9. Загальна характеристика офіційно-ділового стилю української мови. Текстові норми офіційно-ділового стилю.

Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управлі­ння адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.

Основне призначення — регулювати ділові стосунки зазначених вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.

Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених соціальними завданнями мовлення.

Основні мовні засоби офіційно-ділового стилю — широке використання суспільно-політичної і адміністративно-канцелярської термінологій, номенклатурних найменувань, включення в текст складноскорочених слів, абревіатур; часте вживання віддієслівних іменників, відіменних прийменників, складних сполучників, а також стійких словосполучень, що служать для зв’язку частин складного речення, використання називних речень з перерахуванням; безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові речення, іменний присудок, складні синтаксичні конструкції, дієприкметникові і дієприслівникові звороти; тенденція до вживання складних речень, що відображають логічне підпорядкування одних фактів іншим; відсутність емоційно-експресивних мовних засобів; слабка індивідуалізація мовлення.

Норми слововживання в діловому стилі ті ж, що й у всьому літературному російською мовою:

1) слово має вживатися з урахуванням його лексичного значення;

2) слово має вживатися з урахуванням його стилістичного забарвлення (приладдя);

3) слово має вживатися з урахуванням його лексичної сполучуваності.

10.Специфіка мови професійного спілкування.

Мова професійного спілкування - це форма сучасної української літературної мови ( СУЛМ ), специфіку якої зумовлюють особливості спілкування у виробничо - професійній сфері. МПС - це спеціальна мова, насичена професіоналізмами і термінами, це мова для спеціальних цілей і потреб.

Володіння мовою професійного спілкування - це, по-перше, знання власне мови професійного спілкування (крім норм СУЛМ, це і спеціальна термінологія, і особливості побудови синтаксичних конструкцій, тексу тощо),тобто сформованість мовної компетенції, по-друге, - уміння використовувати ці знання на практиці, доцільно вибирати те чи інше слово з синонімічного ряду, доречно поєднувати вербальні, пара-вербальні і невербальні засоби спілкування відповідно до мети, ситуації мовлення, тобто сформованість комунікативних навичок.

Успіх мовного професійного спілкування залежить від:

• мовця як особистості з індивідуальними якостями;

• його знання сучасної української літературної мови як основи мови професійного спілкування;

• уміння використовувати ці знання і втілювати інформацію у текст залежно від мети, ситуації тощо.

Основні компоненти мовного професійного спілкування:

1. Особистісний чиннику професійному спілкуванні.

2. Мова як засіб професійного спілкування.

3. Текст - мовне втілення інформації у професійне спілкування.