- •1. Мова і мовлення, походження і функціонування мови, поняття національної мови.
- •2. Українська національна мова і мовна політика.
- •3. Характеристика усної і писемної форм мовлення.
- •4. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •5. Мовні норми.
- •6. Классифiкацiя стилів сучасної української мови
- •7. Текст і його ознака.
- •8. Становлення і розвиток наукового стилю української мови. Мовні і жанрові особливості наукового стилю.
- •10.Специфіка мови професійного спілкування.
- •9. Загальна характеристика офіційно-ділового стилю української мови. Текстові норми офіційно-ділового стилю.
- •11 .Засоби вираження спеціальних реалій, категорій, понять.
- •12.Поняття про документ. Класифікація і вимоги до документів. Вимоги до мови документів.
- •13.Труднощі, пов’язані з уживанням деяких граматичних форм у практиці професійного спілкування.
- •14.Специфіка перекладу українською мовою. Найтиповіші граматичні, стилістичні і лексичні помилки при складанні професійних текстів.
- •15.Статус власних назв і мовна політика. Принципи передачі власних назв українською мовою.
- •16.Відмінювання прізвищ. Особливості звертань і творення імен по-батькові.
- •17. Використання конструкцій службового мовного етикету.
- •18.Правопис складноскорочеиих слів і абревіатур. Графічні скорочення.
- •19.Способи словотвору. Правопис деяких префіксів і суфіксів у практиці професійного спілкування.
- •20. Труднощi, пов’язанi з уживанням деяких частин мови у практицi професiйного спiлкування.
- •21 .Синтаксис писемної форми професійного спілкування. Типові помилки у синтаксисі писемної форми професійного спілкування.
- •22.Переклад і складання довідково-інформаційних документів.
- •23.Складання документів з особового складу.
- •24.Переклад і складання документів з господарсько-договірної діяльності.
- •25.Переклад і складання обліково-фінансових документів.
- •26.Сутність і специфіка публічної монологічної мови.
- •27 .Родо-жанрова диференціація сучасної монологічної публічної мови.
- •28.Риторика як складова частина культури.
- •29.Структура професійної публічної промови.
- •30. Підготовка промови.
- •31.Оратор і аудиторія. Виголошення публічної промови
- •32.Сутність і специфіка професійної діалогічної мови.
- •33.Телефонна розмова як різновид професійної діалогічної мови.
- •34. Iсторія дискутивно-полемічної мови.
- •35.Суперечка як основа професійної дискутивно-полемічної мови. Прийоми суперечки.
- •36.Етика професійного дискутивного-полемічного спілкування.
- •37. Лексикологія як наука. Практика вживання багатозначних слів, омонімів, синонімів, антонімів і паронімів.
- •39.Етимологія на службі у професії.
- •40.Правила оформлення наукової роботи.
15.Статус власних назв і мовна політика. Принципи передачі власних назв українською мовою.
Українські географічні назви на письмі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису: Верхньодніпровськ, Вінниця, Гребінка.
Примітка. У назвах українських міст треба розрізняти -поль у небагатьох словах грецького походження (грецьке polis «місто»): Маріуполь, Мелітополь, Нікополь, Севастополь, Сімферополь, Тирасполь — і -піль (з українського «поле»): Бориспіль, Крижопіль, Ольгопіль, Тернопіль.
Географічні назви слов’янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.
1. Російська літера е передається через е: Бездна, Верхоянськ, Воронеж, Але інколи е передається через є:
а) На початку слова: Євпаторія, Єйськ, Єлець, Єнісей, Єреван; так само після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єгор’євськ, Колгуєв, Посьєт.
б) Після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксах -ев, -єєв російських назв, похідних переважно від прізвищ: море Лаптєвих, Лежнєво, але:Плещеєво, Ржев, мис Рум’янцева.
в) Коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і: Бєжецьк, Бєлгород, Бєлово,
Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке е передаємо через і: Арабатська стрілка. Примітка. Польське й чеське е, що виступає в географічних назвах із суфіксом -ц- (лат. -с-), зберігається: Бельце, Кельце; Кошице, Лідице, Пардубице. Ці географічні назви не змінюються за відмінками.
2. Літера ё передається:
а) Через йо на початку та в середині слова, коли вона означає звукосполучення й + о: Йолкіно, Соловйово.
б) Через ьо в середині слова, коли вона означає сполучення м’якого приголосного з о: мис Дежньова, р. Оленьок, але: р. Березова, Орел.
в) Через о під наголосом після ч, щ: Рогачово, Сичовка, Щокіно.
3. Літера э передається через е: Ельбрус, Ельтон, Емба, Естонія.
3 .И. Літера и передається:
а) Через і або ї:
Через і в основі географічних назв, зокрема на їх початку, а також у кінці: Батумі, Примітка. У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишеться и в суфіксах -ин-, -инськ-: Березина, Гусине Озеро, Дудинка, Жабинка, Карпинськ, Крутинське, Правдинськ
Російське и передається через и:
1) Після ж, ч, ш, і ц перед приголосним: Жигалово, Жиздра, ЖилаКоса; Ачинськ, Нальчик, Чирчик; Єгоршино, Ішим, Камишин, Тушино; Щигри; Цимлянська.
2) У географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для української та російської мов: Гаврилово, Данилов, Дмитров, Михайловське; але Ніколаєвськ-на-Амурі та ін. (тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в російській мові).
Примітка. І зберігається в географічних назвах, утворених від людських імен, які в українській мові пишуться через і: Леонідово.
3) У коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та російської мов: Виноградово, Кисловодськ, Клин, Кричев, Курильські острови, Липецьк, Лихославль, Тихвін, Тихорєцьк.
4) У складних географічних назвах, де и виступає у функції сполучного звука: Владивосток, П’ятигорськ, Семипалатинськ.
5) У префіксі при-: Приволжя, Примор’я, Прикумськ.
6) У суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Зимовники, Тупик; Боровичі, 7) У закінченні географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа: Березники, Валуйки, Горки, але Жигулі(бо тут м’яка основа).
8) У словах Сибір, Симбірськ і похідних від них (наприклад,Новосибірськ).
5. Ы. Літера ы передається через и: Викса, Витерга, Іртиш, Сизрань, Сиктивкар, Чебоксари, Шахти.
6. У словах: Росія, російський, Білорусь, білоруський приголосний с не подвоюється.
