Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРА МЕМС.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

11.2 Матриця дискретних передавальних функцій

Матриця дискретних передавальних функцій знаходиться за допомогою z-перетворення, яким охоплюють перехідну матрицю дискретної системи.

Якщо Ф(T)=A /29/, то рішення однородного рівняння має вигляд:

X(kT)=AkX(0T).

(8.8)

За визначенням [41]:

.

(8.9)

Підстановка (8.8) до (8.9) дає:

.

(8.10)

Якщо то справедливе співідношення

(I-z-1A)(I+z-1A+z-2A2+...)=I,

(8.11)

що врешті дає

(8.12)

Тоді z -перетворення загального рішення

X(z)=(I-z-1A)-1X(OT),

(8.13)

звідкіля

X(kT)=Z-1{X(Z)}=Z-1{(I-z-1A)-1}X(OT)= =Ф(kT)X(OT).

(8.14)

із (8.14) маємо

Ф(kT)= Z-1{(I-z-1A)-1}= Z-1{z(zI-A)-1}=Ak.

(8.15)

Тоді

Ф(z)=(I-z-1A)-1=z(zI-A)-1

(8.16)

Трансформуємо по z часткове рішення векторно-матричного рівняння в кінцевих різницях (/29/):

(8.17)

Вводимо позначення n=k-j, тоді для (8.17) маємо

(8.18)

В результатi маємо, що

X(z)=Ф(z)X(OT)+z-1G0(z)U(z),

(8.19)

де G0(z)= Ф(z)(T);

X(z)=Ф(z)X(OT)+z-1Ф(z)(T)U(z)=

=Ф(z)[X(OT)+z-1(T)U(z)].

(8.2)

При цьому матриця дискретних перeдавальних функцій системи приймає вигляд

WYU(z)=C(zI-A)-1B+D,

(8.21)

12.1

Багатокрокові методи обчислення систем звичних диференційних рівнянь на ЕОМ

Однокрокові методи завжди мають досить низьку точність обчислень. Вони використовуються як стартові при багатокрокових обчисленнях, та для наближеного моделювання.

Всі числові методи інтегрування систем звичайних диференційних рівнянь основані на методі послідовних наближень, тобто полягають у послідовному знаходженні Х(t), починаючи з Х0, тобто Х1, Х2,..., Хm, Xm+1,..., X(Tкін),

де .

Таким чином, рішення задачі зводиться до знаходження для кожного чергового моменту часу tm+1 значень Xm+1, при чому для попередніх точок tm-j відомі значення Xm-j i Xm-j, де 0 j m i X-може бути розширеним вектором стану об‘єкта керування, або системи. Таке рішення формально записується:

(5.1)

де G(.)- функція векторних аргументів, вона визначається способом побудови метода інтегрування;

Р- число попередніх точок, які використовуються у формулі інтегрування.

Лінійні багатокрокові методи інтегрування полягають у тому, що функція G(.) лінійна, вона створюється заміною звичайного диференційного рівняння рівнянням у кінцевих різницях виду

,

(5.13)

де h=const для j1,p,

- права частина початкової системи звичайних диференційних рівнянь;

aj, bj - коефіцієнти.

Рівняння (5.13) означає таку апроксимацію початкової системи рівнянь:

де

D- оператор упередження на один крок h.

Із (5.13) ясно, що для багатокрокового рівняння необхідне більше число початкових умов (потрібна початкова процедура)

X0= s, X1, ..., Xj-1.

Обчислення пов’язані з поліномами:

Q*(z)=p(z)=apzp+...+a1z+a0;

P*(z)=p(z)=bpzp+...+b1z+b0.

Тому ці методи мають ще назву (,)-методи. Якщо поліном P*(z)=p(z) має ступень меншу за ступень полінома Q*(z)=p(z), то відповідно метод інтегрування зветься явним (відкритим), а якщо ступені поліномів чисельника та знаменника рівні, то метод інтегрування називають неявним (закритим).

Важливими властивостями багатокрокових