки вчителя до уроку історії.
- •III. Психолого-гігієнічні вимоги до організації уроку:
- •Загальна характеристика традиційної системи навчання.
- •Традиційний урок: основні типи та форми.
- •32. Шкільна лекція.
- •Відповідність прийомів викладання і навчальної роботи під час лекції
- •33. Уроки-семінари.
- •34. Уроки-лабораторні та практичні заняття.
- •35. Сучасні інноваційні тенденції у навчанні історії в школі.
- •37. Навчальні ігри в середній школі: теоретичні аспекти та методика проведення.
- •38. Технології колективно-групового навчання в історії («робота в парах», «робота в малих групах», «обговорення проблеми в загальному колі», «мікрофон», «мозковий штурм»).
- •44.Актуальні форми позаурочної роботи з історії.
- •45. Оцінювання навчальних досягнень учнів у навчанні історії у контексті вимог до освіти в ххі ст.: функції, форми, критерії.
- •5. Вибір шкали оцінювання уроку.
- •6. Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань вчителя.
- •46. Зовнішнє незалежне оцінювання в Україні: надбання та проблеми.
Технологія інтенсифікації навчання історії на основі схемно-знакових опор у вивченню матеріалу.
Застосування опорних схем та сигналів у навчанні історії
до сьогодні відсутнє єдине розуміння, єдине визначення даного дидактичного засобу.
заготовлений вчителем і розмножений для кожного учня текстовий конспект із коротким викладом теми, питання, хрестоматійного джерела і т. д.
засіб, що містить у собі лише основні орієнтири пошуку необхідного для вивчення матеріалу. У відпрацьованому вигляді, на їхню думку, такий дидактичний засіб є самостійно створеним учнем повноцінним традиційним конспектом.
опорні конспекти - це взаємозалежний набір умовних позначок, знаків (символів), що містять у собі закодовану інформацію.
на нашу думку
опорним конспектом називається сукупність опорних сигналів, знаків, символів, стисле словесно-графічне зображення необхідної інформації, що служить остатньою опорою, орієнтиром для придбання і засвоєння учнями певних знань, як правило, з однієї теми, розділу чи курсу.
найбільш доцільними опорні конспекти двох типів.
Перший тип - опорні конспекти, що містять основні словесно-цифрові орієнтири пошуку, знаходження і засвоєння необхідної інформації. Тут позначені досліджувана тема і питання, названі основні положення, ідеї, факти і т. п., надані конкретні посилання на джерела. Пропонуються таблиці, заповнення яких дозволить учню засвоїти матеріал в узагальненому вигляді. Конспект вимагає приведення прикладів, що підтверджують те чи інше теоретичне положення, якщо необхідно - розробки дидактичних засобів і виконання практичних завдань.
Опорний конспект з теми «Дискусія у навчанні історії»
Терміни. Дискусія - це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Дискусією в дидактиці називають технологію навчання, яка ґрунтується на обміні думками з певної проблеми.
Дискусія на занятті є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.
Основні питання
Як вибрати тему, питання, що обговорюється.
Як учителю підготуватись до проведення дискусії.
Як учні готуються до дискусії.
Як провести дискусію на уроці.
Як узагальнити та оцінити результати дискусії.
І. Як вибрати тему, питання, що обговорюється
Шляхом пошуку в навчальному змісті дискусійних питань, які є важливими і актуальними для учнів, учителя і суспільства в цілому.
На основі результатів опитування учнів по темах досліджуваного курсу.
На основі аналізу учнями певної кількості історичних джерел, які містять протилежні інтерпретації та погляди щодо значимих історичних подій.
Питання, що обговорюється, має бути сформульоване проблемно, щоб підходи до його висвітлення були різновекторними.
II. Як учителю підготуватись до проведення дискусії
Підібрати літературу за темою дискусії (хрестоматійні джерела, статті і т. п.). Література має містити різноманітні точки зору з питання, що обговорюється.
Познайомити учнів з питанням дискусії та переліком літератури, що має бути опрацьована.
Надати учням план дискусії, за яким вони можуть підготуватись до обговорення: попрацювати з літературою, довідниками, підготувати собі нотатки тощо.
III. Як учні готуються до дискусії
Ознайомитись із запропонованою літературою.
Зробити необхідні короткі виписки за запропонованим планом.
Отримати індивідуальні чи групові консультації.
IV. Як провести дискусію на уроці
Повторити з учнями основні правила участі в дискусії.
Сформулювати і пояснити тему та очікувані результати дискусії.
Сформулювати дискусійне питання.
Провести теоретичний аналіз дискусійного питання: визначити основні напрями обговорення.
Уважно відстежувати процес обговорення, робити проміжні узагальнення.
Якщо потрібно, задавати запитання для пожвавлення обговорення.
Слідкувати за дотриманням правил та часом.
Виділити достатньо часу для заключної частини і попросити самих учнів підвести підсумки за такою схемою:
а) якими були найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перерахуйте їх;
б) якщо під час обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати інформацію.
V. Як узагальнити та оцінити результати дискусії
По ходу дискусії викладач та спостерігачі записують у спеціально підготовлену таблицю з прізвищами учасників заохочувальні бали. Вони надаються за чітке дотримання теми, правил дискутування, за цікаву і вчасно подану інформацію, за вдале залучення до участі в дискусії інших членів групи.
Окремим учасникам можуть бути записані і штрафні бали. Вони нараховуються за перебивання виступу свого товариша, за відхилення від теми обговорення, за намагання говорити лише самому і не слухати інших і т. п.
3. У процесі підготовки вчитель заготовляє листки оцінювання роботи учнів. У них у вигляді таблиці записується вид діяльності, заякий можна давати заохочувальні та штрафні бали.
№ п/п |
Вид діяльності |
Кількість балів |
Прізвище |
1 |
Визначення позиції учасника в дискусії |
+ 2 |
|
2 |
Формування сутнісного зауваження |
+ 1 |
|
3 |
Використання аргументів та джерел інформації |
+ 2 |
|
4 |
Залучення до дискусії інших учасників |
+ 1 |
|
5 |
Наведення уточнюючих питань з метою подальшого розвитку дискусії |
+ 1 |
|
6 |
Виявлення протиріччя в аналізі явища |
+ 2 |
|
7 |
Пасивність у дискусії |
-1 |
|
По
закінченні дискусії учитель підводить
підсумки. З метою закріплення
одержаних знань у ході дискусії він
може дати групі письмове
завдання за варіантами. ,
За наявності такого конспекту на лекції слухачі мають у своєму розпорядженні більше часу слухати лектора, мислити і міркувати разом з ним, брати участь в уявному і словесному діалозі при розв'язанні проблемних питань і задач, обговоренні вузлових ідей і положень. Наявність опорного конспекту звільняє слухачів від необхідності вести текстуальний запис лекції, оскільки її основні орієнтири в них уже є. У викладачів немає побоювань, що в зошитах не буде ніяких записів. Разом з тим, у ході лекції слухачі можуть внести в зошит найбільш важливу і цікаву інформацію. Для цього в опорному конспекті залишається вільне місце.
Другий тип опорних конспектів (основний) є системою умовних позначень-сигналів, що містять необхідну для засвоєння інформацію, що «розкривається» при їхній розшифровці.
Такі символи і знаки виявляють сутність і взаємозв'язки історичних процесів і явищ. Вони мають відповідати певним уявленням учнів. Наприклад, поняття «торгівля» може бути відображено як кораблик, що пливе, землеробство - мотика, монархія - корона. Сукупність таких символів утворює так звану блок-схему чи піктографічний лист.
Символи можна підрозділити на дві групи:
Інформативні – умовні знаки, що позначають явища, конкретно-історичні поняття, несуть у собі інформацію про яку-небудь сторону, частину історичного процесу.
наскрізні – символи, що позначають загальноісторичні поняття, зв'язки і тенденції історичного розвитку.
Початком роботи учителя є створення системи наскрізних і інформативних символів за тим чи іншим курсом історії. Потім починається розробка блок-схеми до конкретного уроку, визначення ключового символу. Він має відбивати головне поняття, суть уроку, бути яскравим і таким, що легко запам'ятовується. Так, у темі «Господарство і життя стародавніх греків у ХІ-ІХ ст. до н. є.» таким наскрізним символом економіки і господарства виступає візок (малюнок); у темі «Поеми Гомера "Іліада" й "Одіссея"» символом культури є розкрита книга; у темі «Релігія давніх греків» умовним символом може стати хрест. Лист з опорними сигналами і буде являти собою такий збільшений символ.
Відповідно до плану зміст уроку розбивається на значеннєві частини. Кожна з них позначається наскрізним символом, його доповнюють інформативні символи, що відображають головні факти, явища, процеси. За допомогою стрілок і певного порядку розміщення символів розкривається взаємозв'язок історичних явищ і процесів.
У змісті теми «Господарство і життя стародавніх греків у ХІ-ІХ ст. до н. є.» виділяються три значеннєві частини і визначається, що учні повинні засвоїти в кожній з них.
Землеробство і скотарство |
Ремесло, мореплавання, торгівля |
Суспільний лад |
Ґрунт - кам'янистий; потрібно 3-4 оранки перед посівом; основна с/г культура - ячмінь; залізне знаряддя праці - плуг, мотика; дефіцит пасовищ, розвиток дрібного тваринництва |
Ткацтво, гончарна справа, виготовлення взуття; низький рівень кораблебудування; торгівля продуктами с/г і ремесла |
Утворення сусідської общини; майнова нерівність; посилення влади вождів і старійшин |
Потім виділяються ключові слова і разом з інформативними символами складаються значеннєві частини схеми.
Тепер завданням є показати взаємозв'язки значеннєвих частин і розкрити головну ідею уроку. У схему включаються також завдання і запитання, відповіді на які учні дають на основі змісту символів.
По темі «Господарство і життя стародавніх греків у ХІ-ІХ ст. до н. е.»:
ґрунтуючись на описі щита Ахілла, даного в поемі Гомера «Одіссея», доведіть, що в греків уже існувала нерівність;
поясніть, до яких змін у суспільному житті греків приводило вдосконалення знарядь праці і розвиток господарства;
доведіть, що в Греції в IX ст. до н. є. завершився перехід від первісного суспільства до рабовласницького.
Потім схема демонструється у короткому вторинному поясненні (5 хвилин). На цьому етапі вчитель ставить перед учнями запитання. Потім учні переносять символи в зошити (5 хвилин). Далі проводиться бесіда, під час якої учні словесно відтворюють основні положення схеми, дають відповіді на запитання, міркують, доводять, зіставляють елементи схеми з текстом підручника, документами.
Це ж завдання вони отримують як домашнє. Крім того, їм треба запам'ятати символи, уміти відтворити їх письмово і дешифрувати усно. Учням також пропонується розфарбувати окремі частини схеми у певні кольори, наприклад: явища, процеси розвитку господарства -зеленим; явища громадського життя - блакитним; прояви соціальної боротьби - рожевим. Оскільки такі схеми дозволяють засвоювати факти стисло, охоплюючи зміст двох-трьох параграфів, то застосовуються вони-не на кожному уроці. У цьому випадку на інших уроках є час для розвитку інших умінь та компетенцій учнів.
На початку наступного уроку школярі по пам'яті відтворюють опорні сигнали в зошитах (10 хвилин). Для цього схема розбивається на значеннєві частини й учні отримують завдання по кожній з них. Завдання за варіантами включають самостійне формулювання питань за схемою і передбачають відповіді на них. Перевірка робіт проводиться прямо на уроці сильними учнями, що першими закінчили виконання завдання.
Одночасно декілька учнів по черзі можуть відповідати вчителю біля столу, відтворюючи усно частини блок-схеми. За необхідності такий варіант перевірки знань замінюється поелементним відтворенням схеми декількома учнями на дошці, у той час як з класом організовується вікторина, диктант понять, хронологічний чи географічний (з використанням контурних карт) диктанти.
Використання схем на уроках дає бажаний ефект тільки в системі, тобто коли даний вид наочності застосовується з уроку в урок: від вступного до повторювально-узагальнюючого уроку кожної теми чи розділу.
Для уроків узагальнення має бути розроблена спеціальна блок-схема, завдання якої сконцентрувати увагу учнів на головних провідних ідеях теми чи розділу.
Досвід викладання з використанням блок-схем на уроках протягом ряду років, порівняння результатів навчання в експериментальних і контрольних класах, де викладання велося із застосуванням традиційної методики, показало, що цей вид навчання має переваги.
