30. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості

Слово “аграрний” від лат. agrariusозначає “земельний”.

Аграрні відносини – це складова економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володін­ня й використання землі як головного засобу сільськогос­подарського виробництва, а також виробництва, розподі­лу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

Найважливішою особливістю аграрних відносин є те, що в сільському господарстві основним засобом виробництва є земля.

Тому в цій сфері результати вироб­ництва значною мірою визначаються якістю земельних ділянок, їхньою родючістю, місцерозташуванням щодо ринків збуту, мінеральних добрив тощо.

Особливість аграрних відносин зумовлена і тим, що земля є одночасно предметом праці та засобом виробництва.

Сучасний земельний фонд України становить 60 млн. га, з яких 42 млн. га або майже 70% – це сільськогосподарські угіддя.

Основні фак­тори сільського господарства наведені на рис. 9.5.

Рис. 9.5. Фактори сільськогосподарського виробництва

Відповідно до цих факторів у сільському господарстві безпо­середньо взаємодіють дві групи об’єктивних законів: природно-біологічні й соціально-економічні.

Внаслідок того, що економічний процес відтворення в аг­рарній сфері тісно переплітається з природним, виникають такі особливості сільськогосподарського виробництва:

— природно-кліматичні умови, структура ґрунту та інші біологічні чинники впливають на нестійкість сільського господарства, а також породжують коливання у зайнятості робітників;

— особливості використання техніки, фінансування і форму­вання доходів сільськогосподарських підприємств у зв’язку із се­зонним характером виробництва;

— остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після реалізації продукції;

— спеціалізація виробництва зумовлена, насамперед, геогра­фічними і природно-кліматичними факторами;

— значна частина виробленої продукції споживається всере­дині господарств не набуваючи товарної форми;

— велика залежність результатів виробництва від погодних умов вимагає створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені, іншого стихійного лиха для забезпечен­ня безперервного процесу відтворення.

Суб’єктами економічних відносин в аграрному секторі є:

Рис. 9.6. Суб’єкти аграрних відносин

Взаємодія суб’єктів аграрних відносин є основою економіч­них відносин у цьому секторі. Ці суб’єкти вступають в економіч­ні відносини не лише між собою, а й з представниками інших галузей і суспільством в цілому.

Характер і особливості аграрних відносин визначаються на­самперед формою власності на землю як основний засіб вироб­ництва. У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми:

Рис. 9.7.Форми власності на землю

Згідно із Земельним кодексом, прийнятим у жовтні 2001 р. парламентом України, суб’єктами права власності на землю є:

— громадяни та юридичні особи – на землі приватної влас­ності;

— органи місцевого самоврядування – на землі комуналь­ної власності;

— державні органи – на землі державної власності.

Іноземні громадяни і юридичні особи, а також особи без гро­мадянства можуть стати власниками лише земель несільськогосподарського призначення, на яких розташовані об’єкти не­рухомості, які належать їм на правах приватної власності.