- •1.Державна мова- мова професійного спілкування
- •2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •3.Предмет, мета і завдання курсу
- •4. Професійна мовно-комунікативна компетенція
- •5.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •6.Наявність усної та писемної форми вираження.
- •6.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •10. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •8.Словники у професійному мовленні. Типи словників
- •9.Поняття етикету. Мовний та мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •11.Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •12.Професійна сфера, як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •13.Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •14.Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •16.Невербальні компоненти спілкування.
- •17.Гендерні аспекти спілкування
- •18.Поняття ділового спілкування
- •19.Публічний виступ, як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- •20.Мистецтво аргументації
- •21.Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •22.Слухання і його роль у комунікації. Види запитань.
- •23.Документ як основний вид офіційно-ділового стилю
- •24.Класифікація документів
- •25.Національний стандарт України
- •26.Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків.
- •27.Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •28,Документація з кадрово-контрактних питань
- •29.Довідково-інформаційні документи
- •30.Етикет ділового листування
- •31.Реквізити листа та їх оформлення. Класифікація листів
- •32.Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •33.Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •1.Розділ мовознавства що вивчає терміни
- •2.Сукупність термінів певної мови або певної галузі.
- •34.Загальнонаукова, міжгалузева й вузькоспеціальна термінологія. Способи творення термінів.
- •36. Кодифікація і стандартизація термінів.
11.Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
Мовний стиль – це «усвідомлена суспільством підсистема в системі загальнонародної мови, закріплена за тими чи іншими ситуаціями спілкування, яка історично склалася й характеризується набором засобів вираження і певним принципом їхнього відбору» .
Мовленнєвий і функціональний стиль розуміємо як сукупність прийомів відбору та сполучень мовленнєвих засобів, функціонально зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування.
Розрізняють такі основні функціональні стилі сучасної української літературної мови: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний, конфесійний, епістолярний.
Науковий стиль – функціональний різновид літературної мови, що обслуговує сферу і потреби науки.
Основне призначення стилю – повідомлення про результати наукових досліджень, систематизація знань.
Головними ознаками наукового стилю є широке використання науково-термінологічної лексики, слів з абстрактним значенням та іншомовного походження. Показовим є членування тексту на розділи.
Науковий стиль реалізується в таких жанрах: дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія, виступи на наукових конференціях, дискусії, доповіді на наукові теми.
Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.
Основне призначення стилю – регулювання офіційно-ділових стосунків.
Головні ознаки офіційно-ділового стилю: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначність формулювань, точність, послідовність викладу фактів, гранична чіткість висловлювання, наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів, широке вживання конструкцій (у зв 'язку з, відповідно до, з метою, згідно з). Лексика стилю здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні.
Офіційно-діловий стиль реалізується в таких текстах: закон, кодекс, устав, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист, список, перелік, накладна тощо, а також виступи на зборах, наради, прес-конференції, бесіди з діловими партнерами.
Публіцистичний стиль – це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах, пропагандистських виданнях).
Основне призначення стилю - обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, формування відповідної громадської думки, сприяння суспільному розвитку.
Головні ознаки публіцистичного стилю: популярний, чіткий виклад, орієнтований на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації, використання суспільно політичної лексики: державність, громадянин, поступ, єдність, національна ідея, актуальність тощо. Типовими є емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, повтори, фразеологічні одиниці, що зумовлюють емоційний вплив слова. Тон мовлення пристрасний, оцінний.
Публіцистичний стиль реалізується в таких жанрах: виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія, репортаж.
Художній стиль – це мова художньої літератури, "особливий спосіб мислення, створення мовної картини світу".
Основне призначення стилю – різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомоги художніх образів.
Головними ознаками художнього стилю є емоційність, образність, експресивність. На лексичному рівні в ньому вживається все словникове багатство української мови: слова з найрізноманітнішим лексичним значенням, різні за походженням.
Художній стиль реалізується в таких жанрах: трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка, епіграма.
Розмовний стиль обслуговує офіційне й неофіційне спілкування людей, їх побутові потреби.
Основне призначення стилю – обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи на подання допомоги, виховний вплив.
Головні ознаки розмовного стилю: широке використання побутової лексики, фразеологізмів, емоційно забарвлених і просторічних слів, звертань, вставних слів і словосполучень, неповних речень. Для розмовно-побутового мовлення характерне порушення літературних норм: уживання русизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неправильна вимова слів.
Основне призначення стилю - поінформувати адресата про щось, викликати в нього певні почуття, які б відповідали емоційній настроєності автора.
Конфесійний стиль – стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства.
Основне призначення стилю – вплив на душевні переживання людини.
Головні ознаки стилю: вживання слів для найменування бога та явищ потойбічного світу (Божий Син, Святки Дух, Спаситель, Царство Боже, рай, вічне життя, сатана тощо), стосунків людини до Бога (молитися, воскресіння, заповіді, покаяння, грішні, праведні), мова багата на епітети, порівняння, метафори, слова з переносним значенням. Для підкреслення урочистості використовуються речення із зворотним порядком слів, поширені повтори слів.
Конфесійний стиль репрезентується в таких жанрах: Біблія, житія, апокрифи, проповіді, послання, молитви, тлумачення Святого Письма.
Епістолярний стиль – це стиль приватного листування.
Основне призначення стилю – поінформувати адресата про щось, викликати в нього певні почуття, які б відповідали емоційній настроєності автора.
Головні ознаки епістолярного стилю: широке використання форм ввічливості - звертань у формі кличного відмінка, наявність початкової, прикінцевої та прощальної фраз, стереотипних словесних формул висловлення побажання, вітання, співчуття; невимушеність у доборі лексичних одиниць.
До епістолярного стилю зараховують не тільки листи видатних письменників, громадських і культурних діячів, учених, а й щоденники, записки, мемуари.
