- •1. Становл і розвиток філософії Стародавньої Індії
- •2.Ортодокс філософ с-ми Старод Індії.
- •3. Неортодокс філософ с-ми Старод Індії.
- •4. Філософія конфуціанства.
- •5. Філософія даосизму.
- •6.Осн риси та етапи розв античної ф-фії.
- •7. Філософія Мілетської школи.
- •9. Елейська школа в античній філософії.
- •8. Стихійна діалектика Геракліта.
- •10. Філософія Демокріта.
- •11. Філософія Сократа.
- •12. Вчення про ідеї та теорія пізнання Платона.
- •13. Ідеальна держава Платона.
- •14. Аристотель як систематизатор античної філософії та логіки.
- •15. Епікуреїзм в античній філософії.
- •16. Стоїцизм в античній філософії.
- •17. Скептицизм в античній філософії.
- •18. Неоплатонізм в античній філософії.
- •19. Апатія , атараксія, евдемонія в античній філософії.
- •20. Основні риси та етапи розвитку середньовічної філолофії.
- •21. Апологетика: примат віри у пізн істини.
- •22. Патристика: віра для розуміння.
- •23. Схоластика: проблема універсалій.
- •24. Томізм і проблема гармонії віри з розумом.
- •25. Основні риси філософії Відродження.
- •26. Діалектика доби Відродження (Кузанський)
- •27. Натурфілософія доби Відродження.
- •28. Соціально-політичні погляди мислителів
- •29. Філософія Реформації.. (Лютер, Кальвін)
- •30. Передумови та осн риси ф-фії Нового часу.
- •31. Емпірична філософія Бекона.
- •32. Раціоналізм і дуалізм філос. Поглядів Декарта.
- •33. Натуралістичний пантеїзм Спінози.
- •34. Філософія Просвітництва.
- •35. Теорія пізнання Канта.
- •36. Етичні погляди Канта.
- •37. Метод і система філософії Гегеля.
- •38. Філос. Історії Гегеля.
- •39. Антропологічна філософія Фейєрбаха.
- •40. Філософія марксизму.
- •41. Позитивізм.
- •42. Прагматизм.
- •43. «Філософія життя» ( Шопенгауер. Ніцше)
- •44. Екзистенцій на філософія.
- •45. Фрейдизм
- •46. Неофрейдизм.
- •47. Герменевтика.
- •48. Неотомізм.
- •49. Філософська антропологія.
- •50. Постмодернізм.
- •51. Філос. Думка Київської Русі.
- •52. Філос. Києво-Могилянської академії.
- •53. Укр. Філос. Думка доби Відродження.
- •54. Філософія Сковороди.
- •55. Університетська філософія.
- •56. «Філософія серця» Юркевича.
- •57. Філософія л. Українки.
- •60. Українська філософія хх ст.
- •58. Філософія Франка.
- •59. Філософія Вернадського.
- •2. Філософія як вищий теоретичний рівень світогляду.
- •3. Картина світу. Філософ картина світу.
- •4. Проблема визнач предмету філософії.
- •5. Основні функції філософії.
- •6. Буття та його основні форми.
- •7. Матерія та її основні форми руху.
- •8. Простір і час.
- •9. Рух основні форми та властивості
- •10. Проблема матеріальної єдності світу.
- •11. Основні принципи діалектики
- •12. Категорії діалектики.
- •15. Альтернативи діалектики.
- •16. Основні принципи гносеології.
- •17. Субєкт і обєкт у процесі пізнання.
- •18. Критерії істини.
- •19. Істина як процес
- •20 Чуттєве пізнання та його форми
- •21. Раціональне пізнання та його форми
- •25. Інтуїція в процессі пізнання.
- •26. Практика в процесі пізнання.
- •27. Сутність людини та сенс її життя.
- •28. Людина, індивід, індивідуальність, особистість
- •29. Проблема людської свободи та відповідальності.
- •30. Особистість і суспільство.
- •31. Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •32. . Взаємодія природи ісуспільства.
- •33. Проблема свідомості у філософії
- •36. Суспільна свідомість, її структура
- •35. Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •37. Правова та моральна свідомість.
- •38. Політична свідомість.
- •38. Естетична свідомість.
- •40. Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •41. Роль народонаселення та природних умов у розвитку суспільства.
- •42. Поняття соціально-істор практики.
- •43. Соц прогнозув: види, типи, методи
- •44. Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •45. Проблема історичного прогресу
- •48. Поняття цінностей, їх роль у сусп.-ві.
- •47. Цивілізац моделі розвитку суспільства
- •48. Ціннісні орієнтації особистості.
- •49. Філософія культури
- •52. Поняття наука. Класифікація наук.
- •50. Форми наукового пізнання ( ідея, факт, проблема, гіпотеза)
- •54. Сцієнтизм та анти сцієнтизм.
- •55. Принцип плюралізму в історії філософії.
- •57. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •1. Предмет логіки, логічна культура мисл.
- •3. Основні закони логіки
- •2. Основні істор етапи розвитку логіки.
- •4. Логічна структура поняття.
- •5. Правила визначення понять.
- •6.Логічна операція поділу понять Правила поділу понять
- •1.Поділ понять повинен здійснюватися за однією основою.
- •9. Складні судження та їх види.
- •7. Логічна операції з обсягами понять.
- •8. Прості судження та їх види.
- •10. Умовиводи та їх види
- •11. Категоричний силогізм
- •14. Правила та можливі помилки аргументації.
- •12.Логічна характеристика доведення.
- •13. Логічна характеристика спростування.
- •15. Дискусія: загальна характеристика
- •1. Предмет релігієзнавстава.
- •4. Функції релігії.
- •3. Структура релігії.
- •5. Проблема класифікації релігій.
- •8. Етнонаціональні релігії: загальна характеристика.
- •6. Ранні релігійні вірування: анімізм, фетишизм, тотемізм, магія.
- •7. Язичництво стародавніх слов’ян.
- •12. Іслам.Особл віросповідання і культу.
- •9. Буддизм як світова релігія.
- •11. Біблія (Святе Письмо) як головне джерело християнського віровчення.
- •10. Християнство: основи віровч і культу.
- •Історія філософії
- •Система філософії
- •Релігієзнавство
54. Сцієнтизм та анти сцієнтизм.
Зростаюча роль науки в суспільстві має і своїх прихильників, і критиків. Така суперечлива оцінка науки породила в середині XX ст. дві позиції - сцієнтизм та антисцієнтизм. Прихильники сцієнтизму (від лат. зсіепіа - знання) вважають еталоном усіх інших видів людської духовної діяльності науку, ставлять її вище інших форм суспільної свідомості, проголошують науку вищою культурною діяльністю, заперечують соціально-гуманітарну і світоглядну проблематику, що не має пі- знавального значення. Для антисцієнтизму характерне визнання обмеженості науки у вирішенні корінних проблем буття людини.
Як показує історія науки і наша недавня історія, крайній сцієнтизм, як і крайній антисцієнтизм, може бути дуже небезпечним. Зрозуміло, що сцієнтизм – це така установка, що передбачає начебто безмежні можливості науки, коли природа розглядається лише як певний полігон для експериментів; антисцієнтизм також має свою небезпеку, тому що, зрештою, різке заперечення науки також не може бути розумною альтернативою.
55. Принцип плюралізму в історії філософії.
Принцип плюралізму в історії філософії - принцип,згідно якого існує багато різних рівноправних, незал та несумісних одна з одною форм знання та методологій пізн або ж форм буття. Плюралізм займає опозиційну позицію щодо монізму (філософське вчення згідно якому види буття чи субстанції,які здаються різними в кінцевому результаті зводяться до єдиного начала, загального закону устрою світобудови). Термін «плюралізм» був введений напочатку XVIII в. Христианом
Вольфом, послідовником Лейбніца для опису вчень,що протистоять теорії монад. В кінці XIX—XX столітті плюралізм набув поширення і розвиток як в андроцентристських філософських концепціях, що абсолютизують унікальність особистого досвіду (персоналізм, екзистенціалізм), так і в епістемології (прагматизм Уїльяма Джеймса, філософія науки Карла Поппера і, особливо, теоретичний плюралізм його послідовника Пауля Фейерабенда). Епістемологічний плюралізм як методологічний підхід в науці, підкреслюючи суб'єктивність знання і примат волі в процесі пізнання (Джемс), історичну (Поппер) і соціальну (Фейерабенд) обумовленість знання, критикує класичну наукову методологію і є одній з посилок ряду антісцієнтистських течій.
57. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
Глобальні проблеми, які постали перед народами різних країн, виникли в різних сферах життєдіяльності людей. В одному випадку мова йде про ті чи інші сторони розвитку продуктивних сил, стан і якість навколишнього середовища, в іншому — про кардинальні питання зовн і внутр політики, в третьому — про стосунки людини і сусп-ва тощо.
До них слід віднести ті, які, по-перше, мають справді планет, загальносвіт характер, зачіпають життєві інтереси всіх народів і держав; по-друге, загрожують усьому людству в разі, якщо не будуть вчасно вирішені; по-третє, вимагають для свого розв'яз спільних і невідкладних зусиль усіх держав і народів.
У системі сучасної глобалістики важливе місце посідають проблеми війни і миру.
Якісно нові умови, нова ситуація владно вимагає нового цідходу до вирішення питань безпеки. У наш час ядерна війна неприпустима: її не можна виграти, у ній не буде ні переможців, ні переможених. Тому найскладн проблеми, глибокі розбіжності й конфлікти суч світу можна і треба вирішувати не військовою силою, а тільки політичним шляхом.
Разом з тим важливо усвідомлювати, що сьогодні небезпеку для людства становлять не тільки воєнні конфлікти, застосування сучасної воєнної техніки, а й мирна техніка. У працюючій мирній техн системі, наприклад АЕС, випадкове пошкодження ймовірніше, ніж у "непрацюючій" воєнній техніці. Уявлення про екологічну чистоту АЕС давно виявилося міфом. Різниця між воєнною і мирною ядерною технікою полягає лише в тому, що перша знищує все живе швидко, а друга — поступово, але і та й інша неминуче підривають коріння його існування. Радіоакт зараж людей і середовища їхнього прожив відбув відносно повільно і позначиться повною мірою в майбут.
Нагромадження вуглекислоти в атмосфері, запиленість зросли у багатьох містах світу в десятки разів. Внаслідок утворення навколо Землі шару вулекислого газу виникла загроза несприятливої зміни клімату із порушенням енергетичного балансу і поступовим підвищенням температури. Це призведе до танення полярної криги й затоплення великих прибережних масивів і багатьох міст. Виникла небезпека порушення балансу кисню, зруйнування озонового екрана в нижній стратосфері при польоті надзвукових літаків. Збільшилося забруднення Світового океану (близько 0,1% видобутку нафти на морських шельфах потрапляє в океан). Велику загрозу природі і самому існуванню людини становлять "кислотні дощі", які виникають внаслідок викидів у атмосферу різних хімічних сполук. А запилення атмосфери відходами видобувної промисловості, сільського господарства, транспорту, енергетики призводить до непередбачуваних змін кліматичних процесів.
Небезпечність тенденцій у демографічній ситуації така, що в третє тисячоліття людство може вступити з 1 млрд голодуючих і такою ж кількістю людей, що не знаходять застосування своїй праці в містах, 2 млрд сільських жителів, затиснутих у лещатах аграрного перенаселення, 1,5 млрд знедолених, що живуть за межею бідності. Сучасна демографічна ситуація являє собою глобальну проблему передусім тому, що стрімке збільшення населення відбувається у країнах Азії, Африки, Латинської Америки. Водночас ці держави через відсгалість в економічній, соціальній, культурній сферах неспроможні забезпечити населення, що подвоюється кожних 20—30 років, матеріальними і культурними благами.
До глобальних проблем слід віднести й майбутнє людини. Проблема людини як особливе вираження одвічних філософських питань набула ще одного відтінку: нині вона активізувалась з погляду проблемності людського існування взагалі. Щоб мати майбутнє, людина має вижити як вид. Питання сенсу людського життя, значення культури, змісту людської діяльності набувають уже не суто академічного, теоретичного, суспільно-відповідального звучання, а потребують конкретних соціально-практичних рішень.
56. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо) Методологія не є сусп наукою і має прошарків характер. Найбільш заг характер має філософ методологія. Її альтернат підходи – діалектика та метафізика. Для загальнонаук методів виділяють: індукція, дедукція, системний аналіз, синергетика тощо. СИНЕРГЕТИКА - це міждисциплінарний напрям, який займається вивченням систем, що складаються з багатьох підсистем різної природи (електронів, атомів, молекул, кліток, нейронів, механічних елементів, органів тварин, людей, транспортних засобів і т.д.), і виявленням того, яким чином взаємодія таких підсистем приводить до виникнення просторових, тимчасових або просторово-часових структур в макроскопічному масштабі. Виникнення синергетики було неоднозначно сприйнято науковим співтовариством. Одні говорили про нову парадигму в природознавстві, соціальних і діалектика і метафізика. Загальнонаукова методологія, яка включає у себе елементи діалектики й метафізики. Ця методологія об’єднує такі методи, як гуманітарних науках на базі кооперації фундаментальних наук і їх методів; інші не бачили в синергетиці нічого нового в порівнянні з сучасною теорією нелінійних коливань і хвиль; треті схилялися до думки, що синергетика всього лише об'єднуюче гасло і нічого більш, і висловлювали подив з приводу хворого, на їх думку, ажіотажу, викликаного новим напрямом. Системний аналіз, сукупність методологічних засобів, використовуваних для підготовки і обґрунтування рішень з складних проблем політичного, військового, соціального, економічного, наукового і технічного характеру. Спирається на системний підхід, а також на ряд математичних дисциплін і сучасних методів управління. Основна процедура - побудова узагальненої моделі, що відображає взаємозв'язки реальної ситуації; технічна основа системного аналізу - обчислювальні машини і інформаційні системи. З 1950-х рр. застосовується в економіці, сфері управління, при рішенні проблем освоєння космосу і ін. Термін системний аналіз іноді уживається як синонім системного підходу.
