15. Характеристика типів фінансової політики.

Вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток суспільства не можна зрозуміти без вивчення фінансової політики і фінансового механізму.

Фінансова політика як особлива сфера економічної діяльності держави направлена на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціо-нальний розподіл і використання для забезпечення функцій держа­ви. Фінансові відносини — це основа фінансової політики. Разом з тим хоч фінанси і фінансова політика тісно взаємопов'язані, між ними існують суттєві відмінності, а саме:

• фінанси як специфічна форма виробничих відносин складають елемент базису; фінансова політика держави відноситься до надбудови;

• фінансові відносини як елемент базису об'єктивні й незалежні І від людської свідомості; фінансова політика — форма свідомої дія­льності людей. Вона потребує законодавчого оформлення у відпові­дних нормативних актах.

Фінансова політика має враховувати потреби суспільного розвит­ку, реальні економічні й фінансові можливості держави, тому вона ' залежить від конкретно-історичних умов і завдань, що стоять перед , суспільством. Вивчаючи вимоги, які теорія і практика господарю­вання пред'являють до фінансової політики, слід зосередитися на дуже важливому висновку — фінансова політика має бути адекват-ною закономірностям суспільного розвитку. Порушення цієї вимоги і призводить до значних втрат у народному господарстві. Про це ( свідчить наша історія. Своєчасне внесення змін у фінансову політи­ку на основі врахування особливостей поточного моменту дає мож-1 ливість в більш короткі строки і з меншими втратами розв'язувати;

завдання, які стоять перед державою. '

У сучасних умовах особливо гостро проявилися недоліки фінан­сової політики нашої держави, до яких відносяться:

• догматичний (нетворчий) характер фінансової політики, її не-1 спроможність швидко реагувати на зміни, що відбуваються в суспіль-;

стві, і знаходити необхідні способи для вирішення назрілих завдань; ^!

• відсутність стратегічних концептуальних розробок;

• вжиття часткових малоефективних і недостатньо обгрунтованих заходів, орієнтованих на сьогоденну вигоду;

• відрив фінансової політики від фактичного стану справ у на­родному господарстві; порушення основної вимоги ведення фінан­сового господарства — жити за своїми фінансовими можливостями;

• залишковий підхід при визначенні фінансової бази задоволен­ня соціальних потреб громадян.

Щоб краще усвідомити зміст і завдання фінансової політики, ви­моги до неї в умовах ринкових перетворень, які відбуваються в Україні, необхідно виділити як самостійні складники фінансової полі­тики податкову політику, бюджетно-фінансову і грошово-кредитну

політику.

Фінансова політика на нинішньому етапі має визначатися якісно новими підходами до функціонування господарюючих суб'єктів з урахуванням переходу на ринкові відносини, реформи цін, оплати праці, податкової і кредитної систем, спрямованих на формування нового фінансового механізму. Саме через фінансовий механізм як

сукупність методів і форм, інструментів і важелів впливу на еконо­мічний і соціальний розвиток суспільства в процесі розподільчих і перерозподільчих фінансових відносин можливо реалізувати зав­дання фінансової стратегії і фінансової тактики.

Вивчаючи сутність і складові елементи фінансового механізму, слід виходити з того, що його функціонування відбувається в різних сферах і ланках фінансових відносин. Звідси випливає, що складни­ками фінансового механізму є: фінансовий механізм комерційних під­приємств, фінансовий механізм некомерційних організацій та установ, страховий механізм і механізм функціонування державних фінансів.

Ураховуючи, що в процесі кругообігу коштів у народному гос­подарстві фінансові й кредитні ресурси тісно пов'язані й практично нероздільні, деякі вчені-економісти схильні розглядати єдиний фі­нансово-кредитний механізм.

Функціонування фінансового механізму забезпечується через пев­ні організаційні структури, а саме: фінансове планування (прогно­зування), управління фінансами, фінансовий контроль і правову ре­гламентацію фінансової діяльності.

Об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб'єктів господарювання і держави, а результатом — складання різних видів фінансових планів і прогнозів, бізнес-планів. Конкретні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою.

Управління фінансами здійснюється спеціальним апаратом із за­стосуванням особливих прийомів і методів.

Фінансовий контроль — це сукупність дій та операцій з перевір­ки фінансових і пов'язаних з ними питань діяльності суб'єктів гос­подарювання та управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації. Залежно від суб'єктів, що його здійсню­ють, розрізняють фінансовий контроль: загальнодержавний, муні­ципальний, галузевий, внутрішньогосподарський, громадський та аудиторський; залежно від методів контролю (прийомів і способів його здійснення) — перевірки, обстеження, аналіз, ревізії.

Правова регламентація полягає у розробці й прийнятті законо­давчих актів щодо організації фінансової діяльності.

Розглядаючи фінансовий механізм з точки зору його впливу на суспільне виробництво, виділяють такі функціональні ланки: мобі­лізація ресурсів, фінансування, стимулювання, регулювання.

Елементи фінансового механізму — форми, види, методи органі­зації фінансових відносин — складають «конструкцію фінансового механізму», яка приводиться в дію встановленням кількісних пара­метрів кожного елементу, тобто визначенням ставок і норм вилу­чення коштів, обсягу фондів, рівня видатків тощо.

Слід наголосити, що стан фінансового механізму, ступінь його досконалості залежать від досконалості господарського механізму в цілому та його окремих елементів (механізму ціноутворення, еко-немічного стимулювання, кредитного механізму тощо). Основні на­прями перебудови фінансового механізму випливають із загальних завдань економічних перетворень в Україні.