Viіі. Література

а) навчальна:

– основна:

1. Ройтберг Г.Е., Струтынский А.В. Внутренние болезни. – М.: «Бином», 2003. – 855 с.: ил.

– додаткова:

2. Дощицын В.Л. Клинический анализ электрокардиог раммы. – М., Медицина, 1982. – 207 с.

3. Шиллер Н., Осипов М.А. Клиническая эхокардиография, 2-е изд. – М.: Издат. дом «Практика», 2005. – 344 с.: ил.

4. Окороков А.Н. Лечение заболеваний сердечно-сосудистой системы. – Витебск: «Белмедкнига», 1997. – 445 с.

б) наукова:

в) методична:

1. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять в медичних вузах (методичний посібник). – К., 2006. – 80 с.

Запорізький державний медичний університет

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри внутрішніх хвороб -1

«_____»__________________2008 р.

Протокол №

Зав. кафедри, професор Сиволап В.Д.

Методичні Вказівки

до практичного заняття для студентів 4-го року навчання медичного та педіатричного факультетів

Пневмонії

Методичні вказівки підготував

асистент Бондаренко О.П.

Запоріжжя, 2008

Тема №23: «Пневмонії»

Кількість навчальних годин: 5 годин

I. Актуальність теми

Пневмонія одна із найбільш розповсюджених захворювань і виникає в будь-якому віці. В Європі пневмонією хворіють в средньому 15 чоловік на 1000 населення, що веде до кожнорічних втрат 150 млн. робочих днів. Загальні втрати на лікування пневмонії в США перевищують 10 міліардів доларів. На Україні по даним академіка Ю.І. Фещенко (головний пульмонолог України) пневмонією хворіють щорічно від 40 до 50 тисяч чоловік, що складає 4,3-4,7 на 1000 населення. Смертність складає 10-13 на 100 тис. населення.

В останні роки у всіх країнах світу спостерігаються значні зміни в перебігу пневмоній. Значно зросла частина хворих, у яких лікування не приносить бажаного єфекта і патологічний процесс набуває затяжний чи ускладнений перебіг. Значно зросла смертність від пневмоній: при негоспітальній вона складає 5-15%, при госпітальній – до 30-50%. Причини, що ведуть до цього – це зміна флори збудника. Якщо раніше в 90% випадків причиною пневмонії були пневмокок, стафілокок, палочка інфлюєнці, то сьогодні значно частіше збудником стає атипова флора ( мікоплазма, хламидії, легіионела та інш.) Незважаючи на певні успіхи у лікуванні пневмоній, у більшості індустріальних країнах ця патологія залишається серед найважливіших причин захворюваності і смертності.

Вищенаведені дані обумовлюють важливість та актуальність вивчення етіології, ключових ланок патогенезу, типових та атипових клінічних проявів, стандартів діагностики з метою оптимізації лікарської тактики налаштованої на раннє виявлення та адекватне лікування хворих на пневмонію.