- •Екзаменаційні питання до курсу «Методика викладання історії»
- •Предмет методики навчання історії в загальноосвітніх навчальних закладах. Роль і місце методики в ряду психолого-педагогічних дисциплін.
- •Методи наукового дослідження шкільного навчання історії.
- •Засоби організації систематичних курсів історії: лінійний та концентричний.
- •Характеристика сучасної системи шкільної історичної освіти в Україні.
- •6. Вчитель історії. Кваліфікаційні вимоги до вчителів Історії та інших суспільствознавчих дисциплін.
- •7. Пізнавальні можливості учнів: основні компоненти та рівні.
- •2. Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів до вивчення історії
- •3. Пізнавальні завдання як засіб діагностики і розвитку пізнавальних можливостей учнів у навчанні історії
- •2. Пізнавальні процеси у навчанні історії
- •3. Особливості пізнавального інтересу учнів до історії
- •8. Диференційований підхід до навчання: теорія-система 4 мат Берніс Маккарті.
- •9. Поняття мультиінтелектуальності, можливості їх використання в практичній роботі вчителя-історика.
- •10. Пізнавальні уміння як компонент змісту шкільної історичної освіти. Компетентностний підхід до навчання.
- •2. Види пізнавальних умінь, що формуються у шкільних курсах історії
- •11. Методика формування умінь у навчанні історії та інших суспільствознавчих дисциплін.
- •3. Методика формування пізнавальних умінь
- •12. Причини небажаної поведінки учнів, засоби ії корегування.
- •13. Зміст шкільної історичної освіти: компоненти змісту.
- •14. Законодавчо-нормативна база розвитку освіти в Україні.
- •15. Характеристика програм з історії України та всесвітньої історії.
- •16. Емпіричний та теоретичний рівні вивчення історичного матеріалу.
- •17. Усні словесні методи навчання: характеристика окремих видів та іх особливостей.
- •18. Підручник з історії в школі. Особливості вітчизняних підручників «нового покоління».
- •19. Методичні можливості підручника з історії.
- •20. «Робочий зошит» у навчанні історії в школі.
- •21. Проблема інтерпретації різних навчальних текстів на уроках історії.
- •22. Методика роботи з історичним документом.
- •2З. Науково-популярна та художня література у навчанні історії.
- •24. Наочність у вивченні історії: функції, види, засоби.
- •1. Поняття наочного навчання. Класифікація наочності
- •2. Методика роботи з речовими пам'ятками й образною наочністю
- •3. Методика роботи з умовно-графічною наочністю
- •Технологія інтенсифікації навчання історії на основі схемно-знакових опор у вивченню матеріалу.
- •Технічні засоби навчання на уроках історії.
- •1. Аудіо- та відеозасоби навчання історії
- •Використання комп'ютерних технологій у навчанні історії.
- •Проблема методів навчання історії та їх класифікація.
- •Основні етапи підготовки вчителя до уроку історії.
- •III. Психолого-гігієнічні вимоги до організації уроку:
- •Загальна характеристика традиційної системи навчання.
- •Традиційний урок: основні типи та форми.
- •32. Шкільна лекція.
- •Відповідність прийомів викладання і навчальної роботи під час лекції
- •33. Уроки-семінари.
- •34. Уроки-лабораторні та практичні заняття.
- •35. Сучасні інноваційні тенденції у навчанні історії в школі.
- •37. Навчальні ігри в середній школі: теоретичні аспекти та методика проведення.
- •38. Технології колективно-групового навчання в історії («робота в парах», «робота в малих групах», «обговорення проблеми в загальному колі», «мікрофон», «мозковий штурм»).
- •44.Актуальні форми позаурочної роботи з історії.
- •45. Оцінювання навчальних досягнень учнів у навчанні історії у контексті вимог до освіти в ххі ст.: функції, форми, критерії.
- •5. Вибір шкали оцінювання уроку.
- •6. Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань вчителя.
- •46. Зовнішнє незалежне оцінювання в Україні: надбання та проблеми.
5. Вибір шкали оцінювання уроку.
Рівень стартових комунікативних можливостей учнів можна оцінити через категорії «високий», «достатній», «середній», «початковий». Глибину засвоєння того або іншого конкретного уміння можна простежити, звернувши увагу на частоту його використання учнем у відповідях. Тоді оцінку можна висловити через категорії «завжди використовує», «використовує достатньо часто», «рідко», «не використовує». Якщо потрібно поставити оцінку, то шкала оцінки, очевидно, повинна вкладатися в дванадцятибальну систему. Наприклад, оцінка «використовує достатньо часто» може відповідати 7 балам.
6. Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань вчителя.
Можна, наприклад, показати підготовлені форми для оцінювання і роз'яснити, що означає кожний критерій і кожний рівень оцінки. Можна обмежитися простою розповіддю або розповіддю з обговоренням.
приклади прийомів оцінювання:
Тест. вибрати правильну відповідь із декількох запропонованих варіантів або знайти «пару».
Експрес-опитування. стислі усні або письмові відповіді (наприклад, за картками), завдання типу «продовжити речення, заповнити таблицю, намалювати діаграму, скласти схему» і т. д.
Розширене опитування. усно або письмово дати повну відповідь на поставлене запитання з поясненнями окремих положень, з наведенням аргументів, прикладів. Під час усної відповіді педагог (та інші учні) можуть задавати додаткові запитання; варіантами цього методу є усний «екзамен» з білетом, письмова контрольна робота, домашнє есе.
Контрольна вправа або творче завдання. Контрольною може бути оголошена будь-яка вправа. Наприклад, це може бути виступ у суді (???), підготовка аргументів, виконання завдання в групі, упорядкування документів, написання доповіді, есе-твору, реферату, упорядкування портфоліо тощо.
Спостереження. Спостереження є одним із головних методів оцінювання при інтерактивних методах викладання; педагог вибирає для себе показники, які він буде відслідковувати протягом заняття, а також учнів, яких треба оцінити.
Самооцінка. Оцінка самими учнями своєї роботи (або своїх колег). Для самооцінки учнями своєї роботи може застосовуватися метод запитань-відповідей; можна попросити учнів поставити однокласникам оцінки і мотивувати їх. Для проведення загальної дискусії з оцінювання заняття педагог може запропонувати методику «Дельта-плюс», яка полягає в тому, що спочатку пропонуються запитання про позитивні сторони заняття (що сподобалося -«плюс»), а потім обговорюються ті моменти, які можна було б змінити. «Дельта» також допомагає не критикувати прямо хиби своїх товаришів або педагога. Іноді можна попросити учнів заповнити спеціальні форми для спостереження і оцінювання. Одною з позитивних сторін застосування цього методу є те, що діти починають розуміти труднощі оцінювання і вчаться дивитися іншими очима на свою роботу.
Ігрові методи оцінювання. Оцінку часто можна перетворити в гру, важливо тільки заздалегідь встановити шкалу оцінювання.
Оцінка за кожним показником може виставлятися за дванадцятибальною системою або можна використовувати такі критерії: «завжди», «звичайно», «іноді», «ніколи».
Поведінка учня |
їм 'я учня |
|||
Допомагає визначати запитання для обговорення |
|
|
|
|
Ретельно працює над запитанням |
|
|
|
|
Є цікавим і уважним слухачем |
|
|
|
|
Порівнює ідеї, що викладаються, зі своїми власними |
|
|
|
|
Обмірковує інформацію, що подається іншими учнями |
|
|
|
|
Узагальнює ідеї, коли це необхідно |
|
|
|
|
Приходить до висновків, що приводять до нового розуміння |
|
|
|
|
Загальна оцінка |
|
|
|
|
Самооцінка учнями роботи малої групи… читаем в учебнике
