Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методика преподавания истории - ответы.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
994 Кб
Скачать
☆
  1. Технологія інтенсифікації навчання історії на основі схемно-знакових опор у вивченню матеріалу.

  • Застосування опорних схем та сигналів у навчанні історії

до сьогодні відсутнє єдине розуміння, єдине визначення даного дидактичного засобу.

  1. заготовле­ний вчителем і розмножений для кожного учня текстовий конспект із коротким викладом теми, питання, хрестоматійного джерела і т. д.

  2. засіб, що містить у собі лише основні орієнтири пошуку необхідного для вивчення матеріалу. У відпрацьованому вигляді, на їхню думку, такий дидактичний засіб є самостійно створеним учнем повноцінним традиційним конспектом.

  3. опорні конспекти - це взаємозалежний набір умовних позначок, знаків (символів), що містять у собі закодовану інформацію.

на нашу думку

опорним конспектом називається сукупність опорних сигналів, знаків, сим­волів, стисле словесно-графічне зображення необхідної інформації, що служить остатньою опорою, орієнтиром для придбання і засвоєння учнями певних знань, як правило, з однієї теми, розділу чи курсу.

найбільш доцільними опорні конспекти двох типів.

Перший тип - опорні конспекти, що містять основні словесно-циф­рові орієнтири пошуку, знаходження і засвоєння необхідної інфор­мації. Тут позначені досліджувана тема і питання, названі основні положення, ідеї, факти і т. п., надані конкретні посилання на джерела. Пропонуються таблиці, заповнення яких дозволить учню засвоїти матеріал в узагальненому вигляді. Конспект вимагає приведення прикладів, що підтверджують те чи інше теоретичне положення, якщо необхідно - розробки дидактичних засобів і виконання практичних завдань.

Опорний конспект з теми «Дискусія у навчанні історії»

Терміни. Дискусія - це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Дискусією в дидактиці називають технологію навчан­ня, яка ґрунтується на обміні думками з певної проблеми.

Дискусія на занятті є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначи­ти власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Основні питання

  1. Як вибрати тему, питання, що обговорюється.

  2. Як учителю підготуватись до проведення дискусії.

  3. Як учні готуються до дискусії.

  4. Як провести дискусію на уроці.

  5. Як узагальнити та оцінити результати дискусії.

І. Як вибрати тему, питання, що обговорюється

  1. Шляхом пошуку в навчальному змісті дискусійних питань, які є важливими і актуальними для учнів, учителя і суспільства в цілому.

  2. На основі результатів опитування учнів по темах досліджувано­го курсу.

  3. На основі аналізу учнями певної кількості історичних джерел, які містять протилежні інтерпретації та погляди щодо значимих історич­них подій.

Питання, що обговорюється, має бути сформульоване проблемно, щоб підходи до його висвітлення були різновекторними.

II. Як учителю підготуватись до проведення дискусії

  1. Підібрати літературу за темою дискусії (хрестоматійні джерела, статті і т. п.). Література має містити різноманітні точки зору з питан­ня, що обговорюється.

  2. Познайомити учнів з питанням дискусії та переліком літератури, що має бути опрацьована.

  3. Надати учням план дискусії, за яким вони можуть підготуватись до обговорення: попрацювати з літературою, довідниками, підготува­ти собі нотатки тощо.

III. Як учні готуються до дискусії

  1. Ознайомитись із запропонованою літературою.

  2. Зробити необхідні короткі виписки за запропонованим планом.

  3. Отримати індивідуальні чи групові консультації.

IV. Як провести дискусію на уроці

  1. Повторити з учнями основні правила участі в дискусії.

  2. Сформулювати і пояснити тему та очікувані результати дискусії.

  3. Сформулювати дискусійне питання.

  1. Провести теоретичний аналіз дискусійного питання: визначити основні напрями обговорення.

  2. Уважно відстежувати процес обговорення, робити проміжні уза­гальнення.

  3. Якщо потрібно, задавати запитання для пожвавлення обгово­рення.

  4. Слідкувати за дотриманням правил та часом.

  5. Виділити достатньо часу для заключної частини і попросити са­мих учнів підвести підсумки за такою схемою:

а) якими були найбільш переконливі аргументи обох сторін? Пере­рахуйте їх;

б) якщо під час обговорення виникли додаткові запитання, де мож­на отримати інформацію.

V. Як узагальнити та оцінити результати дискусії

  1. По ходу дискусії викладач та спостерігачі записують у спеціаль­но підготовлену таблицю з прізвищами учасників заохочувальні бали. Вони надаються за чітке дотримання теми, правил дискутування, за цікаву і вчасно подану інформацію, за вдале залучення до участі в дис­кусії інших членів групи.

  2. Окремим учасникам можуть бути записані і штрафні бали. Вони нараховуються за перебивання виступу свого товариша, за відхилен­ня від теми обговорення, за намагання говорити лише самому і не слу­хати інших і т. п.

3. У процесі підготовки вчитель заготовляє листки оцінювання роботи учнів. У них у вигляді таблиці записується вид діяльності, заякий можна давати заохочувальні та штрафні бали.

№ п/п

Вид діяльності

Кількість балів

Прізвище

1

Визначення позиції учасника в дискусії

+ 2

2

Формування сутнісного зауваження

+ 1

3

Використання аргументів та джерел інформації

+ 2

4

Залучення до дискусії інших учасників

+ 1

5

Наведення уточнюючих питань

з метою подальшого розвитку дискусії

+ 1

6

Виявлення протиріччя в аналізі явища

+ 2

7

Пасивність у дискусії

-1

По закінченні дискусії учитель підводить підсумки. З метою закріплення одержаних знань у ході дискусії він може дати групі пись­мове завдання за варіантами. ,

За наявності такого конспекту на лекції слухачі мають у своєму розпорядженні більше часу слухати лектора, мислити і міркувати разом з ним, брати участь в уявному і словесному діалозі при розв'язанні проблемних питань і задач, обговоренні вузло­вих ідей і положень. Наявність опорного конспекту звільняє слухачів від необхідності вести текстуальний запис лекції, оскільки її основні орієнтири в них уже є. У викладачів немає побоювань, що в зошитах не буде ніяких записів. Разом з тим, у ході лекції слухачі можуть внести в зошит найбільш важливу і цікаву інформацію. Для цього в опорному конспекті залишається вільне місце.

Другий тип опорних конспектів (основний) є системою умовних позначень-сигналів, що містять необхідну для засвоєння інформацію, що «розкривається» при їхній розшифровці.

Такі символи і знаки виявляють сутність і взаємозв'язки історич­них процесів і явищ. Вони мають відповідати певним уявленням учнів. Наприклад, поняття «торгівля» може бути відображено як кораблик, що пливе, землеробство - мотика, монархія - корона. Сукупність та­ких символів утворює так звану блок-схему чи піктографічний лист.

Символи можна підрозділити на дві групи:

Інформативні – умовні знаки, що позначають явища, конкретно-історичні поняття, несуть у собі інформацію про яку-небудь сторону, частину історичного процесу.

наскрізні – символи, що позначають загальноісторичні поняття, зв'язки і тенденції історичного розвитку.

Початком роботи учителя є створення системи наскрізних і інфор­мативних символів за тим чи іншим курсом історії. Потім починається розробка блок-схеми до конкретного уроку, визначення ключового символу. Він має відбивати головне поняття, суть уроку, бути яскра­вим і таким, що легко запам'ятовується. Так, у темі «Господарство і життя стародавніх греків у ХІ-ІХ ст. до н. є.» таким наскрізним симво­лом економіки і господарства виступає візок (малюнок); у темі «Пое­ми Гомера "Іліада" й "Одіссея"» символом культури є розкрита книга; у темі «Релігія давніх греків» умовним символом може стати хрест. Лист з опорними сигналами і буде являти собою такий збільшений символ.

Відповідно до плану зміст уроку розбивається на значеннєві части­ни. Кожна з них позначається наскрізним символом, його доповню­ють інформативні символи, що відображають головні факти, явища, процеси. За допомогою стрілок і певного порядку розміщення сим­волів розкривається взаємозв'язок історичних явищ і процесів.

У змісті теми «Господарство і життя стародавніх греків у ХІ-ІХ ст. до н. є.» виділяються три значеннєві частини і визначається, що учні повинні засвоїти в кожній з них.

Землеробство і скотарство

Ремесло, морепла­вання, торгівля

Суспільний лад

Ґрунт - кам'янистий; потрібно 3-4 оранки перед посівом; основна с/г культура - ячмінь; залізне знаряддя праці - плуг, мотика; дефіцит пасовищ, розвиток дрібного тваринництва

Ткацтво, гончарна справа, виготовлен­ня взуття; низький рівень кораблебуду­вання; торгівля про­дуктами с/г і ремесла

Утворення сусідської общини; майнова нерівність; посилення влади вождів і старійшин

Потім виділяються ключові слова і разом з інформативними сим­волами складаються значеннєві частини схеми.

Тепер завданням є показати взаємозв'язки значеннєвих частин і розкрити головну ідею уроку. У схему включаються також завдання і запитання, відповіді на які учні дають на основі змісту символів.

По темі «Господарство і життя стародавніх греків у ХІ-ІХ ст. до н. е.»:

  1. ґрунтуючись на описі щита Ахілла, даного в поемі Гомера «Одіс­сея», доведіть, що в греків уже існувала нерівність;

  2. поясніть, до яких змін у суспільному житті греків приводило вдосконалення знарядь праці і розвиток господарства;

  3. доведіть, що в Греції в IX ст. до н. є. завершився перехід від пер­вісного суспільства до рабовласницького.

Потім схема демонструється у короткому вторинному поясненні (5 хвилин). На цьому етапі вчитель ставить перед учнями запитання. Потім учні переносять символи в зошити (5 хвилин). Далі проводить­ся бесіда, під час якої учні словесно відтворюють основні положення схеми, дають відповіді на запитання, міркують, доводять, зіставляють елементи схеми з текстом підручника, документами.

Це ж завдання вони отримують як домашнє. Крім того, їм треба за­пам'ятати символи, уміти відтворити їх письмово і дешифрувати усно. Учням також пропонується розфарбувати окремі частини схеми у певні кольори, наприклад: явища, процеси розвитку господарства -зеленим; явища громадського життя - блакитним; прояви соціальної боротьби - рожевим. Оскільки такі схеми дозволяють засвоювати фак­ти стисло, охоплюючи зміст двох-трьох параграфів, то застосовують­ся вони-не на кожному уроці. У цьому випадку на інших уроках є час для розвитку інших умінь та компетенцій учнів.

На початку наступного уроку школярі по пам'яті відтворюють опорні сигнали в зошитах (10 хвилин). Для цього схема розбивається на значеннєві частини й учні отримують завдання по кожній з них. Завдання за варіантами включають самостійне формулювання питань за схемою і передбачають відповіді на них. Перевірка робіт прово­диться прямо на уроці сильними учнями, що першими закінчили ви­конання завдання.

Одночасно декілька учнів по черзі можуть відповідати вчителю біля столу, відтворюючи усно частини блок-схеми. За необхідності та­кий варіант перевірки знань замінюється поелементним відтворенням схеми декількома учнями на дошці, у той час як з класом організовуєть­ся вікторина, диктант понять, хронологічний чи географічний (з ви­користанням контурних карт) диктанти.

Використання схем на уроках дає бажаний ефект тільки в системі, тобто коли даний вид наочності застосовується з уроку в урок: від вступного до повторювально-узагальнюючого уроку кожної теми чи розділу.

Для уроків узагальнення має бути розроблена спеціальна блок-схема, завдання якої сконцентрувати увагу учнів на головних провідних ідеях теми чи розділу.

Досвід викладання з використанням блок-схем на уроках протягом ряду років, порівняння результатів навчання в експериментальних і контрольних класах, де викладання велося із застосуванням тра­диційної методики, показало, що цей вид навчання має переваги.