2.1. Комунікація як чинник суспільства

^^^^^^^-^ суспшьство не може існувати лиТеТпежи ^1В Г^ ^однієї ^Р^'-1

Людинаживсвситуації/якавссь^сз^"¹"^"⁷^^^^^^ ^Ребаудинамічнш сіруктурТ^^^^^^^^

Ï^^S^"^

r^^^^^ss^{щ0 їх ставить} - - і

можемопсрсдатищосьумайбутГе,^ ^{та прост0}^ У^но ми не

Ппеемжеть дозволила персияноомТе^Т;^{3 В1ддаленою людиною} • Дозволилаиус„ш^^ц,,ф ^цто^^^

може донести голос з минулогоТ^ ^^^мапшяашпвка |

Радюзвязкумиможсморозмовл^зі'^{33 допомоги} ^Ф^У ^ 1 -тсрнативнісистсм^.ло^^^^ одно писемність залишається біл™ ^{язати тс} ^ме питання. Але все I способом. Завдякиписем^сТн^^^^^^^^^^^^^

^Іолов' ^J1K™. Адже це дуже нснал.йн "-^"^У^ися не лише в | ^У^ня. ^г "снадшнии засіб, де можливі помилки, |

^w^^^o^^^^^{жwîîя 1СН}^ Щодо обсягу т,„

-идке входження до снст мн ;, ^юдина- ^{ПИССМН1СТЬ д03}———— амому доходити до початку ц ; :;:" ^людиш- ^Р "е треба знаннями інших генерацій. ' ^{а можна} ^Ристуватися

22

її усі віки суспільство контролювало процес передачі •інань. У минулому існував чіткий нерсональниіі відбір (наприклад, серед іііаманів, чаклунів), кому варто передати свої знання. Але вони обов'я'іково передавалися; що цікаво - ці лінії майже ніколи не переривалися, кожен носій знання перед своєю смертю готував наступників. У пізніші часи як засіб контролю слід назвати існування цензури (реальної або опосередкованої). У минулому влада досить прискіпливо контролювала писемну комунікацію. Навіть навчання писемності ставало священним: цс ми маємо в стародавньому Єгипті або Китаї, де лише особливі "касти" мали доступ до писемних текстів.

Друкована комунікація знову виникає як відповідь на суспільні проблеми. Для Західної Європи то була в першу чергу ідеологічна проблема - уніфікація при розмноженні текстів Біблії. Треба було зробити достатню кількість текстів, але текстів ідентичних, без помилок пере; ! исувачів. Перші університети теж, до речі, виникають як відповідь на ідеологічні проблеми уніфікації освіти, тобто чіткої проблеми контролю за передачею знань.

Потім друкована комунікація розв'язує ці завдання - ідентичність і масовість - у всіх галузях. Навіть виникає нова форма суспільного обговорення інформації - газета. Газета стала цікавою формою організації суспільної інформації, тому що давала постійну інформацію про одні об'єкти, тобто описувала перебіг, розвиток подій. Завдяки цьому, так би мовити, розчистився інформаційний простір людини, зникли розповіді про "єдинорогів" і таке інше, бо постійну розповідь про ті самі об'єкти вже набагато важче сфальсифікувати, навмисне чи випадково. До того ж з'являються газети, що мають змогу описувати ті самі події з різних боків.

Комунікація загалом дозволяє синхронізувати життя суспільства у часі та просторі. Це перехід від чогось подібного до броунівського руху до сталих форм існування. Без прогнозування людської поведінки суспільство неможливе. Адже й сьогоднішня школа, приміром, це теж підготовка малої людини до сталих форм поведінки, коли дитина вчиться сидіти довгий час, не заважати іншим, слухатися тощо. Комунікація дозволяє створювати елементи єдиного організму з існуючих індивідуальних ситуацій. Вона весь час відповідає рівневі суспільства. Приміром, газети колись виходили з регулярністю, підпорядкованою розкладові руху поштових екіпажів.

23

Сьогодні кожниіі може за допомоги телефонною зв'язку вести безпосередню розмову з людиною, яка перебуває на іншому континенті. Якщо роеліііїніїіі і тварипинй світи синхронізували свое життя відповілно до часових природних орієнтирів (день - ніч, весна - літо - осінь -зима), то людина теж потребує своїх синхронізацій- на додаток до синхронізацій природних. Приміром, у добу середньовіччя ніч не вважалася чистим часом.

Перші газети минулого на сьогодні переросли у розгалужену систему масових комунікацій, без якої важко уявити сучасне суспільство. Але новини, які передаються ними, оцінюються споживачами по-різному. Так, соціологічне опитування британців, проведене 1992 p. Незалежною телевізійною комісією, показало, що глядачі так оцінюють джерела національних та міжнародних новин (табл. 1 ).

Таблиця 1

Розподіл оцінок різних джерел політичної інформації (у %)'. Варіанти відповідей

Джерела новин		Ваоіанти від		T r- -——1— V '"f повідей
	Найповніше	Найточніше	Найправди-віше	Найшвидкіше	Найрочумні
Телебачення	72	72	68	76	75
Радіо	6	8	10	16	8
Газети	15	11	11	4	12

Примітка: Відповіді "не знаю'" або "важко відповісти" не включені.

Щодо отримання місцевих новин - телебачення теж йде вперед, хоча розрив між ним та іншими каналами інформації тут дещо скорочується.

Завершити цей розгляд ми хочемо звертанням до відомого філософа Карла Поппера, котрий увів поняття "третього світу"². "Перший світ"-цс фізичний світ. "Другий світ" - це стани свідомості. "Третій світ" - це зафіксовані у книгах, часописах та інших носіях об'єктивні знання. Навіть якщо ці теорії є фальшивими, вони все одно є об'єктивними, оскільки існують незалежно від суб'єктів. Коли йому зауважили, що його "третій світ" - цс просто символічний або мовний виклад "другого світу", К.Попнср навів такий приклад. Коли зникнуть наші суб'єктивні знання, але залишаться бібліотеки, ми зможемо повернутися до суспільства

'Див.: Spectrum. - 1992. № 5.

^ив.: Popper К. Knowledge: Subjective versus Objective // Popper selections. Princeton. 1985. P.5S-77.

24

rolo самого рівня. Коли ж водночас загинуть і бібліотеки, про повернення на той самий рівень вже йтися не може. Це, згідно з К.ІІопнсром, й є доказом автономності "третього світу". Цс штучно зроблений, весь час динамічно змінюваний світ ідей.

1 laiiia комунікація й перебуває у цьому світові ідей. Завдяки, такому її об'єктивному існуванню у нас і з'являється можливість аналізу комунікації в першу чергу як ідей, що становлять її зміст. Але не тільки зміст має значення для комунікації, особливо для міжнародної, де важливими стають такі обставини, як тип зустрічі, рівень осіб, котрі беруть у ній участь. Можна навести такі приклади. Президент Дж.Буш у липні 1991 p. зустрічався в Москві з М.Горбачовим, намагаючись, щоб па цій зустрічі були присутні й лідери інших республік. М.Горбачов не хотів цього. Коли Б.Єльцина запросили на особисту зустріч з Дж.Ьушем, то Б.Єльцин примусив чекати на себе, що викликало критичні зауії:. ксння. Або такий факт: 1989 p., щоб не образити М.Горбачева, Б.Єльцина ввели у Білий дім через боковий вхід.

Комунікативною стає зовнішність лідера, наприклад, поява Б.Єльцина на з'їзді народних депутатів не з тією зачіскою викликала безліч інтерпретацій, які потім довелося спростовувати. Фахівці з "паблік рілейшнз" змінили тип зачіски, тип одягу канцлера Г.Коля. Вони були щасливими, коли отримали від населення оцінку, що в такої людини можна купити старий автомобіль, бо це є найвищим виявом довіри. Навіть звичайна людина має дотримуватися відповідних обмежень щодо свого вигляду. Так, під час найму на роботу, як пишуть консультанти з цієї справи, "для більшості чоловіків та жінок, котрі шукають більшого успіху чи кращої роботи, американський бізнес, великий та малий, має свою заведену "уніформу". Вона не каже, що ви маєте вдягнутися в бдакитне, брунатне чи сіре, вона лише каже, що жовтий костюм чи рожеві черевики обов'язково спрацюють проти вас"'.

Отже, комунікація оточує нас на кожному кроку. Й нам слід оволодіти як її правильним використанням, так і методами її наукового аналізу. Без комунікації суспільство існувати не може, бо цс його нерв.

'HalfR. How to get better job in this crazy world. - N.Y., 1994. - P. 112.

25

2.2. Головні етапи роївиїку котніка і нвиої теорії у XX сторіччі

Комунікативна теорія у своїх головних моделях орієнтується на ту роль, яку вілії рає комунікація, особливо масова, в житті суспільства. Адже саме масова комунікація принципово •змінила ситуацію, надавит можливість жити єдиним життям не лишень окремому суспільству, а и людству загалом, коли кожен, сидячи у своїй квартирі, може побачити голод у Сомалі або війну в Боснії і Герцеговині. Завдяки цьому світ став інформаційно единою структурою, залишаючись соціальне різним. Можливо, розпад СРСР частково є результатом цієї невідповідності. Неможливо було більше підтримувати бар'єри на шляху комунікації (на кшталт глушіння радіопередач, "залізної завіси"), що відкривала очі на інший рівень життя. Підтримує цю інформаційну єдність і зростаюча роль міжнародних організацій, а це знову функціонування в житті суспільства міжнародної інформації.

Сьогодні дослідники виділяють три можливі етапи у розвитку

комунікативної теорії, що відображають різні погляди на функціонування

й роль комунікації в житті суспільства'.

Перший етап отримав метафоричну назву "підшкірної" моделі,

викликаючи в уяві шприц, що вводить ідеї без опору публіки, яка всьому

вірить. Цю модель сформували три суттєві здобутки у сфері

комунікації, що мали місце у міжвоєнний час: