Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпора регионалка 2.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
671 Кб
Скачать
☆

104. Мінеральні ресурси, їх структура: промислові, балансові, геологічні і прогнозні запаси, н/г значення.

Мінеральні ресурси – сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використана за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. М. р. поділяються на: паливо – енергетичні, рудні й нерудні. Паливні. Серед паливних ресурсів України виділяють кам’яне й буре вугілля. Основні запаси кам’яного вугілля зосереджені в Донецькому і Львівсько – волинському басейнах; буре вугілля – переважно в Дніпровському. В Україні виявлено 307 родовищ нафти й газу, які зосереджені переважно на Пн – сх.. країни, Прикарпатті і Причорномор’ї. Рудні ресурси – гірські породи і мінерали, з яких доцільно добувати метали. Україна багата на руди чорних металів. У Криворізькому, Криминчутському, Білогірському і Керченському басейнах. Одним з найбільших у світі басейнів марганцевих руд є в Нікополі. Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Вінницькій, Кіровоградській та Дніпропетровській обл..; Ртуті – у донбасі і Закарпатті; Титан – в Житомирській, Черкаській. Боксит – У Дніпропетровській обл.; Алунітів – Закарпаття; Нікелінів – у Приазов’ї. Нерудні – Гірські породи і мінерали у твердому стані, що використовують у різних галузях промисловості. Є родовища високоякісної гірничо хімічної сировини – калійних і магнієвих солей, кам’яної солі тощо. Великі запаси калійно - магнієвих солей зосереджені в Івано- Франківській та Львівській обл.. По всій Україні є великі запаси буд.. сировини (скляні піски, крейда, глина, польовий шпат, вапняки тощо ).

За народно господарським значенням запаси корисних копалин поділяються на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і гірничо – технічними умовами експлуатації; позабалансові, які при наявному рівні технології експлуатувати економічно не вигідно; геологічні запаси – відносяться запаси земної кори; до промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси.

105. Повітряний транспорт України, особливості його розвитку і розміщення. П. тр. – наймолодший і найшвидкісніший, але поки що дорогий. Поряд з перевезенням вантажів, пошти і пасажирів він використовується для санітарних перевезень, аерофотозйомок, хімічної обробки посівів та боротьби з лісовими пожежами. Найбільші аеропорти: Бориспіль (Київ), Харків. Повітряний транспорт України об’єднаний у „Авіалінії України” до яких належать 27 авіазагонів, 105 аеродромів, а також підприємства для ремонту авіатехніки. Відкриваються повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Польші та інших країн. Обмежені обсяги паливно 0- мастильних матеріалів, а також зменшення польотів на короткі відстані, сучасна тарифна політика, розвиток мережі наземних видів транспорту зробили ряд місцевих аеропортів неперспективними. Найперспективнішими аеропортами є Бориспіль, Жуляни, Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Сімферополь, з місцевих аеропортів –Вінниця, Кіровоград, Полтава, Ужгород, Херсон та Керч. Технічно поповнити повітряних флот передбачається за рахунок літаків: Ту – 204, Ту – 154 М, В, ЯК – 42, Іл – 144. Подальший розвиток усіх видів транспорту України передбачає збільшення загального обсягу перевезень вантажів, пропускної і провізної спроможності залізничних магістралей, будівництво та реконструкцію автомобільних шляхів, під’їзних шляхів з твердим покриттям до нас. – пунктів, внутрішньогосподарських шляхів з твердим покриттям спорудженням та реконструкцію ряду старих залізничних вузлів, станцій морських та річкових.

106. Економічні зв’язки України з країнами світу в галузях паливно-енергетичного комплексу: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитки.

Зовнішньоекономічні зв’язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України. Міжнародні зв’язки України здійснюються як у зовнішній торгівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному співробітництві. Основним торгівельним партнером України залишається Рос. Федерація, до якої експортуються переважно чорні метали, які задовольняють майже половину потреби в них з боку Рос., а також марганцеві руди, труби, прокатне устаткування. Україна вивозить до країн СНД камяне вугілля , чавун. сталь, прокат чорних металів, залізну і марганцеву руди тощо. В загальному обсязі вантажів які що року вивозяться з України у ці країни, найбільшу частку мають коксівне вугілля і чорні метали. Понад 72% цих поставок отримує Росія. Казахстан постачає Україні кольорові метали і їх концентрати; республіки Середньої Азії – газ, концентрати кольорових металів; Республіки Закавказзя – нафту, алюмінієвий прокат. Залізну руду Україна вивозить до Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії. До Великобританії з України надходить прокат чорних металів, чавун, феросплави. До ФРН Укр. експортує феросплави, чорні метали. Основна частина експорту України припадає на Європу (49, 4%), Азія (38%), Америка(8,3%), Африка(4%). Частка Українського імпорту припадає на Європу (68,5%), Азія(17,3%), Америка(10,2%), Африка(4%). Перспективним напрямком розширення зовнішньо економічних зв’язків, створення спеціальних зон „вільного підприємства” на території України. вона має приділяти багато уваги міжнародному туризму – галузі яка найшвидше дає прибуток. Крім того, резерв для надходження валюти до України є плата за транзитні залізничні, автомобільні, повітряні перевезення, транспортування нафти і газу. Все йе разом може давати 6 млрд дол.. щороку.

96.Будівельний комплекс Укр.., його суть, галузева структура і значення.

Пром-ть б/м – комплекс галузей у складі важкої промисловості, які виготовляють матеріали , деталі та конструкції для всіх видів буд.-ва . Структура: цементна, азбестоцементних виробів, збірних конструкцій та виробів, с тіньових матеріалів, буд.. кераміки, буд.. матеріалів та виробів з полімерної сировини, нерудних буд.. матеріалів, пористих заповнювачів та ін. Продукція пром-ті є основною частиною матеріально-технічної бази буд.-ва, забезпечує зростання обсягів капітального будівництва і його технічний прогрес на основі впровадження ефективних матеріалів та конструкцій. Має велике значення для індустріалізації буд.-ва та зниження його вартості економії металу і деревини, підвищення ефективності капітальних вкладень в н/г. Промисловість буд.-х /м. розвивається під впливом 2 факторів: сировинного і споживчого, тому розміщення її залежить від переважання хоча б одного з них. Залежно від потреб і стадій технологічного процесу виділяють підпр-ва, які орієнтуються на сировинні райони (видобування і первинна обробка сировини, вир.-во в’яжучих і стінових матеріалів) і ті, які тяжіють до споживача (вир-во залізобетонних конструкцій, шиферу, будів. і віконного скла тощо) . Найб. центри пром-ті б/м: Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь. У перспективі розвиток галузей пром-ті буд.. матеріалів пов’язаний з реконструкцією технічної бази, подальшим впровадження механізації та автоматизації технологічних процесів, розширення випуску нових буд.. матеріалів, ефективних збірних буд.. елементів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості. Важливим напрямом є комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів попутного видобутку, вторинної сировини, неухильне підвищення якості виробів для буд.-ва. Географія галузі може 3удосконалюватися з урахуванням подальшого комплексного розвитку економічних районів та областей Укр.. ,повного забезпечення обсягів будівельно-монтажних робіт.

97.Основні критерії розміщення продуктивних сил.

Критерії – це інтегральні показники, орієнтири практичної спрямованості, якими керуються відповідні органи господарського управління при виборі оптимального варіанта розміщення об’єктів виробничог7о чи невиробничого призначення, а також при виробленні системи заходів щодо вдосконалення територіальної і галузевої структури економіки. На сьогодні визначними критеріями раціонального РПС виступають екологічні та соціальні. Дотримання екологічних критеріїв передбачає: збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання; освоєння та застосування природо- і ресурсозберігаючих, маловідходних та безвідходних технологій; виробництво екологічно чистих видів продукції. Керуючись вимогами цього критерію, необхідно надавати пріоритети саме збереженню природного середовища і підпорядковувати йому суто економічні цілі. Соціальні критерії передбачають врахування потреб та інтересів населення в соціально-економічному розвитку території, еколого безпечному проживанні в певному регіоні, розширенні мережі соціально-культурних закладів та сфери послуг, достатній забезпеченості робочими місцями, створені територіальних центрів соціальної допомоги.

98.Регіональна економіка, її суть і предмет дослідження.

Сучасний стан розвитку економіки Укр.. характеризується формуванням господарських систем та посилення децентралізації соціально-еконмічної діяльності. Соціально-економічна політика держави реалізується безпосередньо через регіони враховуючи тим самим регіональні особливості їх екон. розвитку. До таких особливостей і переваг екон. розвитку регіонів відносяться природні і в першу чергу мінерально-сировинні ресурси, рівень забезпеченості робочою силою. Екон.- географічне положення регіону до районів сировини, палива, енергії та ринків збуту готової продукції. Такі регіональні господарські комплекси складають регіональну економіку. Регіональна економіка – це територіальна організація господарства як сукупності регіональних економічних систем. Р. е. відображає територіальні особливості екон. діяльності країни. Виходячи з такого розуміння сутності р. е. предметом її вивчення є територіальні особливості розвитку господарства, об’єктивні передумови та закономірності його формування. При цьому об’єктивними передумовами розвитку р. е. є територіальні відмінності у природно-ресурсному, виробничому, трудо-ресурсному, соціальному та ін. потенціалах, в економічних і адміністративних та ін. факторах розвитку. Крім цього до предмету р. е. входить також економіка окремого регіону і в першу чергу особливості, умови, фактори її формування, закономірності розвитку, вся сукупність економічних, соціальних та ін. зв’язків, тобто весь комплекс виробничих і територіальних відносин, які формують економічну систему регіону як невід’ємну частину раїни. Термін „регіон” – це будь-яка частина території країни, яка має відмінні від ін. територій ознаки.

99..Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання.

„Регіональна політика” поняття ширше ніж „регіональна економічна політика”. Перша охоплює увесь спектр екон, соціальних, політичних, національних , міграційних, адміністративно-територіальних, екологічних та ін. проблем розвитку регіонів країни. Друга це складова і головна частина регіональної політики, яка пов’язана з державним регулюванням рівнів соц.-екон. розвитку та рівнем життя населення, запобіганням значним розривам у цих показниках, недопущення соц. напруги між регіонами, забезпеченням стійкого і збалансованого розвитку регіонів. Мета: 1- збільшення національного багатства країни шляхом ефективного використання природно-расурсного і науково-технічного потенціалу кожного регіону; 2-послідовне здійснення заходів, щодо поступового підвищення рівня соц.-екон. розвитку регіонів; 3- врахування екон. , соц., історико-культурних та ін. особливостей регіонів під час проведення екон. реформ на місця; 4- забезпечення внутрішньо-регіональної збалансованості екон. розвитку, екологічного стану та соц.-демографічного процесу. Завдання: 1- структурна перебудова екон. регіонів і в першу чергу промислових регіонів та центрів з надмірною концентрацією підприємств важкої індустрії і складною екологічною обстановкою; 2 – Розвиток експортних та імпортозамінних виробництв у регіонах де для цього є сприятливі умови; 3 – Інтенсифікація с/г виробництва в регіонах шляхом удосконалення його спеціалізації з метою максимального продовольчого самозабезпечення та нарощування його експортного потенціалу; 4 – Сприяння більш повній зайнятості населення у регіонах країни; 5 – Істотне поліпшення стану довкілля в промислових центрах Донбасу і Придніпров’я, та на територіях забруднених радіацією; 6 – Повніше використання рекреаційних ресурсів Криму, Карпат та ін. регіонів; 7 – Поліпшення демографічної ситуації в районах з низьким рівнем народжуваності і високим рівнем смертності, з метою подолання процесів депопуляції.