5. Вибір шкали оцінювання уроку.

Рівень стартових ко­мунікативних можливостей учнів можна оцінити через категорії «ви­сокий», «достатній», «середній», «початковий». Глибину засвоєння того або іншого конкретного уміння можна простежити, звернувши увагу на частоту його використання учнем у відповідях. Тоді оцінку можна висловити через категорії «завжди використовує», «використовує достатньо часто», «рідко», «не використовує». Якщо потрібно поставити оцінку, то шкала оцінки, очевидно, по­винна вкладатися в дванадцятибальну систему. Наприклад, оцінка «ви­користовує достатньо часто» може відповідати 7 балам.

6. Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань вчителя.

Можна, наприклад, показати підготовлені форми для оцінювання і роз'яснити, що означає кожний критерій і кожний рівень оцінки. Можна обмежитися простою розповіддю або розповіддю з обгово­ренням.

приклади прийомів оцінювання:

1. Тест. вибрати правильну відповідь із декількох запропонованих варіантів або знайти «пару».

2. Експрес-опитування. стислі усні або письмові від­повіді (наприклад, за картками), завдання типу «продовжити речення, заповнити таблицю, намалювати діагра­му, скласти схему» і т. д.

3. Розширене опитування. усно або пись­мово дати повну відповідь на поставлене запитання з поясненнями ок­ремих положень, з наведенням аргументів, прикладів. Під час усної відповіді педагог (та інші учні) можуть задавати додаткові запитання; варіантами цього методу є усний «екзамен» з білетом, письмова кон­трольна робота, домашнє есе.

4. Контрольна вправа або творче завдання. Контрольною може бути оголошена будь-яка вправа. Наприклад, це може бути виступ у суді (???), підготовка аргументів, виконання завдання в групі, упорядкування до­кументів, написання доповіді, есе-твору, реферату, упорядкування портфоліо тощо.

5. Спостереження. Спостереження є одним із головних методів оцінювання при інтерактивних методах викладання; педагог вибирає для себе показники, які він буде відслідковувати протягом заняття, а та­кож учнів, яких треба оцінити.

6. Самооцінка. Оцінка самими учнями своєї роботи (або своїх колег). Для самооцінки учнями своєї роботи може застосовуватися метод запитань-відповідей; можна попросити учнів поставити однокласни­кам оцінки і мотивувати їх. Для проведення за­гальної дискусії з оцінювання заняття педагог може запропонувати методику «Дельта-плюс», яка полягає в тому, що спочатку пропону­ються запитання про позитивні сторони заняття (що сподобалося -«плюс»), а потім обговорюються ті моменти, які можна було б змінити. «Дельта» також допомагає не критикувати прямо хиби своїх товаришів або педагога. Іноді можна попросити учнів заповнити спеціальні фор­ми для спостереження і оцінювання. Одною з позитивних сторін застосування цього методу є те, що діти починають розуміти труднощі оцінювання і вчаться дивитися іншими очима на свою роботу.

7. Ігрові методи оцінювання. Оцінку часто можна перетворити в гру, важливо тільки заздалегідь встановити шкалу оцінювання.

Оцінка за кожним показником може виставлятися за дванадцятибальною системою або можна використо­вувати такі критерії: «завжди», «звичайно», «іноді», «ніколи».

Поведінка учня	їм 'я учня
Допомагає визначати запитання для обговорення
Ретельно працює над запитанням
Є цікавим і уважним слухачем
Порівнює ідеї, що виклада­ються, зі своїми власними
Обмірковує інформацію, що подається іншими учнями
Узагальнює ідеї, коли це необхідно
Приходить до висновків, що приводять до нового розуміння
Загальна оцінка

Самооцінка учнями роботи малої групи… читаем в учебнике