- •Заліковий білет № 1
- •1. Характеристика електропривода як об”єкта моделювання. Математична модель у просторі “вхід-вихідних” характеристик.
- •2. Метод Зейделя.
- •Заліковий білет № 2
- •1. Декомпозиція структурної схеми привода до рівня інтегратора та складання диференційного рівняння у векторно-матричній формі.
- •2. Метод Ньютона.
- •Заліковий білет № 3
- •1. Багатомірні системи, моделюємі в просторі “вхід-вихідних” характеристик.
- •Заліковий білет № 4
- •1. Поняття простору стану Лінеаризація рівнянь у просторі стану та узагальнена структурна схема ок.
- •2. Моделювання вхідних впливів та збурень на еом. Математична модель у просторі
- •2. Математична модель у просторі стану для ступеневого (функція включення) та лінійного впливів.
- •Заліковий білет № 5
- •1. Спостережуваність та керуємість об”єктів та систем на основі математичної моделі у просторі стану.
- •2. Математична модель у просторі стану експоненціальної функції
- •Математична модель у вигляді структурної схеми багатомірної лінійної системи оптимального регулювання при детермінованому об”єкті керування.
- •2. Математичні моделі вхідних впливів у просторі стану Експоненційна функція
- •Математична модель у вигляді структурної схеми багатомірної лінійної системи оптимального регулювання при неповноій інформації про вектор стану ок.
- •2. Математична модель у просторі стану синусоїдального впливу.
- •1. Перехідна та системна матриця (приклад коливального ланцюга).
- •Моделювання випадкових та квазівипадкових послідовностей: квазівипадкові бінарні послідовності.
- •2. Моделювання двигуна постійного струму з залежним збудженням.
- •Похибки моделювання та їх облік.
- •2. Розрахунок ачх на еом: визначення матричної передавальної функції об’єкта регулювання по рівнянням стану.
- •11.1 Числове обрахування звичних диференційних рівнянь. Однокрокові методи.
- •11.2 Матриця дискретних передавальних функцій
- •12.2 Обрахування частотних характеристик сак на еом.
- •13.1 Моделювання об”єктів керування та систем на основі потенційних функцій. Рівняння Лагранжа.
- •4.1. Рівняння Лагранжа
- •13.2 Визначення ачх електроприводів (сак) на цифровій моделі: використання
- •14.1 Рівняння стану Гамільтона. Фізичний еквівалент гамільтоніану
- •14.2 Швидке перетворення Фурьє.
- •15.1 Система Гамільтона з одним ступенем свободи.
- •15.2 Алгоритм шпф для функції часу із 8 відліків.
11.2 Матриця дискретних передавальних функцій
Матриця дискретних передавальних функцій знаходиться за допомогою z-перетворення, яким охоплюють перехідну матрицю дискретної системи.
Якщо Ф(T)=A /29/, то рішення однородного рівняння має вигляд:
X(kT)=AkX(0T). |
(8.8) |
За визначенням [41]:
|
(8.9) |
Підстановка (8.8) до (8.9) дає:
|
(8.10) |
Якщо
то справедливе співідношення
(I-z-1A)(I+z-1A+z-2A2+...)=I, |
(8.11) |
що врешті дає
|
(8.12) |
Тоді z -перетворення загального рішення
X(z)=(I-z-1A)-1X(OT), |
(8.13) |
звідкіля
X(kT)=Z-1{X(Z)}=Z-1{(I-z-1A)-1}X(OT)= =Ф(kT)X(OT). |
(8.14) |
із (8.14) маємо
Ф(kT)= Z-1{(I-z-1A)-1}= Z-1{z(zI-A)-1}=Ak. |
(8.15) |
Тоді
Ф(z)=(I-z-1A)-1=z(zI-A)-1 |
(8.16) |
Трансформуємо по z часткове рішення векторно-матричного рівняння в кінцевих різницях (/29/):
|
(8.17) |
Вводимо позначення n=k-j, тоді для (8.17) маємо
|
(8.18) |
В результатi маємо, що
X(z)=Ф(z)X(OT)+z-1G0(z)U(z), |
(8.19) |
де G0(z)= Ф(z)(T);
X(z)=Ф(z)X(OT)+z-1Ф(z)(T)U(z)= =Ф(z)[X(OT)+z-1(T)U(z)]. |
(8.2) |
При цьому матриця дискретних перeдавальних функцій системи приймає вигляд
WYU(z)=C(zI-A)-1B+D, |
(8.21) |
12.1 |
Багатокрокові методи обчислення систем звичних диференційних рівнянь на ЕОМ |
Однокрокові методи завжди мають досить низьку точність обчислень. Вони використовуються як стартові при багатокрокових обчисленнях, та для наближеного моделювання.
Всі числові методи інтегрування систем звичайних диференційних рівнянь основані на методі послідовних наближень, тобто полягають у послідовному знаходженні Х(t), починаючи з Х0, тобто Х1, Х2,..., Хm, Xm+1,..., X(Tкін),
де
.
Таким чином, рішення задачі зводиться до знаходження для кожного чергового моменту часу tm+1 значень Xm+1, при чому для попередніх точок tm-j відомі значення Xm-j i Xm-j, де 0 j m i X-може бути розширеним вектором стану об‘єкта керування, або системи. Таке рішення формально записується:
|
(5.1) |
де G(.)- функція векторних аргументів, вона визначається способом побудови метода інтегрування;
Р- число попередніх точок, які використовуються у формулі інтегрування.
Лінійні багатокрокові методи інтегрування полягають у тому, що функція G(.) лінійна, вона створюється заміною звичайного диференційного рівняння рівнянням у кінцевих різницях виду
|
(5.13) |
де h=const для j1,p,
-
права частина початкової системи
звичайних диференційних рівнянь;
aj, bj - коефіцієнти.
Рівняння (5.13) означає таку апроксимацію початкової системи рівнянь:
де
D- оператор упередження на один крок h.
Із (5.13) ясно, що для багатокрокового рівняння необхідне більше число початкових умов (потрібна початкова процедура)
X0= s, X1, ..., Xj-1.
Обчислення пов’язані з поліномами:
Q*(z)=p(z)=apzp+...+a1z+a0;
P*(z)=p(z)=bpzp+...+b1z+b0.
Тому ці методи мають ще назву (,)-методи. Якщо поліном P*(z)=p(z) має ступень меншу за ступень полінома Q*(z)=p(z), то відповідно метод інтегрування зветься явним (відкритим), а якщо ступені поліномів чисельника та знаменника рівні, то метод інтегрування називають неявним (закритим).
Важливими властивостями багатокрокових

.
.
,