- •1.1. Комунікація як об'єкт дослідження
- •1.2.Модель Якобсона
- •1.3. Модель Шеннона-Вівера
- •1.5. Модель Jloтмана
- •Адресант Текст Адресат
- •1.6. Модель знака
- •1.6.1. Знак за Соссіором
- •1.6.2. Знак за Пірсом
- •1.6.3. Знаки за Якобсоном
- •1.6.4. Знаки в семіотиці кіно
- •1.7. Що таке комунікація?
- •2.1. Комунікація як чинник суспільства
- •7. Успіх пропаганди за часів першої світової війни. В історії ця
- •2.3. Науки, що вивчають комунікацію
- •2.3.1. Традиційний підхід
- •2.3.2. Загальнотеоретичний підхід
- •2.3.3. Прикладний підхід
- •2.3.4. Філологічний підхід
- •2.3.5. Психологічний і соціологічний підхід
- •3.1. Семіотичний аналіз
- •3.3. Прагматичний аналіз
- •3.4. Структурний аналіз
- •3.5. Пропагандистський аналіз
- •3.6. Мотиваційний аналіз
- •3.7. Аналіз політичних текстів
- •4.1. Комунікативна стратегія і комунікативний процес
- •4.2. Елементарні складники комунікативного процесу
- •4.3. Приклади головних комунікативних каналів
- •4.3.1. Вокальний (слуховий)
- •4.3.2. Візуальний (зоровий)
- •4.3.3. Тактильний
- •4.3.4. HioxoBiiii
- •4.4. Посткомунікативні процеси
4.3. Приклади головних комунікативних каналів
Комунікативні процеси можна розподілити на класи за відповідністю фізіологічним каналам, які при цьому використовуються. Людство в цьому незмінне, воно може вигадати якісь нові системи зв'язку, але вони все одно повинні спиратися на ті самі п'ять органів відчуття. Тому й системи зв'язку ми розглянемо у таких площинах/ вокальний (слуховий), візуальний (зоровий), тактильний, нюховий, смаковий.
Теоретично на кожному з них людство могло започаткувати розгалужені мови, автономні одна від одної, й мати відповідні граматики й тексти. Реально цього не сталося, можливо, не всі канали виявилися однаково цікавими. Проте один з них став домінантним, а всі інші реально розглядаються на сьогодні як додаткові реалізації вже існуючої моделі.
4.3.1. Вокальний (слуховий)
Головний тип мови, якою користується людина, побудований саме у цьому регістрі. Це біологічно притаманне людині, й іншого поки що вигадано не було.
Вокальна (слухова) мова має такі позитивні риси:
а) немає потреби в додатковому матеріалі для реалізації комунікації, все, що необхідно, є у людини від народження;
б) при говорінні не витрачається ніякий фізичний матеріал, тобто це дуже економний засіб спілкування;
в) людина має досить легкий, природний засіб вивчення своєї рідної мови, не потрібні ніякі додаткові знання.
Завдяки цим рисам, наприклад, незалежності від матеріалу, вокальна комунікація стає інструментом швидкого реагування. Саме нею, наприклад, спілкуються пілоти та авіадиспетчери. Усна комунікація дозволяла передавати великі масиви інформації, зафіксовані в казках, міфах, у дописемний період без витрачання ресурсів.
62
До негативних характеристик цієї комунікації слід віднести те. що вона не передається на великій відстані (тільки технічні засоби зв'язку змоглії усунути цю невідповідність).
Ще однією вадою слід визнати неможливість селективної передачі, юбто немає можливості звернутися в аудиторії до однієї людний, все одно почують усі. Усна комунікація нссслсктпвна, вона намагається розв'язати цс питання за рахунок змін від крику до шепотіння. Але шепотіння спрацьовує лише на невеликій відстані.
Негативною рисою вокальної комунікації (хоча водночас вона є й позитивною) є нетривалість у часі. Природним повторюванням є тільки відлуння, але й воно не триває довго. У минулому, коли не було писемності, свідків, наприклад, продажу землі дерли за вуха, щоб вони запам'ятали акт продажу надовго. Сьогоднішня техніка виправляє подібну ваду природи: ми можемо записувати усну комунікацію на магнітофон чи програвач.
Усна передача є нечіткою, вона може нести помилки, особливо коли якийсь наказ передається на велику кількість населення. У минулому система оповісників якраз намагалася передавати єдиний наказ усьому населенню. Це вдавалося робити за рахунок того, що саме вони його повторювали кожен раз, а не кожен переказував своєму сусідові й далі.
Є ще така негативна характеристика: у ситуації мітингу є можливість говорити комусь одному. Великий натовп повинен мовчати. Він має тільки дві можливості для реагування: "ганьба" та "слава". Отже, загальна вада така: комунікація дозволена лише одному промовцеві. Інші можуть заговорити тільки тоді, коли він замовчить^Сьогодні техніка знову намагається допомогти заговорити всім. Так, сьогоднішня комп'ютерна система зв'язку з Білим домом (США) дозволяє усім одразу передати свій текст персонально президенту Б.Клінтону.
Незважаючи на всі ці можливі негативні риси, усна комунікація виявилася найбільш економною, найбільш поширеною серед людей. Вона не є штучною, на відміну від усіх інших, психологічно людина відчуває її природний характер. Голос людини є глибоко індивідуальним. Тому ми можемо відповідати "Я" на запитання "Хто там?". Семантичне така відповідь - нонсенс. Зміючка в казках намагається зробити свій голос схожим на мамчин. Жіночий/чоловічий голос диктора по-різному
63
впливає па сприйняття новин. Цс пес прояви індивідуалізації вокального каналу. І це теж ііого важлива позитивна риса.
