Теоретичні засади регіональної політики

1. Закони, що складають теоретичну основу регіональної політики

2. Закономірності розміщення і територіальної організації регіонально інтегрованих продуктивних сил

3. Принципи регіональної політики

4. Критерії і показники регіональної політики

1. Закони, що складають теоретичну основу регіональної політики

На основі географічних та екологічних законів, а також законів розвитку суспільства виникають закони формування і розвитку регіональної системи, що перетворюються в закономірності, а далі – в принципи регіональної політики.

Закон географічної цілісності регіону проявляється в наявності просторових і функціональних зв’язків між окремими елементами природного, економічного і соціального середовища. Екологічні закони тісно пов’язані з географічними, а їх специфіка визначається питаннями безпеки та взаємопов’язаності живої та неживої природи (закон фізико-хімічної єдності живої і мінеральної речовини Вернадського, закони Коммонера).

Закони розвитку суспільства поділяються на дві великі групи:

• загальні, які забезпечують прогрес соціально-економічного розвитку (закон відтворення, закон економії часу, закон зростання потреб, закон суспільного поділу праці);

• специфічні, які діють в конкретній економічній системі (закон товаровиробництва, закон товарообміну, закон соціально-економічної збалансованості).

Закони формування і розвитку регіональної системи:

• закон територіального поділу праці (розглядається як прояв закону економії часу та закону товаровиробництва), в результаті дії якого формується територіально-галузева структура господарства, виникають нові галузі та підгалузі, нові економічні центри. Чим більше здійснюється поглиблення територіального поділу праці, тим більша кількість структурних елементів.

• закон територіальної інтеграції господарства, відповідно до якого формуються різноманітні форми усуспільнення праці і отримується додатковий ефект від поглиблення взаємозв’язків між галузями, елементами територіальної структури, окремими підприємствами тощо.

2. Закономірності розміщення і територіальної організації регіонально інтегрованих продуктивних сил

Закономірності, як прояв дії одного чи декількох законів, трактуються економістами й географами дуже по-різному. Відмінність закону від закономірності полягає в тому, що закономірність проявляється в різних умовах по-різному (але також зберігає причинно-наслідковий зв’язок), а закон діє завжди однозначно.

• закономірність територіальної концентрації суспільної діяльності, яка пояснює формування певних територіальних зосереджень (пунктів, центрів, вузлів, районів тощо) та існування диспропорцій в регіональному розвитку;

• закономірність ефективного формування суспільно-географічних комплексів різних масштабів і типу, яка побудована на тому, що взаємне розміщення підприємств суміжних та пов’язаних між собою є взаємовигідним;

• закономірність узгодження всіх видів економічної діяльності з розвитком раціональних форм суспільної організації виробництва, яка тісно пов’язана з попередньою, оскільки передбачає комплексоутворення через комбінування та кооперацію;

• закономірність посилення процесів глобалізації в світі, яка проявляється у тенденції взаємоінтеграції територіальних виробничо-економічних систем в єдиний світовий відтворювально-господарський та ринково-інформаційний простір;

• закономірність регіоналізації як об’єктивної тенденції орієнтування процесів економічного відтворення відповідно до регіональних передумов розвитку і суспільно-економічних потреб соціуму.

3. Принципи регіональної політики

Принципи регіональної політики базуються на досліджених об’єктивних закономірностях, що зазвичай показують і проблеми розвитку. Тому їх можна описати як вихідні правила та положення, що визначають зміст і загальну спрямованість регіональної політики в країні на певному етапі історичного розвитку.

Загальні (універсальні) принципи регіональної політики характеризують сутність і спрямованість регіональної політики для її основних видів:

• конституційності і законності, який передбачає, що регіональна політика здійснюється в правовому полі в межах законодавства і передбачає законодавчу базу регіональної політики;

• територіальної цілісності та політичної стабільності, який передбачає єдність економічного простору, грошово-кредитної, податкової та інших підсистем;

• етапності досягнення цілей регіональної політики, який передбачає розподіл цілей на довго-, середньо- та короткострокові;

• оптимальності, який передбачає досягнення цілей регіональної політики з використанням мінімального обсягу фінансових ресурсів;

• відкритості та прозорості, який передбачає відпрацювання механізмів регіональної політики і переведення їх у площину загальновідомих критеріїв і показників;

• відповідальності.

Принципи економічної політики поділяються на дві групи:

• ті, що сприяють ефективному регулюванню відносин суб’єктів державної регіональної економічної політики:

  • субсидіарності;

  • координованості (синхронізації дій);

  • партнерства;

  • децентралізації;

  • паритетності;

• ті, що сприяють ефективній реалізації завдань регіональної політики:

  • програмування;

  • концентрації;

  • збалансованого розвитку.

Принципи соціальної політики передбачають мають також додаткові:

• соціальної орієнтованості – пріоритетність соціальних проблем над іншими регіональними проблемами;

• соціальної справедливості – забезпечення рівного доступу до основних соціальних послуг;

• сталого розвитку – розвиток суспільства для задоволення потреб нинішнього і прийдешніх поколінь.

Принципи екологічної політики:

• прийнятного ризику;

• платності використання природних ресурсів та плати за ризик;

• вільного доступу до екологічної інформації;

• системності екологічної безпеки.

4. Критерії і показники регіональної політики

Критерії регіональної політики можуть поділятись на різні групи:

• критерії, які характеризують рівень надання адміністративних послуг, а також ефективність роботи органів управління на різних рівнях;

• критерії, які характеризують рівень соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць;

• критерії, на основі яких здійснюється ідентифікація депресивності адміністративно-територіальних одиниць різних рівнів.