5.Методи інженерно-геоморфологічних досліджень.

За Володимиром Стецюком

1)морфографічний 2)морфометричний 3)морфоструктурний 4)порівняльно-морфологічний

5)група методів, що вивчають етапи розвитку рельєфу 6)регіонально-геоморфологічного аналізу

7)аналізу факторів морфогенезу та їх геоморфологічного впливу 8)геоморфологічний експеримент.

6.Основні проблеми інженерної геоморфології.

Ю.Сімонов сформував три основні проблеми

1)Створення і вдосконалення теорії інженерної геоморфології.

2)Розробка структурного напряму інженерно- геоморфологічних досліджень, що зв’язано з діяльністю ендогенних процесів.

3) Створення наукової бази в морфометричного, морфолітологічного та морфо динамічного напрямів в інженерній геоморфології.

Московський ун-тет: Звонкова, Сімонов, Кружалін, Ліхачов

Петербурзький ун-тет: Ю. Сільвестров

Київський: Е.Палієнко, В.Стецюк, Сілецький, Г.Рудько

Львівський: Горішній і кафедра

7. Функціонально-технологічний (нормативний) підхід в інженерній геоморфології

За Сімоновим Ф-т. підхід полягає в тому, що при виборі критеріїв інженерно-геоморфологічних оцінок території необхідно керуватись функціонально-технологічними нормами будівництва і експлуатації інженерних споруд

Є декілька стратегій у ставленні людини до рельєфу і природи в цілому.

1. Технократична (Ле Корбюзьє) – її ціль підкорити природу ( в тому числі і рельєф) технологіям, створити штучне середовище.

2. Історико-соціальна, яка існує на протязі багатьох тисячоліть. Суть полягає у досягненні гармонії і споруди щоб вписати інженерну споруду в рельєф.

При створенні комплексу інженерних споруд потрібно будувати так щоб мінімально порушити структуру природного ландшафту. А змінюючи його необхідно боротися з причинами які викликають небажані для технології наслідки, а не з самими наслідками Будь яке втручання людини веде за собою наслідки. Будь-яке втручання людини веде за собою наслідки. Об’єм додатніх форм при вирівнюванні повинен дорівнювати об’єму від’ємних форм:

Існують нормативи які виникають при розгляді взаємозв’язків всередині системи:

Рельєф – Мікроклімат – Санітарні умови до життя людей

Оцінка рельєфу (що йде від технологій до рельєфу) повинна спиратись на ряд положень:

1. Необхідно оцінити кожен елемент технічних споруд та їх комплекс з точки зору їх відношення до рельєфу в стадії проектування, будівництва та експлуатації

2. Розглянути основні функції і тип функціонування споруди, та встановити вплив різних властивостей елементів рельєфу на хід процесів.

Оцінка рельєфу для кожного типу споруд буде неоднакова і може формуватись під впливом різного виду норм, що включають витрати на вертикальне планування, на забезпечення стійкого функціонування системи, забезпечення санітарних норм.

8.Поняття інженерної геоморфодинаміки.

Інженерна геоморфологія вивчає процеси: природні, природно-антропогенні, антропогенні.

Аналіз природних інженерних процесів можна провести шляхом морфології рельєфу, літологічних характеристик гірських порід, гідрогеологічних умов, співвідношень теплового і водного балансів на схилаї різних експозицій.

Оцінка ендогенних процесів може здійснюватися шляхом врахування знаку та інтенсивності неотектонічних рухів морфоструктурного розчленування території та інших.

Для оцінки екзогенних процесів важливе значення має зональність і періодичність процесів.

Інтенсивність процесів у різних кліматичних зонах є різною. Дуже важливим у розрахунку стійкості інженерних споруд є поділ процесів на рівномірно і періодично (раптово) діючих

Рівномірнодіючі: донна ерозія, карст, абразія.

Періодичнодіючі: селі, лавини, осипи, обвали, зсуви.

Антропогенні процеси створені суто людською діяльністю.

9. Стійкість рельєфу-здатність його зберігати свій профіль на протязі довгого часу. Порушення-природнім зв’язком або людською діяльністю. Стійкість залежить від:

1)сучасних тектонічних рухів 2)складу і властивості гірських порід

3)екзогенних процесів 4)морфології рельєфу 5)розміщення в певній природній зоні

Порушення стійкості веде до переміщення порід-2 способи:

- По поверхні денудації шляхом, під силою тяжіння, дією площинного змиву, кріолітогенезу(повільно).

- По лінії напряму виражену переміщенням під дією води, вітру, льоду.

10. Стійкість вершинних поверхонь-визначається відсутністю різних коливань рівня грунтових вод, невеликими схилами, розчленуванням території, автономності геоморфологічних процесів, серед яких переважають: алювіальні, делювіальні і елювіальні процеси.

Для визначення стійкості вершинних поверхонь крім темпів денудації та акумуляції необхідно визначити їх геоморфологічний тип і генезис.

11. Стійкість схилів

Проблеми стійкості схилів:

1. Вироблення класифікації схилів

2. Встановлення закономірностей розвитку схилів

3. Оцінка інтенсивност силових процесів

4. Встановлення геоморфологічних критеріїв стійкості

схилом називається укіс, утворений природним шляхом і що обмежує масив грунту природного складання.

При несприятливому поєднанні різноманітних факторів масив грунтів, обмежений укосом або схилом, може перейти в нерівноважної стан і втратити стійкість.

Основними причинами втрати стійкості укосів і схилів є:

1. пристрій неприпустимо крутого укосу або підрізування схилу, що знаходиться в стані, близькому до граничного;

2. збільшення зовнішнього навантаження (зведення споруд, складування матеріалів на укосі або поблизу його бровки);

3. зміна внутрішніх сил (збільшення питомої ваги грунту при зростанні його вологості)

4. неправильне призначення розрахункових характеристик міцності грунту або зниження його опору зрушення за рахунок, наприклад підвищення вологості;

5. прояв гідродинамічного тиску, сейсмічних сил, різного роду динамічних впливів (рух транспорту, забивання паль і. т.п.).

12.Форми порушення стійкості схилів.

Форма поруш стійкості.	Характер деформації.	Характерна природна ситуація.
1)Обвали і вивали	Падіння і перекочування	Крупні урвисті уступи в скельних породах з добре розвиненою тріщинуватістю.
2)завалювання зі зрізом і обертанням	Переміщення масивів по поверхні з найменшим запасом стійкості і деяким поворотом навколо горизонт.осі	Переважно в однорідній товщі з підпорядкованими прошарками при завеликій крутості відкосу.
3)сковзання	Зсув по площинах напластування розломів,давніх зміщень.	При яскраво вираженій в товщі гірських порід поверхні сковзання з нахилом в сторону схилу,при шаруватій будові товщі.
4)зсув-здвиг	Викликана бічним тиском майже горизонт.переміщенням по стійкому прошарку.	При шаруватій будові товщі,наявності в ній зволожуваних, м’ягких глинистих прошарків,що залягають з малим кутом в сторону схилу.
5)зсування(сповзання)	Сповзання по нерівній поверхні підстилаючої товщі.	Залягання сильно зволожених покривних мас із загальним падінням поверхні підстилаючої товщі в сторону долини.
6)спливання	Поверхневе опливаня поверхні перезволожених грунтових мас.	При різкому перезволоженні і гідродинамічній дії на малозвязні грунти у поверхн.зоні.
7)пластична і в’язка деформ	Деформація глинистої товщі як пластичного і в’язкого тіла.	Потужна товща глинистих порід в будь яких консистенціях.
8)вікова переробка схилу	Поверхневі явища зв’язані з фізичними процесами.	Наявність у поверхневій зоні схилу дезінтегрованих мас від окремих скельних блоків до найдрібніших продуктів вивітрювання.