21. Стадія генерального плану у містобудівельних роботах

1:5000 - 1 : 20 000. Уточнюють місце розвитку міста.Основою робіт є інженерно – геологічне районування території майбутнього міста або його окремих нових районів з урахуванням цільового призначення. За основу беруть геоморфологічну карту. На цій стадії також вибирають будівельні майданчики за умовами стійкості рельєфу і наявністю екзогенних процесів Буд.Майданчики бувають прості та складні. Вибір буд.майданчика проводиться в два етапа.: 1) порівняльна оцінка можливих варіантів розміщення майданчика. 2) на вибраному майданчику дослідження проводять з метою отримання даних для складання генерального плану пром.. підприємства. чи буд. Цивільного призначення. Здійснюється на основі геоморфологічної карти.

22. Морфометричні показники рельєфу

Головні показники: абсолютна, відносна висота, горизонтальне розчленування, крутість поверхні і ухил, експозиція схилів.

Крутість – найбільш універсально використовується для всіх масштабів.

Експозиція – цінність визначається інсоляцією, вітровим режимом та іншими факторами. Найбільш сприятливі пд., зх., сх., і потім пн.

Горизонтальне розчленування оцінюється відстанню тальвегів в плані. ГР часто визначає структуру планування міста.

Відн. висота (вертикальне розчленування) – максимальне перевищення в межах ділянки або розподіл відносних висот по площі ділянки.

23. Морфографічні показники для потреб містобудування

Якісна оцінка рельєфу полягає у вивченні об’ємно-просторової структури рельєфу. Композиція житлової забудови повинна вирішувати на основі аналізу природно-просторової побудови комплексу форм рельєфу, таким чином, щоб виявити, підкреслити і максимально використати пластичні переваги рельєфу і візуальні властивості в просторі, утворений його формами.

На основі аналізу взаємодії форми рельєфу і оточуючого простору визначають його якості.

Сопілка визначає 6 основних форм:

Додатні: мис, гряди, горб

Від’ємні: амфітеатр, долина, улоговина

Додатні форми рельєфу візуально розділяють свої елементи, а від’ємні навпаки об’єднують їх у візуально взаємопов’язані системи.

Для аналізу форм рельєфу будують 2 типи карт:

1. Карти елементів і форм рельєфу

2. Карти візуальних басейнів, просторів.

Межі візуальних басейнів проводяться по вододілах або лініях випуклих перегинів. На цих картах зображають басейни різних порядків, їх параметри, напрямки розкриття, природні домінанти (вершини, миси), природні осі (долини).

24. Окрема споруда і рельєф будівельного майданчика.

Вирівнювання ухилів або вертикальне планування потребує затрат на земельні роботи, об’єм яких швидко зростає пропорційно розмірам споруди та ухилу місцевості. Величину додаткового об’єму земляних робіт залежно від ухилу можна обчислити за формулою: V= ml²tgα /2; l – довжина споруди; m – ширина; α – кут нахилу поверхні при умові, що споруда розміщена довшою стороною вздовж схилу.

25. Загальні принципи розміщення лінійних об’єктів.

А.Леванюк запропонував при розміщенні лінійного об’єкту слід намагатись максимально зменшити протяжність небезпечних і потенційно небезпечних ділянок які можуть викликати деформації, з точки зору стійкості лінійних споруд і забезпечення оптимальної взаємодії з рельєфом перевагу при виборі траси слід надавати субгоризонтальним морфоелементам, а саме: вододільним поверхням, терасам, заплавам, днищам балок. Для зменшення перегинів лінійними спорудами нестійких нахилених елементів рельєфу, необхідно досягти максимального скорочення випадків переводу з однієї системи в іншу. Слід максимально пристосовувати лінійні об’єкти до існуючих доріг, меж полів, лісових просі к.