67. Способи тлумачення (усвідомлення) норм права

При офіційному і неофіційному тлумаченню можуть використовуватися різні способи тлумачення: граматичний; логічний; систематичний; історично – політичний; функціональний; теологічний(цільовий).

Граматичний – повний спосіб тлумачення. Усвідомлення дійсного змісту правових норм шляхом дослідження їх з точки значення словесних формувань, правил граматики та синтаксису.

Логічний – усвідомлення змісту норм права шляхом безпосереднього використання законів формальної логіки при дослідженні не окремих слів, а внутрішніх зв’язків між частинами нормативного акту, логічної структури правових велінь.

Систематичний – усвідомлення змісту норм права в залежності від того місця, яке вона займає в нормативному акті, в залежності від її зв’язків з нормами інших інститутів та галузей права.

Історичний – усвідомлення змісту норми прав на основі дослідження конкретних історичних умов, при яких вони були прийняті, які цілі на той час ставилися перед ними.

68 Реалізація норм права: поняття та форми.

Реалізація норм права — це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в їх практичній діяльності. Її можна розглядати як процес і як кінцевий резуль­тат

Реалізувати нормативні розпорядження, що містяться в за­конах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя — у суспільні відносини, поведінку громадян — волю за­конодавця й інших суб'єктів правотворчості, спрямовану на вста­новлення правопорядку. Без такої реалізації право втрачає своє соціальне значення і призначення.

Форми реалізації права за суб’єктами такі: індивідуальна, колективна. З формою реалізації права і характером дій суб’єкта ( за участю чи без участі держави) так: проста, безпосередня без участі держави (додержання, виконання, використання) і Складно опосередкована за участю держави (застосування) три форми безпосередньої реаліза­ції права:

Додержання

— полягає в утриманні від дій, заборонених юридичними нормами, суворому додержанні встановлених заборон (напри­клад, дотримання швидкості руху автомобіля у місті 60 км на годину).

Припускає пасивну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання

Виконання

— полягає в обов'язковому вчиненні активних дій, що на­казуються нормами права в інтересах правомочної сторони, у виконанні обоє 'язків (наприклад, своєчасне заповнення та по­дання до податкової інспекції декларації про доходи).

Припускає активну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання

Використання

— полягає у використанні можливостей, наданих правовими нормами, у здійсненні суб'єктивних прав для задоволення влас­ного інтересу (наприклад, реалізація права на вищу освіту).

Припускає як активну, так і пасивну поведінку

69 Стадії застосування правових норм

Порядок застосування норм права може бути простим і склад­ним. Прикладом простого порядку (процесу) застосування норм права є застосування санкції за безквитковий проїзд у міському транспорті (пропозиція контролера сплатити штраф, одержання суми і виписка квитанції). Інша річ складний процес застосу­вання норм права (наприклад, застосування Особливої частини Кримінального кодексу).

Складний порядок застосування норм права, як правило, складається з трьох стадій правозастосувальної діяльності:

1) встановлення фактичних обставин справи;

2) встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм (інакше: юридична кваліфікація фактичних обставин);

3) вирішення справи і документальне оформлення ухвалено­го рішення.

Зазначені стадії є умовними, оскільки на практиці вони збі­гаються.

Розглянемо кожну з них.

І. Встановлення фактичних обставин справи (юридична квалі­фікація фактичних обставин) — це стадія підготовча, але надзви­чайно відповідальна, оскільки іноді має вирішальне значення. її можна поділити на такі підстадії:

1. Встановлення юридичних фактів і юридичного (фактично­го) складу. Це можуть бути головні факти (тобто факти, що під­лягають доведенню) (наприклад, факт вбивства, вчиненого громадянином

2. Встановлення фактичних обставин справи здійснюється за допомогою юридичних доказів. вони підтверджуються доказами — слідами минулого, які мають матеріальний і нематеріальний характер і зафіксовані в документах (показання свід­ків, протокол огляду місця події, висновок експерта та ін.).

3. Встановлення фактичних обставин справи відбувається че­рез доведення — творчу діяльність з встановлення і надання дока­зів, участь в їх дослідженні та оцінці.

II. Встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм.

Встановлення юридичної основи справи є юридичною квалі­фікацією фактичних обставин справи. Юридична кваліфікація — це правова оцінка всієї сукупності обставин справи через співвіднесення даного випадку з певними юридичними нормами.

Встановлення юридичної основи справи (юридична кваліфі­кація фактичних обставин) включає:

1. Вибір галузі, підгалузі, інституту права і знаходження нор­ми,

2. Перевірку дійсності тексту того акта,

3. Аналіз норми з погляду її дії в часі, просторі і за колом осіб.

4. З'ясування змісту норми права.

III. Вирішення справи і документальне оформлення ухваленою рішення.

Результат вирішення юридичної справи виражається в індивідуальному державно-владному велінні, розпорядженні, акті-документі, який називається правозастосовним актом. Правозастосовний акт може мати подвійну правову функцію:

1) юридичної констатації, тобто визнання існування певних фактів, їх правомірності (неправомірності), визнання того чи іншого права за даною особою або констатації у даній події фак­ту правопорушення;

2) нового юридичного обоє 'язку, тобто після ухвалення рішен­ця (а саме: накласти покарання, встановити обов'язок, здійснити певні дії у встановлений строк, передати майно, сплатити борг та ін.) необхідна додаткова діяльність, новий обов'язок ком­петентних органів щодо виконання рішення.