38. Необхідність, зміст, структура та функції фінансів

Термін “фінанси” в перекладі з латинського означає “дохід”, “платіж”.

Фінанси – система еко­номічних відносин між державою, юридичними та фізич­ними особами, а також між окремими державами з приводу розподілу й перерозподілу валового внутрішнього про­дукту (ВВП) і національного доходу (НД).

Об’єктивна необхідність фінансів. Незважаючи на те, що існування фінансів безпосередньо пов’язане з існуванням гро­шей, причиною, що зумовила виникнення та існування їх, є не гроші, а потреби суб’єктів економіки у ресурсах, які б забезпечували їхню життєдіяльність.

Рис. 14.1. Структура фінансів

Приватні фінанси – система відносин між юридичними особами, між юридичними особами і державою, між юридичними і фізичними особами з приводу формування та використання певних грошових фондів.

Фінанси громадських об’єднань – система відносин між:

• громадськими об’єднаннями та їхніми членами;

• щодо сплати членських внесків, отримання різних виплат, надання пільг;

• за напрямами використання грошових фондів об’єднання;

— громадськими об’єднаннями і підприємствами, організаціями та установами (добровільні внески, пожертвування тощо);

— між різними рівнями громадських об’єднань;

— між громадськими об’єднаннями і підвідомчими госпо­дарськими об’єднаннями.

Державні фінанси – особлива сфера розподільчих відносин, пов’язана з первинним і вторинним розподілом та використанням ВВП з метою утворення фонду грошових засобів, необхід­ного для здійснення державою покладених на неї функцій.

Такі грошові засоби набувають форм:

— державного бюджету;

— регіональних бюджетів;

— місцевих бюджетів;

— спеціальних фондів;

— фінансів державних підприємств.

Суть фінансів найбільш повно проявляється через їх функції.

Фінанси ви­конують дві основні функції: розподільчу і контрольну, що здійснюються ними одночасно.

Розподільча функція фінансів полягає у розподілі національного дохо­ду і створенні основних доходів, що формуються серед учасників матеріаль­ного виробництва – це зарплата робітників, службовців, доходи фермерів, доходи підприємств.

Контрольна функція фінансів полягає в контролі за розподілом ВВП по відповідних фондах і витратою їх за цільовим призначенням.

Контрольна функція фінансів виявляється також через діяльність фінан­сових органів.

Крім розподільчої і контрольної функцій, фінанси також здійснюють ре­гулюючу функцію. Регулююча функція фінансів пов’язана з втручанням держави через фінанси у процес відтворення.

39. Фінансова система. Державний бюджет. Бюджетний дефіцит і державний борг

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворює фінансову сис­темукраїни.

Рис. 14.2. Фінансова система

Найважливішою ланкою фінансової системи держави є державний бюджет.

Рис. 14.3. Визначення державного бюджету

Функції державного бюджету:

Фіскальна функціябюджету полягає у вилученні за допо­могою податків та інших джерел частини доходів громадян, підприємств, установ, органі­зацій для утримання державного апарату, виробництва суспіль­них благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходів (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки тощо), або ж мають недостатні для забезпечення на­лежного рівня розвитку джерела фінансування (фундаментальні наукові дослідження, оперні театри, музеї тощо).

Розподільча функціябюджету полягає в тому, що акуму­льовані в державному бюджеті грошові засоби уряд викорис­товує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток вироб­ничої та соціальної інфраструктури, інвестування в капіта­ломісткі галузі, на структурну перебудову, прискорення НТП, зростання життєвого рівня населення, вирішення соціальних проблем.

Стимулююча функціябюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи тощо, уряд здійснює стимулюючу (обмежуваль­ну) політику, впливаючи на циклічні коливання економіки, зміну її структури тощо.

Контрольна функціябюджету виконується завдяки тому, що він у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги тощо.

Головні джерела формування надходжень до державного бюджету:

— податки;

— відрахування на соцстрах та інші види відрахувань;

— державна позика (внутрішня та зовнішня);

— емісія грошей;

— продаж державного майна.

Форми виплат із державного бюджету:

— асигнування – видатки на утримання підприємств та ус­танов;

— субсидії – державна допомога організаціям, установам, громадянам;

— субвенції – державна грошова допомога місцевим орга­нам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку;

— дотації – допомога підприємствам, організаціям, уста­новам для покриття збитків з метою підтримки.

Надання бюджетних засобів підприємствам, установам та організаціям для повного або часткового покриття їхніх витрат на заходи, передбачені бюджетом, називають бюджетним фінансуванням.

Однією із форм бюджетного фінансування є бюджетний кре­дит – надання бюджетних засобів суб’єктам господарювання й органам влади на засадах поворотності та платності.

Дефіцит державного бюджету – це перевищення видатків державного бюджету над доходами.

Дер­жавний борг – нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету.

Державний борг існує у двох формах:

— внутрішнього боргу перед юридичними та фізичними особами країни;

— зовнішнього боргу перед іноземними країнами (міжна­родними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та іноземними приватними особами й організаціями).

Якщо у країни дуже великий зовнішній або внутрішній державний борг, їй може бути оголошений дефолт.

Дефолт – визнання країни як неплатоспроможної.