Viіі. Література

а) навчальна:

– основна:

1. Ройтберг Г.Е., Струтынский А.В. Внутренние болезни. – М.: «Бином», 2003. – 855 с.: ил.

– додаткова:

б) наукова:

в) методична:

1. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять в медичних вузах (методичний посібник). – К., 2006. – 80 с.

2.Наказ МОЗ україни від 13.06.05 №271 КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ надання мед. допомоги хворим га ГЕРХ.

3.Mili Healthcare Ltd. Основні принципи лікування ГЕРХ, 2007,с.6.

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри внутрішніх хвороб -1

«_____»__________________2008р.

Зав. кафедри, професор Сиволап В.Д.

Методичні вказівки

до практичного заняття для студентів 4-го курсу медичного та педіатричного факультетів

ХРОНІЧНИЙ ГАСТРИТ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА ШЛУНКОВА ДИСПЕПСІЯ

Методичні вказівки підготувала

асистент Ткаченко В.І.

Запоріжжя, 2008

Тема №12: Хронічний гастрит та функціональна шлункова диспепсія .

Кількість навчальних годин: 5 годин

I. Актуальність теми

Хронічний гастрит(ХГ)– складний запально-дістрофічний патологічний процес, в основі якого є запалення слизової оболонки шлунку, в більшості випадків інфекційного походження(до 90%), з порушенням клітинної регенерації і прогресуючою атрофією залозового епітелію слизової оболонки шлунку .

ХГ - актуальна проблема практичної охорони здоров´я України. Результати великих епідеміологічних досліджень останього часу показали наявність суттєвих змін у структурі поширеності і захворюваністі на хронічні захворювання органів травлення (ХЗТ). Незважаючи на певні успіхи в лікуванні ХГ, у більшості індустріальних країн ця патологія залишається серед найважливіших причин захворюваності у працездатному віці, охоплюючи від 20 до 30% дорослого населення.

Тому профілактичні та терапевтичні заходи повинні застосовуватися, в першу чергу, у пацієнтів з високим ризиком виникнення ХГ.

Найбільш виражений позитивний вплив на результати лікування ХГ в останні роки мало вдосконалення алгоритмів лікування, спрямованих на відновлення цілісності та бар´єрних властивостей слизової оболонки шлунка, зниження впливу факторорів агресії, порушення балансу між якими зумовлює хронізацію процесу та розвиток ускладнень.

Вищенаведені дані обумовлюють важливість та актуальність вивчення етіології, ключових ланок патогенезу, клінічних проявів, протоколів діагностики ХГ з метою оптимізації лікарської тактики налаштованої на раннє виявлення та адекватне лікування хворих на ХГ.

ФУНКЦІОНАЛЬНА ШЛУНКОВА ДИСПЕПСІЯ (ФШД) – це захворювання (синдром), обумовленний порушенням функції верхніх відділів ШКТ (шлунка та дванадцятипалої кишки), які проявляються болями чи дискомфортом в надчерев*ї, пов*язані чи не пов*язані з прийомом їжі, почуттям переповнення в надчеревній області після їжі і раннього насичення, тошнотою, рвотою, відрижкою та печією, які продовжуються більше 3-х місяців, при якому в процесі всестороннього обстеження пацієнта не вдається виявити ніяких органічних захворювань.

На сьогоднішний день ФД являється найбільш поширеною гастроентерологічною патологією, яка прийняла розміри епідемії- 20-40% населення країн Північної Америки, Західної Европи, Австралії і Японії мають ФД. Структура захворюванності в Україні співпадає з такою в країнах Західної Европи та Північної Америки. Тому вивчення причини, патогенезу, лікування ФД являються актуальними.

В останній час закордонними дослідниками виявлено патогенетичні механізми захворювання (гіперпродукція HCL, підвищення вісцеральної чутливості, порушення моторно-евакуаторної функції, розладнання пострандіальної акомодації шлунку і , можливо, запалення слизової оболонки шлунково-дуоденальної зони) та етиологічні предвісники (стреси і психологічні розладнання, H.pylori –інфекція).Установлено, що у більшості Н.р.-негативних пацієнтів з ФД це захворювання доповнюється «прихованими» психологічними розладнаннями, які дуже тяжко виявити в клініці. Якраз ці розладнання ( неврози,депресія) і стреси обумовлюють порушення таких функцій шлунково-дуоденальної зони, як моторно-евакуаторна і акомодативна. Відомо, що тільки у незначної частини цих пацієнтів відмічається підвищення кислотності шлункового соку.Відповідно останніх данних, у більшості захворювання ФД обумовлене порушенням вісцеральної сенсорної функції слизової оболонки шлунку – вісцеральною гіперчутливістю, тому симптоми часто виникають і при нормальних показниках рН. У хворих на ФД часто виявляють дуоденошлунковий рефлюкс ( в результаті порушення моторики і функції запирання сфінктера), який, можливо, усугубляє симптоматику на фоні підвищеної вісцеральної чутливості.

В лікуванні рекомендується застосовувати H.pylori-негативним хворим на ФД : антациди чи кислотосупресивні препарати (блокатори Н-2-гістамінових рецепторів чи ІПП), прокінетики. При відсутності клінічного ефекту від вищеперерахованих ліків назначають психотропні (седативні, нейролептики, транквілізатори, антидепресанти).Хорошо себе зарекомендував в лікуванні ФД – ДОМПЕРИДОН- селективний периферійний антагоніст допаміна. Який блокує периферійні D-2-рецептори слизової оболонки шлунку і 12-п.кишки. Домперидон – прокінетик, який підвищує тонус нижнього сфінктеру стравоходу, підсилює скорочувальну функцію шлунку, покращує координованість скорочень антрального відділку шлунку і 12-п.кишки, попереджує появу дуодено-шлункового рефлюкса, сприяє нормалізації моторики тонкої та товстої кишок.Із психотропних в гастроентерології найбільш часто застосовують атиповий нейролептик- СУЛЬПІРІД, який є похідним бензаміда, має властивості селективного антагонізму до D-2,D-3,D-4-рецепторів допаміна.Малі його дози зменшують тревогу і депресивну симптоматику, а також сприяють нормалізації моторно-евакуаторній активності шлунку і 12-п.кишки.