- •1. Предмет і основні завдання курсу рпс.
- •3.Загальні закономір-і розв і рпс.
- •6. Основні принципи рпс.
- •7. Основні фактори розвитку та рпс.
- •9. Галузева структура Укр та тенденції її розвитку.
- •10. Основні принципи ек рай-ня.
- •11. Спец-ція і комплекс розв ек р-нів.
- •Галузі місцевого значення
- •14. Територіальний поділ праці і його значення для економічного районування.
- •15. Наукові методи аналізу розміщення та територ. Організації продуктивних сил.
- •16.Демогграфічний і трудовий потенціал України.
- •17. Населення України: динаміка чисельності, структура розселення.
- •18. Міське та сільське населення у, особливості формування та динаміка чисельності.
- •19. Демографічна ситуація в Україні, її регіональні особливості та шляхи покращення.
- •20. Трудові ресурси України: поняття, особливості орозміщення, розподіл по видах зайнятості та галузях н/г.
- •21.Раціональне використання трудових ресурсів. Безробіття. Ринок праці.
- •22. Природно-ресурсний потенціал України, його суть, структура і економічна оцінка.
- •23. Вплив природно-ресурсного потенціалу на розвиток і розміщення в-ва та спеціалізацію ек-х районів.
- •25. Земельний фонд Укрїни.
- •26. Водні ресурси України.
- •27. Лісові ресурси.
- •27А Рекреаційні ресурси.
- •28. Ресурсозбереження як головний напрям рац викор прир ресурсів.
- •29А. Науково-технічний потенціал України (сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку).
- •30.Міжгалузеві комплекси, їхня сутність і особливості формування.
- •31. Паливно-енергетичний комплекс: суть, структура, значимість в н/г.
- •33. Нафтова промисловість та нафтопроводи.
- •34.Газова промисловость України.
- •35. Нафтопереробна пр-сть Укр
- •36. Електроенергетика України.
- •37. Теплові електростанції України.
- •38. Атомна електроенергетика України.
- •39. Гідроенергетика України.
- •40. Металургійний комплекс, його стр-ра та районоутворююча роль.
- •42. Природні передумови розвитку чорної металургії України. Сировинна база галузі.
- •43. Типи металургійних заводів України та принципи їх розміщення.
- •44. Основні металургійні підрайони і металургійні центри України, природні передумови їх розвику.
- •45. Кольорова металургія України.
- •46.Машинобудівний комплекс.
- •47.Основні принципи і фактори розвитку галузей машинобудування.
- •48.Проблеми і перспективи розвитку машинобудування.
- •50.Транспортне маш-ння України, його значення, галузева структура, особливості розміщення, основні центри, перспективи і проблеми розвитку.
- •51. Верстато- та приладобудування України, їх значення, принципи розміщення, основні центри, перспективи і проблеми розвитку.
- •52. Важке та енергетичне м/б у, його значення, принципи розміщ, основні центри, перспективи і проблеми розвитку.
- •52А. Хімічна прмисловість України, її місце в нар. Госп. Комплексі, галузева структура, основні проблеми та перспективи розвитку.
- •55. Лісова пром-ть України: передумави розвитку та регіональні особливості розміщення.
- •56. Деревообробна пром-ть України, її галузева структура, принципи розміщення та центри основних галузей (лісопильної, меблевої та ін).
- •57. Целюлозно паперова пром-ть у., сучасний стан, особливості розміщ, проблеми та перспективи розвитку.
- •58. Цементна та скляна прм-ть у.: значення, структура, сучасний стан.
- •61. Зернове гос-во України; суть, н/г значення, галузева структура, проблеми та перспективи розвитку.
- •62. Технічні культури України: сучасний стан і вплив на формування спеціалізованих апк. Проблеми та перспективи розвитку.
- •64. Цукробуряковий комплекс Укр, передумови його розвитку, принципи і особливості розміщення.
- •66. Легка пр-сть України, її соціальне зн-ня, галузева стр-ра і принципи розміщення основних галузей.
- •66А. Текстильна пр-сть Укр, її зн-ня, галузева стр-ра, передумови розвитку та принципи розміщення основних галузей.
- •68. Залізничний транспорт України: значення, структура, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку.
- •69.Трубопровідний транспорт України: значення, сучасний стан, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку.
- •70. Автомобільний транспорт України: значення, суч. Стан, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку.
- •71. Водний транспорт України: передумови його розвитку, значення, проблеми та перспективи розвитку.
- •72. Сітка екон. Районів України, їх територіальна структура.
- •74.Донецький економічний район.
- •75. Галузева структура господарського комплексу Донецького ек р-ну.
- •76. Придніпровський економічний район.
- •77. Галузева структура господарського комплексу Придніпровського ек р-ну.
- •78. Центральний економічний район.
- •79. Галузева структура господарського комплексу Центр. Регіону
- •80. Подільський район
- •81. Галузева структура Подільського району.
- •84. Карпатський економічний район.
- •85. Галузева структура господарського комплексу Карпатськ. Регіону.
- •86. Східний економічний район.
- •87. Галузева структура господарського комплексу Східного ек р-ну.
- •88. Причорноморський економічний район.
- •89. Галузева структура господарського комплексу Причорноморського ек р-ну.
- •90. Соціально-економічні і екологічні проблеми розвитку регіонів України та шляхи їх вирішення.
- •91.Міжнародні зв'язки.
- •92. Основні форми зовнішньоекономічних зв’язків України та їх суть.
- •93. Україна з Російською Федерацією.
- •94. Експорт України та його стр-ря. Основні.
- •95 Україна і найб. Розвинуті країни Європи.
- •100.Механізм реалізації державної регіональної економ. Політики Укр..
- •104. Мінеральні ресурси, їх структура: промислові, балансові, геологічні і прогнозні запаси, н/г значення.
- •100.Механізм реалізації державної регіональної економ. Політики Укр..
- •104. Мінеральні ресурси, їх структура: промислові, балансові, геологічні і прогнозні запаси, н/г значення.
61. Зернове гос-во України; суть, н/г значення, галузева структура, проблеми та перспективи розвитку.
Посівні площі на території України в 1995 р. становили 30,1 млн га, в тому числі під зерновими культурами — 14,1, технічними — 3,7, картоплею і овоче-баштанними — 2,1 і кормовими культурами — 10,9 млн га. Площа чистих парів становила 2,0 млн га.
Зернові культури займали останніми роками 42—47 % посівних площ. Основними зонами виробництва зерна є Степ і Лісостеп, де виробляють відповідно по 45 і 40 % його загального обсягу. В У. вирощ майже всі зернові культури, але структура їх посівів має певні відмінності у зонах, що пов'язано з неоднаковими прир-екон умовами.
Осн хлібними зерновими культурами України є озимі пшениця і жито, круп'яними – просо, гречка і рис, зернофуражними – ячмінь, кукурудза і овес. зернобобовими – горох.
Озима пшениця — основна продовольча зернова культура, по-сіви якої займають до половини зернового клину. Наивища кон-центрація їх у степовій (понад половина посівів) і лісостеповій зонах (понад третина). Значно менше посівних площ ігід озимою пшеницею на Поліссі.
Озиме жито — цінна продовольча культура. Основні його посіви зосереджені на Поліссі (понад 60 % усіх його посівів), в районах Карпат і деяких лісостепових районах.
Ярий ячмінь — Друга зернова культура за площею посівів після пшениці і валовими зборами зерна. Посівифозміщені переважно в північному Степу і Лісостепу, а також в їіередіірських та гірських районах Карпат. Озимий ячмінь вирощують у південному Степу та у передгірських і гірських районах Криму.
Кукурудза — цінна продовольча і фуражна культура. її основні посіви зосереджені у Степу і південній частині Лісостепу,
Овес — допоміжна фуражна культура. Найбільшу частну в структурі посівних площ овес займає на Поліссі і районах Карпат.
Просо, гречка, рис — цінні круп'яні культури. Просо завдяки його посухостійкості вирощують переважно в степових областях, хоча найбільші врожаї отримують у лісостепових (Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській).
Гречку вирощують у лісостепових і поліських областях, менше – у степових.
Рис в Україні почали сіяти у ЗО-х роках. У 1933 р. посіви рису займали 24 тис. га і знаходилися в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим.
Серед зернобобових культур в Україні найбільш поширені горох. люпин, вика, менше – соя, сочевиця. квасоля, боби. чина та ін. Середня урожайність зернових становить 32,1 ц з одного га.
62. Технічні культури України: сучасний стан і вплив на формування спеціалізованих апк. Проблеми та перспективи розвитку.
Частка технічних культур – 11,1% посівних площ. Осн. техн культурами в У. є цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кудряш, тютюн, хміль, ефіроолійні та лікарські рослини.
Цукровий буряк — основна технічна культура України. Під ним зайнято 12 % посівних площ технічних культур. У Лісостеповій зоні зосереджено 3/4 посівів цукрових буряків. Найбільшою концен-трацією посівів характеризуються Вінницька, Хмельницька, Терно-пільська. Черкаська та Чернівецька області. Решта посівів знах. в північному Степу, південному Поліссі та Передкарпатті. Україна — найбільший бурякосіючий ареал у світі. Валовий збір цукрових буряків у 1995 р. становив 29,6 млн т.
Посівні площі соняшнику, основної олійної культури країни, розміщені в північному і центральному Степу.
Льон-довгунець вирощують на Поліссі і в передгір’ях Карпаті Найбільші посівні площі під льоном-довгунцем знаходяться в Жи-томирській, Чернігівській, Київській, Рівненській, Львівській, Во-линській та Івано-Франківській областях. Льон-кудряш вирощують у степових областях.
Посіви тютюну зосереджені в Криму, Закарпатгі та Придністров'ї.
Найбільше хмелю вирощують на Житомирщині, Рівненщині, Сумщині.
3 ефіроолійних культур вирощують троянду, м'яту, коріандр, лаванду, кмин. 3 лікарських найбільш поширені шавлія, валеріана, звіробій, беладонна, ромашка та багато інших.
Останніми роками стабілізувалися на рівні 1,4—1,7 млн га площі під картоплею, яку вирощують скрізь, але найбільше в поліській зоні.
63. Тваринництво України: сучасний стан, роль у формуванні спеціалізованих АПК. Проблеми та перспективи розвитку.Тваринництво не тільки постачає населенню високоякісні продукти харчування, цінну сировину для легкої, харчової та фармацевтичної промисловості, а й є цінним джерелом органічних добрив.
На розміщ тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва і природні кормові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а також транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив'язані до м'ясної, м'ясо-молочної, цукрової, спиртової, крохмале-патокової промисловості.
У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше зна-чення робочого конярства, хутрового звірівництва, бджільництва, ставкового рибництва, шовківництва тощо.
Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є про-відною галуззю і має молочно-м'ясну спеціалізацію. Поголів'я ве-ликої рогатої худоби на початку 1996 р. становило 17,7 млн голів.
Свинарство набуло переважного розвитку в районах інтенсив-ного землеробства, зокрема картоплярства. промислової переро-бки сільськогосподарської сировини, фуражного зернового госпо-дарства. Поголів'я свиней в Україні становить 13,1 млн голів. У гос-подарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м'ясо-сальну, а у Степу — сальну спеціалізацію.
Птахівництво — одна з найвисокопродуктивніших галузей тва-ринництва, що постачає населенню м'ясо і яйця, а легкій проми-словості — пух та пір'я. Це найбільш механізована та автоматизо-вана галузь тваринництва, що дає змогу впроваджувати промисло-ву технологію, яка істотно впливає на територіальну організацію цієї галузі. У розміщенні птахівництва чітко простежується тенден-ція до наближення його до споживача будівництвом птахофабрик навколо великих міст. Виробництво яєць у 1995 р. становило понад 9,4 млрд шт. за рік.
Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тваринництва, що грунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачанням концентрованих кормів. В Україні виро-щується майже 4,1 млн голів овець і кіз (у 1995 р.). У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну спеціаліза-цію, в лісостепових, поліських та гірських — м'ясо-вовняну.
Не втратила свого значення і така галузь, як конярство. Пого-лів'я коней становить в Україні менше, ніж 1 млн.
інтенсивне кліткове звірівництво найбільш поширене в лісос-тепових областях, зокрема в західних.
Бджільництво сконцентроване в Степу, Лісостепу і Карпатах.
Ставкове рибництво має найвищу продуктивність у лісостепо-вих та карпатських областях.
Певного розвитку набуло шовківництво (розведення тутових і дубових шовкопрядів) в основному у степових і частково в лісосте-пових областях.
