129. Міжнародні фінансові інститути, їх склад та роль.

Міжнародні фінансові інститути поділяються на дві групи:

всесвітні та регіональні. До всесвітніх відносяться Міжнародний ва­лютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків. Регіональні створюються за континентальною озна­кою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатський банк розвитку; Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін.

Міжнародний валютний фонд є провідним світовим фінансо­вим інститутом, який має статус спеціалізованої установи ООН. Він був заснований на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р., а почав функціонувати у 1947 р. Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн—членів Фонду.

Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн—членів фонду. Розмір внеску визначається рівнем економічного розвитку країни та її місцем у світовій економіці й міжнародній торгівлі. Станом на 01.01.1999 членами МВФ була 181 країна, в т.ч. з вересня 1996р. Україна. Внесок України становить 997,3 мли 50К. Внесок кожної країни є її квотою. Чверть внеску проводиться у вільноконвертова-ній валюті, решта в національній. Кількість голосів у Фонді визна­чається таким чином: 250 голосів незалежно від розмірів квоти плюс один голос на кожні 100 тисяч 80К квоти. При цьому Статут МВФ передбачає періодичний (не менше одного разу на п'ять років) загальний перегляд квот. Це пов'язане з тим, що змінюється як рі­вень розвитку окремих країн, так і їх місце у світовій торгівлі.

При необхідності, крім власного капіталу МВФ може використо­вувати позикові кошти. За статутом він може отримувати кошти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному рин­

ку позикових капіталів. Досі позики отримувались від казначейств та центральних банків країн—членів Фонду, а також від Швейцарії та Банку міжнародних розрахунків. На приватному ринку кошти не залучались.

Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою.

Кредитування здійснюється з різними цілями у різних формах та на різних умовах. Воно включає кредитування для потреб вирівню­вання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомо­гу найбіднішим країнам. Фінансові операції, які є основним напря­мом діяльності, МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн—членів Фонду.

Виділення кредитів залежить від трьох основних чинників: по­треби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу, квоти краї­ни та виконання вимог Фонду. Механізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну ва­люту. Обсяги кредитування насамперед залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики. Резервна частка становить 25% квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У межах цієї частки кредити видаються на першу вимогу країни без сплати процентів і комісійних. Кредитна частка стано­вить повну величину квоти даної країни. Ця сума ділиться на чотири рівні частини, які становлять окремі транші.

Прохання стосовно виділення кредитів у рамках кредитної частки розглядаються Виконавчою Радою Фонду. Надання кредитів обумов­люється виконанням країною певних політичних та економічних вимог.

У тих випадках, коли потреби в іноземній валюті перевищують резервну і кредитну частки даної країни (тобто 125% її квоти), мо­жуть використовуватись системи розширеного та додаткового фі­нансування і збільшеного доступу. Система розширеного фінансу­вання, що почала діяти з 1974р., передбачає надання кредитів з метою покриття дефіцитів платіжних балансів на більш тривалі терміни (як правило, до трьох років) і в більших розмірах, ніж ті, що забезпечені резервною і кредитною частками. Система додаткового фінансування (1977—1981 рр.), а пізніше збільшеного доступу наці­лена на надання фінансової допомоги при значних і затяжних дефі­цитах платіжних балансів в тих випадках, коли вичерпані ліміти звичайних кредитів.

Поряд із наданням звичайних кредитів існує система компенса­ційного кредитування, яка повинна вирівнювати відхилення в пла­тіжному балансі, що виникають з незалежних від даної країни при­чин. Сюди належать кредити на компенсацію втрат від скорочення виручки від експорту внаслідок падіння цін на світовому ринку, від збільшення вартості імпорту зерна, від непередбачених втрат, фі-нансування створення резервних запасів. Важливу роль відіграє фі­нансова допомога найбіднішим країнам, що здійснюється на пільго­вих умовах, насамперед на структурну перебудову економіки.

Другим основним напрямом діяльності МВФ врегулювання валют­них взаємовідносин. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваю­чими, а не фіксованими, роль Фонду полягає в узгодженні валютної політики країн—членів Фонду. Насамперед кожна країна повинна, відповідно до статуту МВФ, співробітничати з Фондом та з іншими країнами з метою забезпечення і підтримки стабільних валютних кур­сів. Її економічна та фінансова політика має спрямовуватись на забез­печення економічного зростання при розумній стабільності цін. Не­припустимими є валютні маніпулювання з метою отримання певних переваг у міжнародній торгівлі. При цьому МВФ установлює певні валютні обмеження. Так, країни—члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеження за платежами і переказами з поточних між­народних операцій, використовувати дискримінаційні валютні засоби, застосовувати систему кількох видів валютних курсів.

Виступаючи провідним міжнародним фінансовим інститутом, МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовою еко­номікою. Він формує значний масив інформації як в цілому по сві­товій економіці, так і в розрізі окремих країн. Щомісячний збірник фінансової статистики, що видається МВФ, включає дані про дина­міку економічного зростання і цін, грошовий обіг, експорт та ім­порт, стан платіжного балансу, величину офіційного золотого запа­су, рівень валютних резервів, розміри зарубіжних інвестицій, дина­міку валютних курсів та ін. Країни—члени Фонду зобов'язані без перешкод надавати всю необхідну інформацію.

Нагляд за макроекономічною та валютною політикою країн здій­снюється насамперед за допомогою консультування. МВФ детально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику та стан платіжних балансів країн. На основі аналізу готується доповідь, що подається країні, в якій формулюються певні рекомендації щодо ви­роблення та коригування економічної, фінансової та валютної полі­тики. Важливою формою нагляду є також публікація та всебічне обговорення доповіді «Світовий економічний огляд». На підставі аналізу наявної інформації розробляються середньострокові еконо­мічні прогнози, які дають можливість координувати макроекономічні політики країн—членів Фонду.

Другою за значенням у системі міжнародних фінансів є група Світового банку, яка включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку; Міжнародну фінансову корпорацію та Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій.

Серцевиною групи виступає МБРР, який був заснований разом з МВФ в 1945 р. і почав функціонувати в 1946 р. Учасниками банку

можуть бути лише країни—члени МВФ. Основною метою діяльнос­ті банку виступає сприяння розвитку економіки країн—членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитів та гарантування приват­них інвестицій. Спочатку ця діяльність була спрямована на країни, що потерпіли внаслідок другої світової війни. Нині головним на­прямом діяльності є країни, що розвиваються. Джерелами ресурсів банку виступають:

— статутний капітал;

— залучення коштів шляхом випуску облігаційних позик;

— резервний фонд.

Статутний капітал сформовано за рахунок внесків країн—членів. Внески здійснюються шляхом підписки на акції в межах встановле­них квот. Квоти кожної країни визначаються відповідно до її еконо­мічного потенціалу. Резервний фонд утворюється за рахунок банку.

Основними напрямами кредитування виступають галузі інфра­структури (енергетика, транспорт, зв'язок), а також сільське госпо­дарство, охорона здоров'я та освіта. Кредити видаються на термін до 20 років під гарантії урядів. МБРР може виступати також гаран­том за аналогічними довгостроковими кредитами комерційних бан­ків. Виділення кредитів обумовлюється наданням інформації про фінансовий стан країни, що позичає кошти та про об'єкти кредиту­вання. Кредити надаються на основі дольової участі банку у фінан­суванні певних об'єктів — до ЗО % їх вартості.

Міжнародна асоціаг{ія розвитку надає кредити терміном до 50 років на пільгових умовах — 0,75 %.

Міжнародна фінансова корпорація надає кредити високорента­бельним приватним підприємствам країн, що розвиваються, без га­рантії уряду.

Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій прово­дить страхування капіталовкладень у країнах, що розвиваються, на випадок політичних ризиків: від експропріації, воєн, заворушень, зривів контрактів та ін., чим сприяє розвитку діяльності інститутів групи Світового банку.

Банк міжнародних розрахунків є першим в історії міжнародним фінансовим інститутом. Він був створений у 1930 р. Основне зав­дання банку полягає у налагодженні співробітництва між цент­ральними банками провідних країн світу та здійснення розрахунків між ними. Банк забезпечує також здійснення розрахунків між краї­нами, що входять до Європейської валютної системи. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на фондовому ринку.

У цілому всесвітні міжнародні фінансові інститути відіграють, як видно з їх функцій, важливу роль у світовій економіці, забезпечую­чи надійний рух міжнародних грошових потоків. Тим самим вони сприяють і надійному функціонуванню національних фінансових систем. Крім того, їх кредити є важливим джерелом фінансування країн, що розвиваються.

У Європі в рамках ЄС функціонують Європейський інвестицій­ний банк. Європейський фонд валютного співробітництва і Євро­пейський банк реконструкції та розвитку.

ЄБРР, який був створений у 1990 р. і відкритий у 1991 р., анало­гічно МБРР, діяльність якого спрямована на країни, що розвивають­ся, здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Засновниками банку є країни Європи та провідні країни світу. Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60% кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор еконо­міки і не більше 40 % у державну інфраструктуру.

Завданням Європейського інвестиційного банку, який був ство­рений в 1958 р., є фінансування проектів, що мають регіональне, галузеве та загально-європейське значення. Кредити надаються тер­міном від 20 до 25 років. У галузевому плані пріоритетними є такі галузі інфраструктури, як енергетика, транспорт, телекомунікації, а також проекти, що зв'язані з охороною навколишнього природного середовища. Кредити банку видаються на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише в тих випадках, коли передбачається боніфі­кація за рахунок бюджету ЄС.

Європейський банк валютного співробітництва, що створений у 1973 р. в рамках Європейської валютної системи, виконує функції, аналогічні МВФ— надає кредити на покритгя дефіциту платіжного балансу.