15. Грошовий обіг і його закони

Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безго­тівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і не­товарні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі властивих йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою:

де КГ – кількість грошей, необхідних для обігу;

СЦ – сума цін товарів, реалізованих протягом року;

К – сума цін товарів, прода­них у кредит;

П – платежі за кредити минулого року;

ВП – пла­тежі, які взаємно погашаються;

О – швидкість обороту однієї гро­шової одиниці за рік.

Більшість сучасних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, використовують рівняння обміну грошей, запропоноване американським економістом І. Фішером:

MV = PQ,

де М – маса грошей в обігу;

V – середня швидкість обігу грошей;

Р – середній рівень цін на товари та послуги;

Q – кількість то­варів та послуг, представлених на ринку.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необ­хідних для обігу:

Різноманітність грошових засобів, які функціонують у су­часній економіці, потребує виміру грошової маси.

Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалі­зацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура.

Рис. 6.5. Структура грошової маси

Купівельна спроможність грошей показує, яку кількість товарів і по­слуг можна придбати за одиницю грошей.

• Рівень цін зростає – купівельна спроможність грошей падає.

• Рівень цін падає – купівельна спроможність грошей зростає.

В Україні обсяг грошової маси розраховується за допомогою чотирьох грошових агрегатів (М₀, M₁, M₂, М₃).

Рис. 6.6. Агрегатні показники грошової маси

16. Валютні курси. Конвертованість грошей

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї краї­ни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Сутність валютного курсу розкривається у виконуваних ним функціях. Такими функціями є:

• порівняння національних цін на товари, послуги, робочу силу з відповід­ними цінами інших країн та світовими цінами;

• порівняння витрат виробництва, продуктивності праці, торговельних і платіжних балансів тощо;

• певний перерозподіл національного доходу між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Заходи щодо регулювання валютного ринку:

Девальвація – цілеспрямовані дії уряду на зниження обмінного курсу валюти своєї країни.

Ревальвація – дії уряду, спрямовані на підвищення обмінного курсу на­ціональної валюти.

Коригування національного валютного курсу можна здійснювати за до­помогою валютної інтервенції.

Валютна інтервенція – вплив на курс національної валюти шляхом ку­півлі-продажу іноземної валюти.

Валютний курс можна визначити як:

Курс національної валюти є кількістю іноземної валюти, яку можна ку­пити або продати за одиницю національної валюти на певний момент часу.

Курс іноземної валюти є кількістю національної валюти, яку можна ку­пити за одиницю іноземної валюти.

Це обернені величини, які характе­ризують одну й ту саму пропорцію обміну двох валют.

У реальній практиці валютних відносин використовують такі види ва­лютних курсів:

• фіксований – передбачає наявність певного офіційного паритету (рівності двох сторін), який підтримується державними валютними органами;

• плаваючий (гнучкий) – самостійно формується на валютних бір­жах або на ринку під впливом попиту і пропозиції;

• змішаний – контрольований плаваючий курс, держава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної економічної ситуації, його метою є запобігання надмірному підвищенню або знижен­ню валютного курсу.

Також розрізняють номінальний та реальний валютний курс.

Номінальний валютний курс – це відносна ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті.

Реальний валютний курс – показує, у якому співвідношенні товари однієї країни обмінюються на товари іншої країни.

Зростання реального валютного курсу свідчить про зниження конкурен­тоспроможності товарів даної країни на світовому ринку. Спадання реально­го валютного курсу, навпаки, свідчить про підвищення конкурентоспромож­ності товарів даної країни на світовому ринку.

Сьогодні валютні курси встановлюють на основі співвідношен­ня купівельної спроможностірізних валют.

Купівельна спроможність грошей – це кількість товарів і послуг, які можна придбати за одну грошову одиницю в певній країні.

З валютним курсом тісно пов’язана конвертованість валют.

Конвертованість валюти означає ступінь її здатності вільно обмінюватися на національні грошові одиниці інших країн.

Без конвертованості національної грошової одиниці товаровиробник не може долучитися до різноманітних структур світового ринку.

Існують такі види конвертованості валют:

Рис. 6.11. Види конвертованості валют

1. За повної (вільної) конвертованостівсі фізичні і юридичні особи, що володіють належною сумою грошей певної країни, можуть вільно і необмежено об­мінювати їх на іноземні з метою здійснення всіх поточних і зовнішніх розрахунків.

Всього чотири валюти світу мають повну конвертованість – це долар США, англійський фунт стерлінгів, японська єна та євро, які отримали назву резервних валют та вважаються основою для визначення валютних курсів.

2. При частковій конвертованості вводяться певні обмеження на обмінні операції тільки для певних категорій суб’єктів підприємництва або за пев­ними видами операцій (національна валюта обмінюється лише на деякі іноземні валюти).

3. Внутрішня конвертованість валютипередбачає надання прав громадянам і юридичним особам лише певної країни вільно купувати за національну валюту іноземну валюту для викорис­тання її насамперед у зовнішньоекономічній діяльності.

4. За зовнішньої конвертованості валютилише іноземним громадянам надається право вільно обмінювати свої активи у гро­шових одиницях певної країни на необхідну їм валюту інших країн і здійснювати перекази цієї валюти за кордон.

5. Замкнена (неконвертована) валюта – це національна ва­люта, яка функціонує лише в межах країни, не вивозиться за кордон і не обертається на світових валютних ринках.