Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ответы по укр.яз.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
131 Кб
Скачать
☆

20. Труднощi, пов’язанi з уживанням деяких частин мови у практицi професiйного спiлкування.

Серед класу імен основною частиною є іменник. Аналіз специфіки відмінювання іменників дозволяє зробити висновки, які мають особливий резонанс у практиці професійного спілкування.

1. Варіативність закінчень в іменниках чоловічого роду II відміни однини в родовому і давальному відмінках (болю, регіону, інженера).

2. На позначення осіб за статусом, місцем роботи вживаються аналітичні форми: заводчани – працівники заводу.

3. Однина іменників може вживатися на позначення множини, якщо немає одиниці виміру або предмети не можна перерахувати. Наприклад: На цьому заводі можна придбати мінеральні води. Надіслано партію дитячих костюмів.

4. Складноскорочення типу завкафедри пишуться разом, а слово завідуючий – окремо з подальшою формою іменника.

5. Для назв осіб за професією, посадою вживаються іменники, як правило, чоловічого роду. Завідувач Васильєва. При цьому дієслово узгоджується з прізвищем людини, а не з посадою: Лаборант Петрова повідомила…

6. Характер закінчень принципово впливає на розрізнення родового і давального відмінків іменників: одержано листа від Коряки С.Д. –надіслано лист Коряці С.Д.

7. Кожна з чотирьох відмін іменника має особливості при звертанні у кличному відмінку (Наталю, Сильвестре, Тимоше, Любове, знавцю).

Прикметник:

1. Прикметники поділяються на повні і короткі (дрібний – дрібен, зелений – зелен).

2. Вищий і найвищий ступінь утворюються тільки за допомогою певних суфіксів і префіксів (повний – найповніший; більш повний – найбільш повний).

При вживанні числівників слід пам’ятати про особливості відмінювання кількісних (простих, складних, складених) числівників, а також про форми запису числівників (07.08.09; 55-процетний). У бухгалтерських документах цифри дублюються словами. Якщо цифри арабські, то додають закінчення: радіоприймач 1-го класу (але: радіоприймач I класу).

Варто звернути увагу на правопис неозначених і заперечних займенників (хто-небудь, абиякий, ніякий, ні до кого). При цьому слід пам’ятати, що використання займенника «свій» призводить до появи стилістичних помилок: М. Іванов не справився зі своїми обов’язками у своїй автобіографії.

Особові займенники, як правило, не вживаються у документах (повідомляємо, надсилаємо, а не повідомляю, надсилаю). Це можливо лише у специфічних документах (доручення, заява, автобіографія тощо).

До поняття «Дієслово» належать п’ять форм: інфінітив (написати); безособова форма (написано); дійсний, умовний, наказовий способи (працюю, працював би, працюй); дієприкметник (працюючий) і дієприслівник (працюючи). При дієвідмінюванні дієслова набувають різні особові закінчення (залежно від I чи II дієвідміни): пишеш, робиш.

21 .Синтаксис писемної форми професійного спілкування. Типові помилки у синтаксисі писемної форми професійного спілкування.

Мова - це засіб спілкування, а воно, як правило, відбувається за допомогою слів. У свою чергу, слово не дає змоги висловити думку. Тільки речення несе повну інформацію. Писемна форма професійного спілкування відрізняється від інших стилів тим, що вона базується на об’єктивності, логічній послідовності, доказовості i т.д. В усній i писемній формах професійного спілкування мовні акценти повинні бути різними, усна форма мовлення передусім спирається на єдність з аудиторією або співрозмовником, зовнішня i внутрішня культура, так би мовити, „ззовнi”.

Синтаксис писемної форми вимагає дотримання нейтральності тону i чіткої композиції тексту. Для нього характерні такі ознаки:

1. Практично повна відсутність окличних i питальних речень.

2. Уживання непрямої мови.

3. Прямий порядок слів.

4. Переважання пасивних конструкцій (вони акцентують увагу на дії, яка

випливає з ситуації, а не на виконавцеві).

5. Найменування форм родового й орудного відмінків (забезпечення - кого? чим?)

Типові помилки в синтаксисі виникають при перенесенні синтаксичних особливостей російської мови на українську, а також при невмінні реалізувати основні вимоги до мови документа.

1. У межах одного речення змішування інфінітивних i номінативних речень.

2. Прямий переклад дієприкметникових зворотів теперішнього часу, які в українській мові перекладаються підрядними реченнями. (Пристрої за своїм призначенням поділяються на генеруючі i використовуючі електричну енергію. Краще: Пристрої поділяються на ті, які генерують i які використовують електричну енергію).

3. Зловживання дієприслівниковими зворотами на початку речення. (Керуючись постановою…, наказую… Краще: Згідно з постановою…).

4. Вибір прийменника під впливом російської мови. Наприклад: соответственно приказу - відповідно наказу. Треба: відповідно до наказу.

5. Використання спільного додатка при дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків: Ми повинні прагнути до вдосконалення i повного опануванняметодами (опанування - Ор. в., вдосконалення - Р.в.)

6. Заміна слів, відмінків або підміна прийменників під впливом російської мови.

Наприклад:

Завідувач - кого?, але завідуючий - чим?

Опанувати - що?, але оволодівати - чим?

Властивий - кому?, але характерний - для кого?

Оснований - на чому?, але заснований - ким?

7. Об’єднання тавтологічних словосполучень родових i видових понять, тобто нерозуміння суті однорідності. (Було закуплено нову апаратуру, прилади i пристрої)