54)Категорії «свободи» та «необхідності» у філософії.

Свобода и необходимость – философские категории, выражающие взаимоотношение между деятельностью людей и объективными законами природы и общества.

Идеалисты рассматривают С и Н как взаимоисключающие понятия и понимают С как свободу воли, как возможность поступать согласно волиизъявлению, которое недетерминировано внешними условиями. С выступает единственной основой человеческой ответственности. Крайний субъективизм в объяснении С допускают экзистенцианалисты. Они отрицают С воли, мотивируя это тем , что действия и поступки чел-ка определены внешними независищями от него обстоятельствами(фатализм). Спиноза определяет С как осознанную Н, единство С и Н с идеалистических позиций было дано Гегелем(Н – первично, воля, сознание чел-ка – вторично, производные).

В начале своей истории чел-к будучи не в состоянии проникнуть в тайны природы, оставался рабом непознанной Н, был не свободен. Помимо природы ограничение чел. С обусловлено ещё зависимостью людей от общественных сил. В обществе разделенном на классы, общественные отношения противостоят людям, господствуют над ними.

1) Гегель понимал С как С духа, мысли, интелектуальную свободу личности 2) Экзистенциализм (о С): Чел-к - не вещь, а должен выбирать себя , формировать себя действием и поступком 3) Марксизм – С – способность выбирать, принимать решения со знанием дела.

55)Філософські категорії «абстрактного» та «конкретного».

Принцип сходження від абстрактного до конкретного акумулює у собі пізнавальну можливість законів і категорій діалектики, він організовує процес пізнання. Слід зауважити, що категорії абстрактного й конкретного не збігаються з аналогічними буденними поняттями. Абстрактне — це вирвана із загального зв'язку, загальної логіки роз-витку предмета, відтворена якась одна його сторона. Конкретне — це відбиття об'єктивної дійсності в системі понять, це теоретичне відтворення єдності предмета. Тому зрозуміло, що абстрактної істини немає, що істина завжди конкретна. З іншого боку, настільки ж загальновідомо, що абстракція, абстрактне є загальною формою, у якій і за допомогою якої мислення може досягати об'єктивної істини. Абстрактне й конкретне, тим самим, є нерозривними внутрішніми протилежностями, у живій діалектичній єдності яких тільки й може здійснюватися процес теоретичного пізнання, логічний процес. Пізнання відбувається як рух від абстрактного до конкретного.

56)Філософське розуміння категорії «безкінечного».

57)Взаємний перехід кількості в якість.

Закон взаємного переходу кількості і якості ілюструє, як виникає нове. В «Науці логіки» Гегель відкриває цей, та два інших закони діалектики.

 

 

Гегель починає розвиток категорій з найабстрактнішого буття, яке одночасно є ніщо. Вони переходять одне в одне в категорії становлення. Результатом процесу становлення є наявне буття, тобто щось визначене. Для фіксації цього моменту розвитку предмета вводитьсякатегорія якості. Якість — це така категорія, яка описує визначеність предмета, і яку не можна відділити від існування самої речі. Ця визначеність (цілісність) виявляється через діалектичну єдність суттє-вих властивостей, їхніх граней, які відрізняють певну річ від інших. Наприклад, властивості певного хімічного елемента, певного біологічного виду. Разом з тим категорія якості фіксує одну з перших і най-простіших сходинок пізнання. Фіксуючи визначеність речі, тотожну з її буттям, ми з допомогою категорії «якість» порівнюємо певну річ з іншими.

Дослідження самої речі, її змін наштовхує нас на певний зміст. Щоб зафіксувати виявлений у ході аналізу зміст, Геґель вводить категорію кількості, яка теж фіксує безпосередню визначеність речей. А чисті кількісні зміни переходять в якісні і навпаки. Такі переходи кількісних змін в якісні і навпаки трапляються не тільки в розвитку категорій, а й у самому житті, що продемонстрував Ф. Енгельс у своїй роботі «Анти-Дюринг», наслідки якої ще й досі актуальні.

Найбільш відомий приклад — приклад зміни агрегатного стану води, яка за нормального атмосферного тиску переходить при температурі 0 °С з рідкого стану в твердий, а при 100 °С — з рідкого в газоподібний, тобто в цих критичних точках проста кількісна зміна температури викликає якісні зміни стану води.

Таких прикладів безліч не тільки в фізиці, а й у хімії, біології. Згадаймо лише органічну хімію, в якій з'єднання атомів якісно однакових молекул водню (Н), кисню (О) та вуглецю (С), зі зміною їхніх кількісних пропорцій отримує якісні зміни:

С_nН_2n+2 — ряд нормальних парафінів,

СН_2n+2O — ряд первинних спиртів,

С_nН_2n+2O₂ — ряд одноосновних жирних кислот і т.д.

Якщо ми візьмемо як приклад останній із цих рядів і приймемо послідовно n = 1, n = 2, n = 3 і т.д., то одержимо такі сполуки: СН₂O₂ — мурашина кислота; С₂Н₄O₂ — оцтова; С₃Н₆O₂ — пропіонова; С₄Н₈O₂ — масляна; С₅Н₁₀О, — Валер’янова, — всі вони якісно відрізняються одна від одної. Тут ми бачимо цілу низку якісно різних тіл, які утворяться простим кількісним додатком елементів, до того ж завжди в одній і тій же пропорції.

Ще одним доказом дії цього закону, але вже в суспільному житті, є опис бою невмілої у верховій їзді, але дисциплінованої французької кавалерії з мамлюками, у той час безумовно кращої в єдиноборстві, але недисциплінованої кінноти: «Два мамлюки безумовно перевершували трьох французів; 100 мамлюків були рівні по силі 100 французам; 300 французів зазвичай брали гору над 300 мамлюками, а 1000 французів завжди перемагали 1000 мамлюків».

І кому в сучасному світі не відома істина ринкових відносин, яку вивів К. Маркс, що не всяка довільна сума грошей може бути перетворена в капітал, що, навпаки, передумовою цього перетворення є певний мінімум грошей в руках окремого власника грошей.