Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді на питання з іспиту Політекономія.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
590 Кб
Скачать
☆

11. Роздержавлення і приватизація як методи реформування відносин власності в Україні.

Становлення в українській державі різних форм власності значною мі­рою забезпечується здійсненням процесів роздержавлення та приватизації.

Роздержавлення – це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на недержавних формах власності.

Важливою складовою роздержавлення є приватизація.

Приватизація (від лат. privates – приватний) – це відчуження державою її власності на користь інших суб’єктів, тобто перетворення колишніх дер­жавних підприємств у приватні (недержавні).

Роздержавлення та приватизація в Україні відповідно до чинного законо­давства можуть здійснюватися у різних формах.

Стосовно роздержавлення, то його основними формами є про­даж певної частини акцій громадянам та їхнім господарським об’єднанням; оренда майна; обме­ження втручання держави в процес ціноутворення та ін.

Приватизація відбувається за такими формами: купівля-про­даж часток (акцій, паїв) у капіталі підприємств за конкурсом, на аукціоні або на фондовій біржі; викуп май­на, зданого в оренду трудовим колективом тощо.

Очікувані кінцеві результати роздержавлення й приватизації:

• створення різних типів, видів, форм власності;

• утвердження приватного сектора економіки як основи ста­більності і прогресу суспільного життя;

• розвиток конкурентного середовища;

• створення передумов для формування ефективної держави та громадян­ського суспільства.

12.Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне

Форма суспільного виробництва – це певний спосіб орга­нізації господарської діяльності.

Існує дві основні форми організації суспільного виробництва: натураль­на і товарна. Історично першою формою суспільного виробниц­тва було натуральне господарство.

Натуральне виробництво – така форма організації ви­робництва, при якій люди виробляють продукти для за­доволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми, розподіляються без участі ринку і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання.

Основні риси натурального виробництва:

  1. Універсальний характер ручної праці. Кожна людина виконує всі основні роботи, застосовуючи найпростіші засоби праці (лопату, граблі).

  2. Замкнута система організаційно-економічних відносин. Суспіль­ство складається з маси роз’єднаних і економічно ізо­льованих один від одного господарських одиниць (сімей, общин, маєтків), що самостійно виконують всі види господарських робіт.

  3. Прямі економічні зв’язки між виробництвом і споживанням. Ство­рена продукція розподіляється між всіма учасниками виробництва, і минаю­чи її обмін, одразу споживається.

  4. Визначальна роль природних ресурсів.

  5. Використання примітивної техніки та технології виробництва.

  6. Слабко виражений суспільний характер.

Поступово на зміну натуральному прийшло товарне виробництво як більш розвинена і ефективніша форма організації суспільного виробництва.

Причинами переходу від натурального до товарного виробництва стали поглиблення суспільного поділу праці і приватної власності.

Товарне виробництво – це така форма організації су­спільного господарства, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а спеціально для обміну та продажу їх на ринку.

Головними рисами товарного виробництва є: