7. Основні фактори розвитку та рпс.

Фактори РПС – сукуп різних умов та ресур­сів, що зумов вибір місця для рац. і еф. роз­міщ окремих підпр-в, або цілих груп підпр-в.

Основні фактори:

1) Прир передумови. Аналіз кількісних запа­сів і якісний склад ресурсів, умови їх експлуатації і використ, а також клімат, гідреологічні та ін при­р рес: зем, ліс, вод, мін, агроклім;

2)Ек. Строки буд-ва, вартіст капіталовкл, призначеність і якість прод-ї, що буде вир, рівень розв виробн та соц інфра­структури, трансп, буд. індустрії, можливість здійсн виробн зв’язків;

3) Технічний. Аналіз на даній тер-ї розв технологій, наяв наук-дослід бази, що може сприяти розв наук-місткого вир-ва;

4) Соц-дем. Аналіз балансово-труд рес на даній тер. (аналіз загальних запасів, ві­ковий, статевий, фаховий, аналіз кількості незанятих труд. рес, рівню розв. тут соц інфрастр, аналіз місцевого ринку збуту прод-ї;

5) Екологіч чинник. Прир-охоронні і кон­структивні заходи з метою рац. викор. місцевих прир. рес, можливість їх повної і безвідходної переробки

8а. Ек рай-ня: суть і знач.

Ек рай-ня - науково обгрунт поділ країни або великого регіону на ек р-ни, що історично склалися або фор­муються в процесі розв ПС і об'єктивно відбивають те­рит поділ праці.

Р-ни відіграють роль одиниць тер систе­матики ПС, їх групування, класифікації щодо тер-ії. Рай-ня це і процес, засіб просторового впорядкуван ек-географ інформації і як ре­зуль­тат такої обробки.

Рай-ня сприяє планомірному розв ко­жного з р-нів, рац природокор-ню і розв всієї країни. Ос­новні види ек рай-я: заг. (інтеграл),галузеве, міжгал.

9. Галузева структура Укр та тенденції її розвитку.

Стр-ра сусп в-ва визначається як натуральними, так і вартісними показниками (ВВП, чисельність зайнятих, вартість ОФ – основного капіталу). Вона хар-ся такими пропорціями: 1)відтворювальними – між в-вом засобів в-ва й предметів споживання, у використанні ВВП на заміщення спожитих ресурсів основного капіталу та особисте споживання й накопичення; 2)галузевими – співвідношення між різними галузями ек-ки; 3)територіальними – розміщення в-ва по окремих ек р-нах; 4)зовнішньоекономічними – ввезення продукції з різних регіонів і вивезення продукції різних галузей і р-нів у зарубіжні країни. Перехід України до ринкової ек-ки з усією гостротою поставив проблему оптимізації стр-ри ек-ки та шляхів її перетворенняВона включає в себе насамперед соц-ек стр-ру ек-ки, яка хар-ся формами власності на засоби в-ва. Другим важливим елементом є організаційно-економічна будова ек-ки, що визначається співвідношенням різних форм організації в-ва. Існує також виробничо-технологічна будова ек-ки, яка виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального в-ва та сфери послуг, пр-сті й с/г, в-ва засобів в-ва та предметів споживання, видобувних та обробних галузей госп-ва.. Галузь госп-ва – сукупність п-в і організацій обєднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці. Галузева стр-ра госп-ва безпосередньо відображає процес сусп поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. Вона слугує цілям упр-ня економікою. Галузі госп-ва відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних благах у процесі в-ва, розподілу та споживання мат-х благ або виконанні різних послуг. Залежно від їх ролі в госп-му комплексі виділяють виробничу і невиробничу сфери. До виробничої сфери належать ті види діяльності, які: 1)створюють матеріальні блага (пр-сть, с/г, буд-во); 2)доставляють створені мат блага споживачам (транспорт і звязок по обслуговуванню мат в-ва); 3)повязані з продовженням процесу в-ва у сфері обігу (торгівля, мат-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування). Невиробнича сфера – сукупність галузей госп-ва, які здійснюють функції щодо надання послуг немат-го характеру суспільству і населенню. До неї належать: 1)галузі послуг – житлово-комунальне госп-во і побутове обслуговування нас-ня, транспорт і звязок по обслуговуванню нас-ня; 2)галузі соціального обслуговування – освіта, охорона здоровя, культура і мистецтво, наука і наукове обслуговування; 3)галузі органів упр-ня і оборони; 4)галузі, які включають кредитування, фінанси і страхування.. Перетворення на шляху до ринкової ек-ки здійснюються за кількома взаємопов напрямами: 1)лібералізація ек-ки, тобто зняття адміністративних обмежень з цін, госп-х звязків, зовнішньоек-ї діяльності; 2)стабілізація фінансів і грошової системи, які забезпечують зміцнення гривні як загального еквівалента і єдиного платіжного засобу на території країни; 3)приватизація, розвиток піприємництва, створеня ін інституційних передумов ефектисного ринкового госп-ва і ек зростаня; 4)структурна перебудова ек-ки, її демілітаризація, інтеграція в світове госп-во, підвищення конкурентноздатності укр-ї продукції на світовому ринку; 5)створення конкурентного ринкового середовища; 6)активна соціальна політика з метою пристосування працездатного нас-ня до нових умов, соц захист найбільш вразливих верств нас-ня, створення передумов ек-го зростання на основі підвищення ролі ділової активності нас-няСтратегічним напрямом ек реформ повинна стати їх соціальна спрямованість. Держ політика у цій сфері має бути спрямована на покращення соц-ек та вир-чих умов праці підвищення реальних доходів нас-ня зростання освітнього і культурно-технічного рівня нас-ня, покращення медичного обслуговування, посиленя охорони довкілля.