Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
мої шпори з філософії.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
911 Кб
Скачать
☆

54. Сцієнтизм та анти сцієнтизм.

Зростаюча роль науки в суспіль­стві має і своїх прихильників, і критиків. Така суперечлива оцінка науки породила в середині XX ст. дві позиції - сцієнтизм та антисцієнтизм. Прихильники сцієнтизму (від лат. зсіепіа - знан­ня) вважають еталоном усіх інших видів людської духовної діяль­ності науку, ставлять її вище інших форм суспільної свідомості, проголошують науку вищою культурною діяльністю, заперечують соціально-гуманітарну і світоглядну проблематику, що не має пі- знавального значення. Для антисцієнтизму характерне визнання обмеженості науки у вирішенні корінних проблем буття людини.

Як показує історія науки і наша недавня історія, крайній сцієнтизм, як і крайній антисцієнтизм, може бути дуже небезпечним. Зрозуміло, що сцієнтизм – це така установка, що передбачає начебто безмежні можливості науки, коли природа розглядається лише як певний полігон для експериментів; антисцієнтизм також має свою небезпеку, тому що, зрештою, різке заперечення науки також не може бути розумною альтернативою.

55. Принцип плюралізму в історії філософії.

Принцип плюралізму в історії філософії - принцип,згідно якого існує багато різних рівноправних, незал та несумісних одна з одною форм знання та методологій пізн або ж форм буття. Плюралізм займає опозиційну позицію щодо монізму (філософське вчення згідно якому види буття чи субстанції,які здаються різними в кінцевому результаті зводяться до єдиного начала, загального закону устрою світобудови). Термін «плюралізм» був введений напочатку XVIII в. Христианом

Вольфом, послідовником Лейбніца для опису вчень,що протистоять теорії монад. В кінці XIX—XX столітті плюралізм набув поширення і розвиток як в андроцентристських філософських концепціях, що абсолютизують унікальність особистого досвіду (персоналізм, екзистенціалізм), так і в епістемології (прагматизм Уїльяма Джеймса, філософія науки Карла Поппера і, особливо, теоретичний плюралізм його послідовника Пауля Фейерабенда). Епістемологічний плюралізм як методологічний підхід в науці, підкреслюючи суб'єктивність знання і примат волі в процесі пізнання (Джемс), історичну (Поппер) і соціальну (Фейерабенд) обумовленість знання, критикує класичну наукову методологію і є одній з посилок ряду антісцієнтистських течій.

57. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.

Глобальні проблеми, які постали перед народами різних країн, виникли в різних сферах життєдіяльності людей. В одному випадку мова йде про ті чи інші сторони розвитку продуктивних сил, стан і якість навколишнього середовища, в іншому — про кардинальні питання зовн і внутр політики, в третьому — про стосунки людини і сусп-ва тощо.

До них слід віднести ті, які, по-перше, мають справді планет, загальносвіт характер, зачіпають життєві інтереси всіх народів і держав; по-друге, загрожують усьому людству в разі, якщо не будуть вчасно вирішені; по-третє, вимагають для свого розв'яз спільних і невідкладних зусиль усіх держав і народів.

У системі сучасної глобалістики важливе місце посідають проблеми війни і миру.

Якісно нові умови, нова ситуація владно вимагає нового цідходу до вирішення питань безпеки. У наш час ядерна війна неприпустима: її не можна виграти, у ній не буде ні переможців, ні переможених. Тому найскладн проблеми, глибокі розбіжності й конфлікти суч світу можна і треба вирішувати не військовою силою, а тільки політичним шляхом.

Разом з тим важливо усвідомлювати, що сьогодні небезпеку для людства становлять не тільки воєнні конфлікти, застосування сучасної воєнної техніки, а й мирна техніка. У працюючій мирній техн системі, наприклад АЕС, випадкове пошкодження ймовірніше, ніж у "непрацюючій" воєнній техніці. Уявлення про екологічну чистоту АЕС давно виявилося міфом. Різниця між воєнною і мирною ядерною технікою полягає лише в тому, що перша знищує все живе швидко, а друга — поступово, але і та й інша неминуче підривають коріння його існування. Радіоакт зараж людей і середовища їхнього прожив відбув відносно повільно і позначиться повною мірою в майбут.

Нагромадження вуглекислоти в атмосфері, запиленість зросли у багатьох містах світу в десятки разів. Внаслідок утворення навколо Землі шару вулекислого газу виникла загроза несприятливої зміни клімату із порушенням енергетичного балансу і поступовим підвищенням температури. Це призведе до танення полярної криги й затоплення великих прибережних масивів і багатьох міст. Виникла небезпека порушення балансу кисню, зруйнування озонового екрана в нижній стратосфері при польоті надзвукових літаків. Збільшилося забруднення Світового океану (близько 0,1% видобутку нафти на морських шельфах потрапляє в океан). Велику загрозу природі і самому існуванню людини становлять "кислотні дощі", які виникають внаслідок викидів у атмосферу різних хімічних сполук. А запилення атмосфери відходами видобувної промисловості, сільського господарства, транспорту, енергетики призводить до непередбачуваних змін кліматичних процесів.

Небезпечність тенденцій у демографічній ситуації така, що в третє тисячоліття людство може вступити з 1 млрд голодуючих і такою ж кількістю людей, що не знаходять застосування своїй праці в містах, 2 млрд сільських жителів, затиснутих у лещатах аграрного перенаселення, 1,5 млрд знедолених, що живуть за межею бідності. Сучасна демографічна ситуація являє собою глобальну проблему передусім тому, що стрімке збільшення населення відбувається у країнах Азії, Африки, Латинської Америки. Водночас ці держави через відсгалість в економічній, соціальній, культурній сферах неспроможні забезпечити населення, що подвоюється кожних 20—30 років, матеріальними і культурними благами.

До глобальних проблем слід віднести й майбутнє людини. Проблема людини як особливе вираження одвічних філософських питань набула ще одного відтінку: нині вона активізувалась з погляду проблемності людського існування взагалі. Щоб мати майбутнє, людина має вижити як вид. Питання сенсу людського життя, значення культури, змісту людської діяльності набувають уже не суто академічного, теоретичного, суспільно-відповідального звучання, а потребують конкретних соціально-практичних рішень.

56. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо) Методологія не є сусп наукою і має прошарків характер. Найбільш заг характер має філософ методологія. Її альтернат підходи – діалектика та метафізика. Для загальнонаук методів виділяють: індукція, дедукція, системний аналіз, синергетика тощо. СИНЕРГЕТИКА - це міждисциплінарний напрям, який займається вивченням систем, що складаються з багатьох підсистем різної природи (електронів, атомів, молекул, кліток, нейронів, механічних елементів, органів тварин, людей, транспортних засобів і т.д.), і виявленням того, яким чином взаємодія таких підсистем приводить до виникнення просторових, тимчасових або просторово-часових структур в макроскопічному масштабі. Виникнення синергетики було неоднозначно сприйнято науковим співтовариством. Одні говорили про нову парадигму в природознавстві, соціальних і діалектика і метафізика. Загальнонаукова методологія, яка включає у себе елементи діалектики й метафізики. Ця методологія об’єднує такі методи, як гуманітарних науках на базі кооперації фундаментальних наук і їх методів; інші не бачили в синергетиці нічого нового в порівнянні з сучасною теорією нелінійних коливань і хвиль; треті схилялися до думки, що синергетика всього лише об'єднуюче гасло і нічого більш, і висловлювали подив з приводу хворого, на їх думку, ажіотажу, викликаного новим напрямом. Системний аналіз, сукупність методологічних засобів, використовуваних для підготовки і обґрунтування рішень з складних проблем політичного, військового, соціального, економічного, наукового і технічного характеру. Спирається на системний підхід, а також на ряд математичних дисциплін і сучасних методів управління. Основна процедура - побудова узагальненої моделі, що відображає взаємозв'язки реальної ситуації; технічна основа системного аналізу - обчислювальні машини і інформаційні системи. З 1950-х рр. застосовується в економіці, сфері управління, при рішенні проблем освоєння космосу і ін. Термін системний аналіз іноді уживається як синонім системного підходу.