- •1.Державна мова- мова професійного спілкування
- •2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •3.Предмет, мета і завдання курсу
- •4. Професійна мовно-комунікативна компетенція
- •5.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •6.Наявність усної та писемної форми вираження.
- •6.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •10. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •8.Словники у професійному мовленні. Типи словників
- •9.Поняття етикету. Мовний та мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •11.Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •12.Професійна сфера, як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •13.Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •14.Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •16.Невербальні компоненти спілкування.
- •17.Гендерні аспекти спілкування
- •18.Поняття ділового спілкування
- •19.Публічний виступ, як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- •20.Мистецтво аргументації
- •21.Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •22.Слухання і його роль у комунікації. Види запитань.
- •23.Документ як основний вид офіційно-ділового стилю
- •24.Класифікація документів
- •25.Національний стандарт України
- •26.Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків.
- •27.Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •28,Документація з кадрово-контрактних питань
- •29.Довідково-інформаційні документи
- •30.Етикет ділового листування
- •31.Реквізити листа та їх оформлення. Класифікація листів
- •32.Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •33.Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •1.Розділ мовознавства що вивчає терміни
- •2.Сукупність термінів певної мови або певної галузі.
- •34.Загальнонаукова, міжгалузева й вузькоспеціальна термінологія. Способи творення термінів.
- •36. Кодифікація і стандартизація термінів.
32.Українська термінологія в професійному спілкуванні
Офіційно-діловий стиль, крім загальновживаної лексики, послуговується термінами.
Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, щоб розуміти, яке поняття вкладати в той чи інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст та межі.
33.Термін та його ознаки. Термінологія як система
Термін з латинської мови — межа кінець. Це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну, фізичну, мовознавчу, літературознавчу, філософську, фінансову, хімічну, біологічну, музичну, спортивну тощо.
Термінологія це –
1.Розділ мовознавства що вивчає терміни
2.Сукупність термінів певної мови або певної галузі.
Сукупністю термінів конкретних галузей називають термінологічними системами.
Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків: логічними і мовними. Термінологія це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.
Науку що вивчає термінологію називають термінознавством.
Біля витоків творення українського термінознавства стояли науковці: Вернадський, Левицький, Курило, Огоновський, Пулюй та інші.
Існує низка спільних ознак, які визначають суть терміна, як особливої мовної одиниці.
Основні ознаки терміна:
Системність – кожний термін входить до певної терміносистеми
Точність — термін повинен якнайповніше і якнайточніше передавати зміст поняття, яке він визначає.
Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми, більшість термінів однозначні.
Наявність дефініції, кожний науковий термін має дефініцію, яка чітко окреслює і обмежує його значення.
34.Загальнонаукова, міжгалузева й вузькоспеціальна термінологія. Способи творення термінів.
В залежності від ступеня значення терміни поділяються на 3 групи:
1.Загальнонаукові терміни – такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення.
2.Міжгалузеві терміни – це терміни які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях.
3.Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі.
Українська наукова мова має давні традиції термінотворення, для термінологічної системи характерні такі способи творення:
1.Морфологічний
2.Семантичний
3.Різні типи запозичень
Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:
1.Вторинна номінація (використання наявного у мові слова для назви наукового поняття: споживчий кошик )
2.Словотвірний спосіб — утворення термінів за допомогою афіксів (префіксів, суфіксів), складанням слів та основ, скороченням слів.
3.Синтаксичний спосіб
4.Запозичення, причини запозичення:
запозичення терміна разом з новим поняттям
паралельне використання власного і запозиченого терміна
пошук досконалого терміна
відсутність власного досконалого терміна
35.Проблеми сучасного термінознавства
Розвиток новітньої української термінологічної системи тісно пов'язаний з характером сучасної науки. Сьогочасну українську ситуацію в галузі термінологічного нормування ускладнює те, що серед теоретиків і практиків термінотвору є прихильники принаймні двох термінологічних традицій: одні зорієнтовані на використання усіх наявних в українській мові способів і засобів, а інші віддають перевагу калькуванню з російською мови. Чи не найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства є питання збереження національного духу української термінології. Українська технічна інтелігенція активно відкидає утворені від дієслів назви опредметнених дій з суфіксом к, наприклад: ковка-рубка, такі російонізми переважно замінюють іменникам на ння кування-рубання . Протягом останнього десятиріччя активізують корінь гін, як засіб заміни запозиченого з російської провід (водогін замість водопровід). Українською термінотворчою традицією передбачено замінювати кореневий елемент суфіксом уват: газуватий, зіркуватий.
Англіцизми активно доповнили лексику української мови наприкінці 20 століття . У науковій сфері вони найбільше вплинули на термінологію гуманітарних наук: брокер, дистриб'ютор та таке інше. Представники наймолодшого і середнього покоління українських учених залюбки уводять у наукові тексти модні англомовні замінники загальновживаних слів креативний замість творчий, латентний замість прихований. Почасти це данина моді і сподівання на приховування думки без достатньої глибини проникнення у зміст аналізованої проблеми, частково це своєрідний науковий жаргон, засіб упізнавання своїх, а не рідко й не вміння перекласти українською англомовні слова чи словосполучення. В. Радчук уклав список слів-позначок серед яких переважають англіцизми, що мають питові або давнішнє запозичені відповідники:
андеґраунд- підпілля
генерація — покоління
плеєр- програвач
фан- вболівальник
