124. Суб’єкти та види зовнішньоекономічної відносин, його складові, правові норми її регулювання в Україні.

Міжнародні фінансові відносини являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згрупо­вані за такими напрямами:

— взаємовідносини між суб'єктами господарювання різних країн;

— взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнарод­ними організаціями;

— взаємовідносини держави і суб'єктів господарювання з між­народними фінансовими інститутами.

У сфері міжнародних фінансів крім національних суб'єктів — держави, підприємств, громадян — виділяються наднаціональні суб'єкти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інститу­ти. У зв'язку з цим дану сферу можна розподілити на дві частини:

— міжнародні фінансові відносини;

— міжнародні фінанси.

Міжнародні фінансові відносини характеризують грошові пото­ки між суб'єктами різних країн:

— між підприємствами;

— між урядами країн;

— між підприємствами і урядами;

— між громадянами і урядами.

Об'єктом фінансів зовнішньоекономічної діяльності є економічні відносини, що виникають у процесі формування і використання прибутку і фондів у національній та іноземній валюті. Суб'єктом виступає зарубіжний партнер (іноземна держава, міжнародна орга­нізація, юридична особа тощо).

Фінанси зовнішньоекономічної діяльності включають у себе за­гальнодержавні фінанси, фінанси підприємств, організацій незалежно

від форми власності та осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи.

Загальнодержавні фінанси виступають у формі Державного фонду золотовалютних резервів, фінанси підприємств та інших господарсь­ких структур — у формі фондів валютних коштів за поставлену про­дукцію і послуги на експорт.

Для фінансування зовнішньоекономічних операцій на підприєм­стві створюється валютний фонд, який формується після обов'яз­кового продажу валютних коштів за рахунок частини валютної ви­ручки, яка залишилась у розпорядженні підприємства і перерахова­на на поточний валютний рахунок в уповноваженому банку.

Підприємства та організації, які не здійснюють зовнішньоторго­вельні операції, формують валютні фонди за рахунок валютних ре­сурсів, придбаних на внутрішньому валютному ринку.

Кошти валютних фондів можуть використовуватися на прове­дення реконструкції, технічного переозброєння та оновлення вироб­ництва експортної продукції, підвищення її якості й конкуренто­спроможності, на фінансування науково-дослідних робіт, закупівлю нових технологій і ліцензій та інші цілі, що дозволяються чинним законодавством.

Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за такими принципами:

• Україна самостійно встановлює та відміняє податки й пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення і підтримки самоокупності й самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіж­ного балансу України;

• забороняється встановлювати інші податки, крім тих, які за­тверджені Верховною Радою України;

• ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності;

• стимулювання експорту готової продукції.

Відповідно до законодавства України окремим суб'єктам зовніш­ньоекономічних відносин, діяльність яких відповідає встановленим критеріям, можуть надаватися пільги по строках амортизації основ­них фондів.

Митне регулювання зовнішньоекономічних зв'язків здійснюється згідно із законодавством України і міжнародними договорами. Митну політику держави визначає Верховна Рада України.

На єдиній митній території України оподатковуються митом то­вари, які ввозяться на територію України, або вивозяться за її межі, або переміщуються транзитом по її території. Ставки мита єдині для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності й територіального

розміщення, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Митний контроль і митне оподаткування на території спеціаль­них економічних зон регулюється спеціальними законами України і міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному конкретному випадку.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які проводять демпінг (продаж товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень цін не обумовлений відповідним рівнем затрат на виробництво цього това­ру), а також до тих держав, які вдаються щодо України до дискри­мінаційних дій, можуть застосовуватися митні санкції, передбачені законодавчими актами України.