- •3. Функції теорії держави і права
- •4. Теорія держави та права як наука та навчальна дисципліна
- •5.Методологія теорії держави та права.
- •9.Історичні типи держави та причини їх зміни.
- •10. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади
- •11.Політична система суспільства і місце в ній держави
- •12. Поняття та види громадських об’єднань в Україні, правові основи їх діяльності.
- •13. Форма державного правління: поняття та різновиди.
- •14. Форма державно-територіального устрою: поняття та різновиди.
- •15. Державний режим: поняття та різновиди.
- •16. Поняття механізму держави, його ознаки та структура.
- •17. Поняття та ознаки державного апарату, принципи його діяльності.
- •18. Поняття, ознаки та класифікація державних органів
- •19. Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.
- •20. Форми і методи здійснення функцій держави
- •21. Правова держава: сутність, ознаки та принципи.
- •22. Співвідношення громадянського суспільства та правової держави.
- •23.Конценція «держави загального благоденства»
- •24. Концепція елітарної держави
- •25.Фашистські ідеї державності
- •26.Форма держави сучасної України
- •Основні права людини, нації, людства. Міжнародні механізми захисту прав людини.
- •28.Права, свободи та обов'язки людини і громадянина за Конституцією України.
- •29.Ознаки, що відрізняють державу від інших організацій у соціально - неоднорідному суспільстві.
- •30.Відмінність державної влади від влади первинного суспільства.
- •31.Поняття праворозуміння та його основні напрями.
- •32.Причини, умови та основні закономірності виникнення права.
- •33. Поняття права та його основні ознаки.
- •34. Принципи права: поняття, види
- •Сутність функцій права та їх види.
- •36.Взаємозвязок держави та права.
- •Співвідношення права і політики; права і демократії.
- •Співвідношення права і закону.
- •Соціальні норми та їх класифікація.
- •40. Поняття правової норми та її ознаки
- •41.Співвідношення норм права і норм моралі; норм права і корпоративних норм.
- •42. Поняття гіпотези та її види.
- •43.Поняття та види диспозиції.
- •44. Поняття та види санкцій правових норм.
- •45.Класифікація норм права.
- •46.Поняття та види форм (джерел) права
- •47.Поняття та ознаки нормативно-правових актів, їх структура.
- •49.Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб.
- •50. Поняття та види спеціалізованих норм права.
- •Поняття закону, його основні ознаки та види.
- •52 Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, види
- •54.Поняття, ознаки та стадії правотворчості.
- •55.Принципи
- •57. Стадії законодавчого процесу в Україні.
- •58. Поняття та елементи структури права.
- •59. Система законодавства: поняття, структура
- •60. Систематизація нормативно-правових актів
- •61 Поняття та ознаки правовідносин
- •62. Види правових відносин
- •63.Суб'єкти правовідносин.
- •64. Об’єкти та зміст правовідносин
- •65. Юридичні факти та їх класифікація
- •66. Поняття та види тлумачення (роз’яснення) норм права
- •67. Способи тлумачення (усвідомлення) норм права
- •68 Реалізація норм права: поняття та форми.
- •69 Стадії застосування правових норм
- •70 Правозастосувальнй акт: поняття, особливості, відмінність від нормативно-правових актів.
- •71. Класифікація актів застосування норм права в залежності від змісту , від юридичних наслідків та від суб'єктів прийняття
- •72 Класифікація актів застосування норм права в залежності від місця застосування у механізмі правового регулювання
- •73.Поняття, ознаки і основні види правомірної поведінки.
- •75.Суб'єктивна сторона правопорушення. Склад правопорушення — це система ознак протиправної
- •76. Об’єкт та об’єктивна сторона правопорушення
- •77. Юридична відповідальність:поняття,мета та види.
- •78 Функції та принципи юридичної відповідальності.
- •79 Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності
- •80 Основні принципи та гарантії законності
- •81. Правопорядок і дисципліна: основні шляхи їх зміцнення
- •82.Правосвідомість; поняття і структура.
- •83.Види правосвідомості.
- •84. Правова культура та правове виховання особи.
- •85.Романо - германська правова сім'я.
- •86.Англосаксонська правова сім'я.
- •87. Сім’я релігійного і традиційного права.
- •88.Характеристика правової системи сучасної України.
- •89. Правове виховання: ознаки( риси), функції та методи.
11.Політична система суспільства і місце в ній держави
Держава — не тільки результат розвитку суспільства, а і чинник формування політичної системи суспільства.
Політична система суспільства — упорядкована на засадах права система всіх політичних явищ, що функціонують і взаємодіють (або протидіють) у суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі; це механізм організації і функціонування політичної влади.
Держава хоча й найважливіша, але не одна лише політична організація в суспільстві. До складу політичної системи суспільства входять такі недержавні громадські об'єднання, як партії, професійні спілки, жіночі організації, громадські рухи (наприклад, Народний рух в Україні), інститути громадської думки та ін. Елементи політичної системи суспільства: • суб'єкти політики — держава, політичні партії, політичні рухи, громадські об'єднання та ін.; • політичні норми і принципи; • політичні відносини; • політична ідеологія, свідомість, погляди, культура; • зв'язки між названими елементами.
Особливе місце в політичній системі суспільства належить державі, оскільки вона є головним засобом досягнення цілей, що постають перед суспільством, концентрує в собі різноманіття політичних інтересів, надає усталеність політичній системі за допомогою впорядкування її діяльності.
Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об'єднань: 1) у кожній політичній системі суспільства може існувати лише одна держава, а громадських об'єднань — багато; 2) держава — організація всього населення, а громадські об'єднання — частини населення; 3) лише держава є одноособовою повновладною організацією в масштабі всієї країни, здатною захистити основні права і свободи всіх осіб, що перебувають на її території; 4) лише держава має у своєму розпорядженні спеціальний апарат, який займається управлінням громадськими справами; 5) лише держава має у своєму розпорядженні спеціальні установи та заклади примусового характеру і має монопольне право застосовувати примус на своїй території; громадські об'єднання позбавлені цих ознак; 6) лише держава має монопольне право видавати юридичні норми, обов'язкові для всього населення, і забезпечувати їхню реалізацію. Громадські об'єднання приймають програми, статути, поточні рішення, що мають внутрішньо організаційне значення; 7) лише держава має монопольне право встановлювати і стягувати податки, формувати загальнонаціональний бюджет; 8) лише держава є офіційною особою (представником усього народу) всередині країни і на міжнародній арені — суверенною організацією. Громадським організаціям такі якості і функції не властиві. Вони вирішують локальні за своїм змістом та обсягом завдання у суворо визначеній сфері громадського життя.
12. Поняття та види громадських об’єднань в Україні, правові основи їх діяльності.
Об'єднання громадян — це добровільне громадське формування людей, створене на основі спільності інтересів для реалізації своїх прав і свобод. До громадських об'єднань можна віднести політичні партії, соціально-економічні і соціально-культурні об'єднання, масові громадянські рухи, асоціації, релігійні організації тощо. Основними з них є політична партія і громадська організація. Політична партія — добровільне об'єднання людей, що виражають волю певних соціальних груп, які прагнуть домогтися або утримати державну владу, впливають на політику держави відповідно до програми і статуту своєї діяльності. В Україні членами політичної партії можуть бути лише її громадяни. Реєстрація політичної партії провадиться Міністерством юстиції України. Громадська організація — добровільне об'єднання людей, створене ними для досягнення особистих і громадянських цілей, що діє на засадах самоорганізації, самоврядування, самооплати (спілки, товариства, групи, об'єднання, не засновані урядом або міждержавною угодою). Наприклад, профспілки - - громадські організації, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Профспілки створюються без безпосереднього дозволу на засадах вільного вибору їх членів. В Україні громадська організація реєструється Міністерством юстиції, місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.