- •1. Мова і мовлення, походження і функціонування мови, поняття національної мови.
- •2. Українська національна мова і мовна політика.
- •3. Характеристика усної і писемної форм мовлення.
- •4. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •5. Мовні норми.
- •6. Классифiкацiя стилів сучасної української мови
- •7. Текст і його ознака.
- •8. Становлення і розвиток наукового стилю української мови. Мовні і жанрові особливості наукового стилю.
- •10.Специфіка мови професійного спілкування.
- •9. Загальна характеристика офіційно-ділового стилю української мови. Текстові норми офіційно-ділового стилю.
- •11 .Засоби вираження спеціальних реалій, категорій, понять.
- •12.Поняття про документ. Класифікація і вимоги до документів. Вимоги до мови документів.
- •13.Труднощі, пов’язані з уживанням деяких граматичних форм у практиці професійного спілкування.
- •14.Специфіка перекладу українською мовою. Найтиповіші граматичні, стилістичні і лексичні помилки при складанні професійних текстів.
- •15.Статус власних назв і мовна політика. Принципи передачі власних назв українською мовою.
- •16.Відмінювання прізвищ. Особливості звертань і творення імен по-батькові.
- •17. Використання конструкцій службового мовного етикету.
- •18.Правопис складноскорочеиих слів і абревіатур. Графічні скорочення.
- •19.Способи словотвору. Правопис деяких префіксів і суфіксів у практиці професійного спілкування.
- •20. Труднощi, пов’язанi з уживанням деяких частин мови у практицi професiйного спiлкування.
- •21 .Синтаксис писемної форми професійного спілкування. Типові помилки у синтаксисі писемної форми професійного спілкування.
- •22.Переклад і складання довідково-інформаційних документів.
- •23.Складання документів з особового складу.
- •24.Переклад і складання документів з господарсько-договірної діяльності.
- •25.Переклад і складання обліково-фінансових документів.
- •26.Сутність і специфіка публічної монологічної мови.
- •27 .Родо-жанрова диференціація сучасної монологічної публічної мови.
- •28.Риторика як складова частина культури.
- •29.Структура професійної публічної промови.
- •30. Підготовка промови.
- •31.Оратор і аудиторія. Виголошення публічної промови
- •32.Сутність і специфіка професійної діалогічної мови.
- •33.Телефонна розмова як різновид професійної діалогічної мови.
- •34. Iсторія дискутивно-полемічної мови.
- •35.Суперечка як основа професійної дискутивно-полемічної мови. Прийоми суперечки.
- •36.Етика професійного дискутивного-полемічного спілкування.
- •37. Лексикологія як наука. Практика вживання багатозначних слів, омонімів, синонімів, антонімів і паронімів.
- •39.Етимологія на службі у професії.
- •40.Правила оформлення наукової роботи.
39.Етимологія на службі у професії.
Етимологія (від др.-греч. Ἔτυμος - істинний, правильний, вірний + др.-греч. Λόγος судження) - розділ лінгвістики (конкретніше порівняльно-історичного мовознавства), вивчає походження слів.
Наука етимологія (від грецького «Etymon» - «істина» та «logos» - «слово», «вчення») займається вивченням походження слів, зокрема з'ясовує, за якою ознакою називаються предмет, явище, дія. Відносно просто на основі досягнень порівняльно-історичного мовознавства прослідкувати історію звукового та морфологічного складу слова. Щодо смислової еволюції, то її часто дуже складно пояснити. Предметом етимології як розділу мовознавства є вивчення джерел та процесу формування словникового складу мови та реконструкція словникового складу мови давнішого періоду (зазвичай дописемного). В лексиці кожної мови є значний фонд слів, зв'язок форми яких зі значенням є незрозумілим для носіїв мови, оскільки структура слова не підлягає поясненню на основі діючих у мові зразків утворення слів. Етимологія визначає коли, в якій мові, за яким словотворчим зразком, на основі якого мовного матеріалу виникло слово, а також які історичні зміни його первинної форми та значення відбулись. Етимологія характеризується комплексним характером методів дослідження. Основою методики етимології є порівняльно-історичний метод дослідження різних одиниць мови, який спирається на закони фонетичних змін, морфологічні закономірності, закономірності морфологічних змін.
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с. В 4-х томах.
40.Правила оформлення наукової роботи.
Науково-дослідницька робота – це учнівська робота з обраної теми, що є результатом елементарного самостійного дослідження. В окремих випадках вона може мати реферативний характер, але, як правило, має бути пов’язана з вирішенням доступної дослідницької праці. Бажано, щоб робота містила нові факти, узагальнення і практичні рекомендації до її використання. Вона досягне поставленої мети, якщо навіть відомі положення будуть висвітлюватися у ній з нових позицій і супроводжуватимуся власною авторською аргументацією.
Загальні вимоги.
роботи друкують машинописним способом або за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4;
інтервал – 2, береги – лівий 20 мм, правий – 10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм;
в одному рядку 60 знаків з урахуванням пропусків між словами;
абзацний відступ – 3-5 інтервалів;
на одній сторінці суцільного тексту 40-42 рядки;
заголовки відокремлюються зверху і знизу інтервалами;
обсяг наукової роботи – до 25 сторінок (машинописного тексту).
Вписувати в текст наукової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою чорного кольору.
Друкарські помилки можна виправляти підчищенням або білою фарбою і нанесенням на тому ж місті тексту машинописним способом.
Заголовки структурних частин наукової роботи “Зміст”, “Вступ”, “Розділ”, “Висновки” та ін. друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (перша – велика). Крапка в кінці заголовка не ставиться.
Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.
Кожну структурну частину наукової роботи слід починати з нової сторінки.
Нумерація.
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, малюнків, таблиць, формул здійснюється арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але на ньому номер сторінки не проставляється. На наступних сторінках їх номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.
Номер розділу необхідно проставляти після слова розділ, після номера крапку не ставити, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад 1.4 (четвертий підрозділ першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу (за такими ж правилами).
Ілюстрації та таблиці.
Ілюстрації (карти, схеми, фотографії, діаграми, креслення) та таблиці необхідно подавати після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.
Ілюстрації починають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
