- •3. Функції теорії держави і права
- •4. Теорія держави та права як наука та навчальна дисципліна
- •5.Методологія теорії держави та права.
- •9.Історичні типи держави та причини їх зміни.
- •10. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади
- •11.Політична система суспільства і місце в ній держави
- •12. Поняття та види громадських об’єднань в Україні, правові основи їх діяльності.
- •13. Форма державного правління: поняття та різновиди.
- •14. Форма державно-територіального устрою: поняття та різновиди.
- •15. Державний режим: поняття та різновиди.
- •16. Поняття механізму держави, його ознаки та структура.
- •17. Поняття та ознаки державного апарату, принципи його діяльності.
- •18. Поняття, ознаки та класифікація державних органів
- •19. Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.
- •20. Форми і методи здійснення функцій держави
- •21. Правова держава: сутність, ознаки та принципи.
- •22. Співвідношення громадянського суспільства та правової держави.
- •23.Конценція «держави загального благоденства»
- •24. Концепція елітарної держави
- •25.Фашистські ідеї державності
- •26.Форма держави сучасної України
- •Основні права людини, нації, людства. Міжнародні механізми захисту прав людини.
- •28.Права, свободи та обов'язки людини і громадянина за Конституцією України.
- •29.Ознаки, що відрізняють державу від інших організацій у соціально - неоднорідному суспільстві.
- •30.Відмінність державної влади від влади первинного суспільства.
- •31.Поняття праворозуміння та його основні напрями.
- •32.Причини, умови та основні закономірності виникнення права.
- •33. Поняття права та його основні ознаки.
- •34. Принципи права: поняття, види
- •Сутність функцій права та їх види.
- •36.Взаємозвязок держави та права.
- •Співвідношення права і політики; права і демократії.
- •Співвідношення права і закону.
- •Соціальні норми та їх класифікація.
- •40. Поняття правової норми та її ознаки
- •41.Співвідношення норм права і норм моралі; норм права і корпоративних норм.
- •42. Поняття гіпотези та її види.
- •43.Поняття та види диспозиції.
- •44. Поняття та види санкцій правових норм.
- •45.Класифікація норм права.
- •46.Поняття та види форм (джерел) права
- •47.Поняття та ознаки нормативно-правових актів, їх структура.
- •49.Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб.
- •50. Поняття та види спеціалізованих норм права.
- •Поняття закону, його основні ознаки та види.
- •52 Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, види
- •54.Поняття, ознаки та стадії правотворчості.
- •55.Принципи
- •57. Стадії законодавчого процесу в Україні.
- •58. Поняття та елементи структури права.
- •59. Система законодавства: поняття, структура
- •60. Систематизація нормативно-правових актів
- •61 Поняття та ознаки правовідносин
- •62. Види правових відносин
- •63.Суб'єкти правовідносин.
- •64. Об’єкти та зміст правовідносин
- •65. Юридичні факти та їх класифікація
- •66. Поняття та види тлумачення (роз’яснення) норм права
- •67. Способи тлумачення (усвідомлення) норм права
- •68 Реалізація норм права: поняття та форми.
- •69 Стадії застосування правових норм
- •70 Правозастосувальнй акт: поняття, особливості, відмінність від нормативно-правових актів.
- •71. Класифікація актів застосування норм права в залежності від змісту , від юридичних наслідків та від суб'єктів прийняття
- •72 Класифікація актів застосування норм права в залежності від місця застосування у механізмі правового регулювання
- •73.Поняття, ознаки і основні види правомірної поведінки.
- •75.Суб'єктивна сторона правопорушення. Склад правопорушення — це система ознак протиправної
- •76. Об’єкт та об’єктивна сторона правопорушення
- •77. Юридична відповідальність:поняття,мета та види.
- •78 Функції та принципи юридичної відповідальності.
- •79 Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності
- •80 Основні принципи та гарантії законності
- •81. Правопорядок і дисципліна: основні шляхи їх зміцнення
- •82.Правосвідомість; поняття і структура.
- •83.Види правосвідомості.
- •84. Правова культура та правове виховання особи.
- •85.Романо - германська правова сім'я.
- •86.Англосаксонська правова сім'я.
- •87. Сім’я релігійного і традиційного права.
- •88.Характеристика правової системи сучасної України.
- •89. Правове виховання: ознаки( риси), функції та методи.
63.Суб'єкти правовідносин.
Суб'єкти (сторони) правовідносин — це учасники правового відношення, що володіють взаємними правами й обов'язками. Індивідуальні суб'єкти (т. зв. фізичні особи, громадяни України, іноземці, особи без громадянства); Колективні суб'єкти (наприклад, держава, державні органи, об'єднання громадян, адміністративно-територіальні одиниці, органи місцевого самоврядування, територіальні громади й т д.). Суб'єктами приватноправових відносин (приватного права) є так звані фізичні і юридичні особи. Суб'єкти правовідносин мають правосуб'єктність (праводієздатність, тобто правоздатністю й дієздатністю). Правосуб'єктність - це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасником правовідносин (суб'єктом права). Правоздатність - це передбачена нормами права можливість мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Дієздатність - це передбачена нормами права можливість своїми діями здійснювати суб'єктивні права й створювати для себе юридичні обов'язки. Різновидом дієздатності є «деліктоздатність», тобто передбачена нормами права здатність нести юридичну відповідальність за зроблене правопорушення. Можливість того чи іншого суб'єкта бути учасником правовідносини визначаються його правосуб'єктністю, тобто здатністю бути суб'єктом права. Обсяг правосуб'єктності різних суб'єктів права різний. Для індивідуальних суб'єктів він в основному залежить від віку, громадянства, стану щиросердечного здоров'я. Так, з 18 років виникає пасивне виборче право і право на одруження, з 14 років — обов'язок нести відповідальність за здійснення найбільш небезпечних, а з 16 років — усіх злочинів і т.п. Розрізняється три види правосуб’єктності: загальна (здатність, абстрактна по суті, бути суб'єктом права взагалі); галузева (здатність бути суб'єктом права відповідної правової галузі); спеціальна (здатність бути суб'єктом визначеної групи суспільних відносин у рамках конкретної галузі права). Загальною правосуб'єктністю володіють усі суб'єкти. Зокрема, усі громадяни потенційно можуть стати носіями практично всіх прав і обов'язків. Виключення складають лише ті, котрі обумовлені незмінними (наприклад, підлога) чи необоротними (такими, як вік, невиліковна щиросердечна хвороба) обставинами. Галузевою і спеціальною правосуб'єктністю володіють не всі особи. Суб'єктом кримінально-правових відносин, наприклад, можуть бути тільки громадяни й інші індивідуальні суб'єкти, але не організації, а суб'єктом відносин відповідальності за посадові злочини — тільки посадові особи і представники влади. Право- і дієздатність розділяються тільки в цивільному праві. Цивільна правоздатність виникає з моменту народження (наприклад, право мати власність), а дієздатність з'являється пізніше — часткова до 14, неповна з 14 і повна з 18 років. Також існує обмежена дієздатність(Ст37ЦК), та визнання недієздатною(Ст.39 ЦК.). В інших же галузях права право- і дієздатність нерозривні й утворять єдину праводієздатність: якщо людина має визначене право, він завжди може реалізувати його самостійно. І правоздатність, і дієздатність громадянина можуть бути обмежені тільки у випадках, установлених законом, і тільки в судовому порядку.
