1.2.Модель Якобсона

Роман Якобсон як дослідник починав у Росії, потім емігрував до Чехословаччини й згодом - до США. 1960 p. він виокремив шість найважливіших чинників комунікації :

Контекст

Адресат Повідомлення Адресант

Контакт

Код

Рис.1 Чинники комунікації (модель Якобсона)

В ідеальній ситуації комунікації спрацьовують усі шість чинників. Реальна комунікація може виносити на перше місце якийсь один з них, водночас не втрачаючи решту. У такому випадку Р.Якобсон наголошує на шести можливих функціях комунікації.

Емотивна (при спиранні на адресанта) - це всі варіанти вираження свого "Я". К.Станіславський пропонував акторові вимовити фразу "Сьогодні ввечері" за допомогою сорока різних

'Див., наприкл.: Зад еЛ. Понятие лингвистической переменной и его применение к

принятию приближенных решений. - М., 1976.

•"Див.: Якобсон P Лингвистика и поэтика//Структурализм: "за" й "против". - М., 1975.

(11)

інтонацій, і аудиторія могла дешифрувати всі ці інтонації. Це могли бути, наприклад, запрошення, заперечення, погроза та iншi. Любовна лірика, па відміну від новин на газетних шпальтах, несе в собі велику кількість особистої інформації. У спогадах М.Джиласа згадується, як И.Сталін сказав про лірику К.М.Симонова: її треба видати у двох примірниках - один для неї, другий для нього.

Референтна (денотативна) - при підкресленні контексту. Йдеться про той об'єкт, про який ми говоримо.

Конативнаі (при спиранні на адресата) - це може бути наказ, клична форма; сюди ж віднесемо ефективність того чи іншого повідомлення.

Поетична (при спиранні на повідомлення) - це той випадок, коли важить: форма спершу, а зміст - потім. У наших хатніх розмовах, навпаки, на першому місці зміст, а вже потім форма. Металінгвістична (при спиранні на код) - це вихід за межі бесіди при користуванні знайомими словами, коли ми запитуємо:

"А що значить це слово?". Потім, відповідаючи, ми теж говоримо не так, як завжди, бо, описуючи, ми вводимо його в словник.

Фатична (при спиранні на контакт) – це функція підтримання контакту, коли важливо не те, що саме ти говориш, а те, щоби контакт не перервався. Сюди належать такі "жанри", як розмови про погоду, розмови за святковим столом. Тут головне - не нова інформація, а наявність контакту, тобто соціальність співрозмовників.

Усі ці функції разом несе кожний комунікативний акт, але подекуди одна з них виходить уперед, і тоді це буде або вишукана поезія, або військовий наказ, або 'дтогодні" розмови.

11

1.3. Модель Шеннона-Вівера

Один з фундаторів математичної теорії інформації В.Вівер 1949 p запропонував свою модель'. Вона мала такпії вигляд:

Отриманий

сигнал

Дмсерело Передавач Сигнал Канал Одержувач Micце

Інформації призначення

Джерело

шуму

Рис. 2 Модель комунікації К.Шеннона-В.Вівера

Тут цікавим елементом є включення "заважаючих" ефектів у вигляді "джерела шуму". К. Шеннон написав, що англійська мова, приміром, має передбачуваність десь на 50 %. Тобто половину літер чи слів можна зняти, й ми все одно зможемо зрозуміти, що саме було сказано. Навіщо мати такий надлишок? Справа в тому, що у нормальній обстановці ми можемо бути неуважними, нам може заважати якийсь звук, ми просто можемо не дочути, що саме нам говорять. І ось тут нас влаштовує велика передбачуваність мови. Досить передбачуваними для нас є такі людські дії, як поховання, традиційні збори, пісня має приспів. Взагалі фольклорні тексти мали великий відсоток передбачуваного матеріалу, що полегшувало їх розповсюдження в ситуації, де не було писемності.

'Див.: Weawer W. The mathematics of communication// Communication andCulture.-N.Y., 1966.

12

l .4. Модель Ньюкома

існую! i> li іниіі моделі, 'з яких ми додатково розглянемо ще одну -моделі. Т.Ньюкома 1953 р.'. У загальному вигляді її можна зобразити як гри взаємопов'язані точкові об'єкти: кому пікатар, адресат та об '(khi, про який йдеться. Але якщо вони взаємопов'язані, то виникає залежі іість. Якщо врахувати лише їхні симпатії чи антинаї ії, ми матимемо вже шість варіантів. Коли комунікатор та адресат ставляться один до одної о позитивно, то так само позитивно вони ставляться ń до об'єкта. Це буде збалансовані їй трикутник, так само, як і у випадку, коли згадане ставлення буде негативним.

Всі нсзбалансовані варіанти прагнутимуть вирівнювання, й на цьому будуватиметься комунікація. Т.Ньюком заклав у свою модель лише один аспс r - позитив/негатив - і відразу модель комунікації стала набагато складнішою. Реально ми використовуємо набагато більше можливих розбіжностей у повсякденному спілкуванні. Отже, варіантів мас бути набагато більше

К + А К + А К Нсзбалансовані варіанти вимагатимуть змін.

+

А

К

А К A K

Рис. З Модель комунікації Т.Ньюкома

'Див.: Newcomb Т.М. An approach to the study of communicative acts // Communication and Culture. N.Y„ 1966: Проблеми речевого воздействия на аудиторию в зарубежной социально-психологической литературе. Л., 1973.

13