- •3. Функції теорії держави і права
- •4. Теорія держави та права як наука та навчальна дисципліна
- •5.Методологія теорії держави та права.
- •9.Історичні типи держави та причини їх зміни.
- •10. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади
- •11.Політична система суспільства і місце в ній держави
- •12. Поняття та види громадських об’єднань в Україні, правові основи їх діяльності.
- •13. Форма державного правління: поняття та різновиди.
- •14. Форма державно-територіального устрою: поняття та різновиди.
- •15. Державний режим: поняття та різновиди.
- •16. Поняття механізму держави, його ознаки та структура.
- •17. Поняття та ознаки державного апарату, принципи його діяльності.
- •18. Поняття, ознаки та класифікація державних органів
- •19. Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.
- •20. Форми і методи здійснення функцій держави
- •21. Правова держава: сутність, ознаки та принципи.
- •22. Співвідношення громадянського суспільства та правової держави.
- •23.Конценція «держави загального благоденства»
- •24. Концепція елітарної держави
- •25.Фашистські ідеї державності
- •26.Форма держави сучасної України
- •Основні права людини, нації, людства. Міжнародні механізми захисту прав людини.
- •28.Права, свободи та обов'язки людини і громадянина за Конституцією України.
- •29.Ознаки, що відрізняють державу від інших організацій у соціально - неоднорідному суспільстві.
- •30.Відмінність державної влади від влади первинного суспільства.
- •31.Поняття праворозуміння та його основні напрями.
- •32.Причини, умови та основні закономірності виникнення права.
- •33. Поняття права та його основні ознаки.
- •34. Принципи права: поняття, види
- •Сутність функцій права та їх види.
- •36.Взаємозвязок держави та права.
- •Співвідношення права і політики; права і демократії.
- •Співвідношення права і закону.
- •Соціальні норми та їх класифікація.
- •40. Поняття правової норми та її ознаки
- •41.Співвідношення норм права і норм моралі; норм права і корпоративних норм.
- •42. Поняття гіпотези та її види.
- •43.Поняття та види диспозиції.
- •44. Поняття та види санкцій правових норм.
- •45.Класифікація норм права.
- •46.Поняття та види форм (джерел) права
- •47.Поняття та ознаки нормативно-правових актів, їх структура.
- •49.Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб.
- •50. Поняття та види спеціалізованих норм права.
- •Поняття закону, його основні ознаки та види.
- •52 Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, види
- •54.Поняття, ознаки та стадії правотворчості.
- •55.Принципи
- •57. Стадії законодавчого процесу в Україні.
- •58. Поняття та елементи структури права.
- •59. Система законодавства: поняття, структура
- •60. Систематизація нормативно-правових актів
- •61 Поняття та ознаки правовідносин
- •62. Види правових відносин
- •63.Суб'єкти правовідносин.
- •64. Об’єкти та зміст правовідносин
- •65. Юридичні факти та їх класифікація
- •66. Поняття та види тлумачення (роз’яснення) норм права
- •67. Способи тлумачення (усвідомлення) норм права
- •68 Реалізація норм права: поняття та форми.
- •69 Стадії застосування правових норм
- •70 Правозастосувальнй акт: поняття, особливості, відмінність від нормативно-правових актів.
- •71. Класифікація актів застосування норм права в залежності від змісту , від юридичних наслідків та від суб'єктів прийняття
- •72 Класифікація актів застосування норм права в залежності від місця застосування у механізмі правового регулювання
- •73.Поняття, ознаки і основні види правомірної поведінки.
- •75.Суб'єктивна сторона правопорушення. Склад правопорушення — це система ознак протиправної
- •76. Об’єкт та об’єктивна сторона правопорушення
- •77. Юридична відповідальність:поняття,мета та види.
- •78 Функції та принципи юридичної відповідальності.
- •79 Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності
- •80 Основні принципи та гарантії законності
- •81. Правопорядок і дисципліна: основні шляхи їх зміцнення
- •82.Правосвідомість; поняття і структура.
- •83.Види правосвідомості.
- •84. Правова культура та правове виховання особи.
- •85.Романо - германська правова сім'я.
- •86.Англосаксонська правова сім'я.
- •87. Сім’я релігійного і традиційного права.
- •88.Характеристика правової системи сучасної України.
- •89. Правове виховання: ознаки( риси), функції та методи.
87. Сім’я релігійного і традиційного права.
Сім'я релігійно-традиційного права охоплює релігійні правові системи, засновані на будь-якому віровченні, і традиційні правові системи, засновані на звичаєвому праві. До релігійних правових систем належать: мусульманське, канонічне, індуське, іудейське право; до традиційних — японське, далекосхідне і звичаєве право окремих держав Африки, Азії, ,Океанії. Загальною ознакою для них є те, що всі вони функціонують нарівні з національним правом окремих держав, а ступінь впливу на суспільство залежить від їх авторитету серед населення. Мусульманське право - сукупність релігійних, моральних і правових норм, що підтримуються державою і склалися на основі ісламу у тлумаченні вченими-богословами і правознавцями (Іран, Ірак, Йорданія, Туреччина, та в Україні (кримські татари). Індуське право - це сукупність релігійних, моральних і правових норм, що склалися на основі релігії індуїзму і підтримуються державою. Сім'я традицийного права. Звичаєва правова сім'я - це сукупність національних правових систем держав, що мають спільні риси, які виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі норми-звичаю як основного джерела права, що становить тісне переплетення юридичних, моральних та міфічних приписів, які склалися природним шляхом і визнані державою. Звичаєва правова сім'я формується зі звичаїв та філософсько-етичних вчень. Звичаєва правова сім'я складається з двох правових систем - далекосхідної та звичаєво-общинної. Далекосхідна група правових систем - це сукупність правових систем, в основі формування яких знаходяться не норми права, а норми моралі, звичаї, традиції ( Японії, Бірми, Південної Кореї). Японське право - сукупність моральних, релігійних і правових норм, що склалися на основі релігійно-філософських концепцій Стародавнього Китаю, власних звичаїв, рецепції іноземного (американського та романо-германського) права. Звичаєво-общинна група правових систем - це сукупність правових систем, що сформувалися на основі норм-звичаїв, які склалися природним шляхом, а також правових норм, які були запозичені в колоніальних держав.Характерна для країн Тропічної і Екваторіальної Африки, а також для Мадагаскару. Своєрідність звичаєво-общинної групи правових систем полягає в тому, що звичаєве право: 1) визнається більшістю населення як регулятор суспільних відносин, особливо за межами міст; 2) діє в межах общини, відображає покору людини суспільству, прагне забезпечити єдність і згуртованість соціальної групи (племені, роду, селища тощо); 3) являє собою поєднання моральних, релігійних та правових норм, а також ритуалів, що відображають культ предків, зв'язок з навколишнім середовищем, «духами» та іншими надприродними істотами; 4) не є єдиним для всіх общин.
88.Характеристика правової системи сучасної України.
Відповідно до Актів проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року і конституції України від 26 червня 1996 року Україна є незалежною суверенною державою. Усі державні інститути України перебувають у стадії реформації, у тому числі і правовій системі. Україна є країною кодифікованого права, тобто правову систему України можна віднести до романо-германскої. Відмітною рисою є верховенство закону. Тут на перший план висунуті норми права, котрі розглядаються як норми поводження, що відповідають вимогам справедливості і моралі. У романо-германскій системі пануюча роль відведена закону і підзаконним актам, тому що вони є основними джерелами права. Закон - це нормативно-правовий акт, видаваний вищим представницьким органом державної влади, який має вищу юридичну силу. Найбільш важливий закон на Україні - конституція. Підзаконні акти - це письмові документи, нормативні акти відповідного органа, яким установлюються правила загального характеру і які поширюються на всіх осіб і на всю територію України. У країнах романо-германскої системи права роль судової практики в основному не виходить за рамки тлумачення закону. Вважається, що правотворча діяльність є прерогативою законодавця, а також урядової чи адміністративної влади, уповноважених на це законодавців. Відповідно до конституції України і статті №1 Україна є правовою державою. Конечно, практично це мало реалізується, але уже те, що в конституції про це говоритися, є значним кроком уперед на шляху до становлення України як самостійної розвитої держави і, зокрема, її правової системи.