71. Класифікація актів застосування норм права в залежності від змісту , від юридичних наслідків та від суб'єктів прийняття

Види актів застосування норм права класифікуються за різними критеріями.

За формою зовнішнього вираження:

1) письмовий акт (таких більшість). Письмовий акт може бути, як мінімум, двох видів:

а) окремий документ (вирок суду);

б) резолюція за матеріалами справи (затвердження про­курором обвинувального висновку);

2) усний акт (виклик понятих);

3) конклюдентний акт — акт дії (наприклад, застосування працівниками міліції табельної зброї або застосування жестів міліціонером-регулювальником дорожнього руху).

За способом прийняття:

1) колегіальні;

2) одноособові.

За суб'єктами прийняття:

• акти парламенту;

• акти глави держави;

• акти виконавчих органів;

• рішення загальних судів;

• акти арбітражу;

• акти нотаріату;

• акти прокурорського нагляду;

• акти місцевих (муніципальних) органів влади;

• акти керівників підприємств, військових частин тощо;

• акти уповноважених органів громадських організацій тощо. Акти застосування норм права приймаються практично всі­ма органами держави.

За юридичною формою:

• укази;

• постанови;

• розпорядження;

• накази;

• ухвали (суду та ін.);

• протести, подання, розпорядження, вироки, рішення.

За функціями у правовому регулюванні (або функціями права):

1) регулятивні — офіційно підтверджують або визначають права та обов'язки сторін, викладені в диспозиції регулятивних норм (наприклад, свідоцтво про реєстрацію шлюбу);

2) охоронні — встановлюють міру юридичної відповідальності відповідно до санкції охоронних норм (наприклад, квитанція про сплату штрафу).

За галузевою належністю:

1,) кримінально-правові;

2) адміністративно-правові;

3) цивільно-правові та ін. (крім процесуальних).

За юридичними наслідками:

1) правовстановлюючі (про призначення директора, про при­своєння звання);

2) правоконстатуючі (свідоцтво про шлюб; свідоцтво про смерть);

3) правоприпиняючі (протест прокурора з приводу незакон­ного виселення громадянина Г.);

4) правозмінюючі (заміна арешту підслідного на підписку про невиїзд);

5) правоскасовуючі (винесення судом рішення про ліквіда­цію акта, про втрату ним юридичної сили).

За значенням у юридичному процесі:

— основні акти, що містять завершене рішення у справі (ви­рок, рішення суду);

— допоміжні акти, що забезпечують прийняття основних актів (постанова і порушення кримінальної справи).

За характером індивідуальних велінь (розпоряджень):дозвільні, зобов'язуючі, заборонні

72 Класифікація актів застосування норм права в залежності від місця застосування у механізмі правового регулювання

Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регу­лювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різ­них елементів правової системи, за допомогою яких здійсню­ється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування. Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив­ність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок

Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі:

1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економі­чним, етичним та іншим видами механізму соціального регулю­вання, переплітається з ними.2. Будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності:— засоби (норми права, суб'єктивні права і юридичні обо­в'язки, рішення судів тощо, об'єктивовані в правових актах);— способи (дозволяння, зобов'язування, заборона);— форми (використання, виконання, додержання, застосу­вання).3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що пе­ребувають у взаємозв'язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годин­ний механізм), виконує специфічні функції. Якість виконува­них ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому.4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулю­вання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні їх «ро­боти». Від механізму залежать ефективність правового регулю­вання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів.5. Результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення Механізм правового регулювання складають елементи, обо­в'язкові на окремих його стадіях:1) принципи права, норми права, нетипові правові розпоря­дження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормати­вно-правових актах;2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації);3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків;4) акти застосування норм права. Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні ді­яльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі.

Норма права в механізмі правового регулювання. Норма права — це споконвічний елемент і нормативна осно­ва механізму правового регулювання.Норма права являє собою загальне обов'язкове правило (мо­дель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варі­ант поведінки — суб'єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки — суб'єктивні юридичні обов'язки.Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулю­вання полягає в тому, щоб:а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію;б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб'єкта), а також об'єкти правовідносин;в) визначити обставини, в яких особа повинна керуватися даним правилом поведінки;г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов'язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв'яз­ку між собою, а також державно-примусові заході, що застосо­вуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов'язків.