4.3.2. Візуальний (зоровий)

Візуальний канал, якщо врахувати обсяг інформації, яку постійно отримує людина, є головним.

Серед комунікаційних структур, які виникли на його тлі, передовсім треба відзначити писемність. Їй вдалося зняти ті обмеження, що були характерними для вокального каналу. Писемність дозволяє не прив'язувати до однієї координати часу й простору автора та адресата. Текст, зафіксований на папері, камені тощо, може мандрувати без обмежень. Одразу виростає точність комунікаційної передачі. Поява писемності поступово приносить до нас проблему автора. Адже усна комунікація не мала у цьому потреби, бо була нетривалою. Анекдоти, чутки, як сьогоднішні усні тексти, передаються без автора.

Суттєвим недоліком писемності є необхідність додаткового навчання для оволодіння нею. Держави витрачають безліч грошей у школах та університетах заради того, щоб навчити писати за єдиними нормами.

Можливі також інші візуальні системи. Це, наприклад, військова сигналізація прапорцями. Вона теж має відповідні обмеження: хоча прапорці можна побачити на більшій відстані, ніж почути усне мовлення, але це теж досить конкретна відстань. Додатковим обмеженням стає необхідність передачі лише в денний час. Щоб побороти цс, була запропонована світова військова сигналізація. Додатковою вадою стає те, що на відстані досить важко побачити мінімальну різницю між елементарними знаками. И знову є потреба у додатковому вивченні цієї мови.

З візуальними структурами ми зустрічаємося скрізь - це дорожні сигнали, це вивіски, цс рекламні плакати тощо. Позитивним для них є те, що вони мають більш позитивний характер, ніж висловлювання на природних мовах, і тому можуть широко застосовуватися повсюдно. Вони не стають загадкою для іноземців.

Г.Якоосон підкреслював таку різницю між візуальними та слуховими знаками: візуальні розташовані у просторі, слухові-у часі'. Звідси випливає їхня різна тривалість: просторове розгортання відповідно більш тривале, ніж часове слухового знака. Адже час змінюється швидше, ніж простір, який є більш сталим. Р.Якобсон також зобачив менш чіткий характер слухових знаків, крім мовних. Це виявилося, коли радіостудія збирала слухові відповідники типу "дощ", "поїзд" і подібне. Коли було зроблено великий каталог цих слухових знаків, то виявилося, що люди розрізняють їх не так і багато.

З іншого боку, Е.Браніган підкреслює, слідом за К.Метцом, що звук принципово є прикметниковим, натомість бачення -іменниковим. Колір знаходиться в тому самому об'єкті. Натомість звук виходить із об'єкта. Світло ми бачимо як колір, що віддзеркалюється від поверхні, натомість звук безпосередньо виходить із джерела. Для людей візуальна інформація набагато важливіша для сприйняття простору, ніж слухова інформація. У кіно ми зустрічаємося не з образами звуків, з самими звуками. Коли процедура запису деформує їх, все одно беремо їх такими. Зміни при цьому можливі тільки в джерелі, а не в самій вокальній реальності. Тобто голос не піддається ілюзії, хоча це можливо зі світлом. Звуки можуть відокремитися від їхнього джерела, візуальна інформація -це завжди бачення чогось. J