9. Місце і роль людини в економічній системі

Людина –поєднує в собі як біологічне, так і соціальне.

Як біологічна істоталюдина – унікальний продукт природи, наділений сукупністю фізичних і розумових здібнос­тей, здатністю взаємодіяти з природою і жити за її законами.

Людина як соціальна істотає частиною суспільства, має багатогранні стосунки з іншими людьми (еко­номічні, політичні, національні, сімейні), виконує і підкоряєть­ся юридичним законам, додержується певних моральних норм і правил соціальної поведінки, прийнятих в суспільстві.

Людину вивчають багато наук, у тому числі економічна на­ука, яка досліджує економічну сутність людини, її місце і роль в економічній системі, потреби, інтереси, господарську поведін­ку.

Людина економічна – головний суб’єкт ринкової економіки, який володіє свободою вибору і приймає економічно раціональні рішення з урахуванням усіх на­явних можливостей і умов, відповідно до своїх особистих інте­ресів та мети.

На всіх етапах розвитку суспільства людина перебувала в центрі всіх економічних процесів і явищ (рис. 4.5)

Рис. 4.5.Місце людини в економічній системі

1. Людина-працівникв економічній системі виступає робочою силою, головним елементом продуктивних сил.

Робоча сила–це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Людині та її праці належить центральне місце у вироб­ництві.

В історичному плані людина-працівник пройшла у своєму розвитку дві стадії: індивідуального (одноосібного) працівника і сукупного працівника.

На ранніх етапах розвитку суспільства, коли речі виготовлялись від початку до кінця одним робітником, то останній виступав як працівник-індивід.

В подальшому, в міру розвитку суспільного поділу праці, праця кожно­го виробника все менше виступає як індивідуальна праця неза­лежного, економічно відокремленого товаровиробника, а висту­пає частиною сукупної праці.

Сукупний працівник – це сукупність працівників різних спеціальностей, які є учасниками спільного виробництва пев­ного товару на основі розподілу праці між ними.

2. Людина як споживачреалізує себе через задоволення своїх різних потреб. Потреби людини можна поділити на потреби людини-працівника і потреби людини-підприємця.

Потреби людини-працівника пов’язані з особистим споживанням. У процесі трудової діяльності людина витрачає робочу силу, яку необхідно віднов­лювати. Для цього вона повинна мати набір товарів і послуг, щоб задовольнити свої фізіологічні, духовні та інші потреби.

Потреби людини-підприємця стосуються виробничих по­треб. Для того щоб відновити спожиті в процесі виробництва машини, верстати, обладнання, сировину, матеріали, паливо, електроенергію підприємець повинен їх придбати.

3. Людина як суб’єкт економічних відносин. Людина економіч­на реалізує себе в економічній системі завдяки певним госпо­дарським відносинам, у які вона вступає з іншими суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ.

Роль людини як суб’єкта економічних відносин полягає та­кож у тому, що економічні закони виявляються і ре­алізуються через її господарську діяльність.

4. Людина як кінцева мета суспільного виробництва. Суспільний продукт, про­ходячи через фази виробництва, розподілу й обміну завершує свій цикл у фазі споживання. Без споживання виробництво існу­вати не може, воно не має сенсу. Отже, людина зі своїми потребами є кінцевою метою суспільного виробництва та головним фактором його функціонування.

Таким чином, людина є центральним елементом економіки, вона є активним учасником господарської діяльності як робоча сила, здатна до праці, а також як суб’єкт-споживач, вступаючи в економічні сто­сунки задля виробництва і споживання життєвих благ.