Рекомендована література:

1. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. / Вид. 2-е, доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – с. 274-328

2. Бутинець ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. / з-є вид., доп. І перероб. – Житомир: пп “Рута”, 2003. – с. 182-232

3. Бухгалтерський облік: концептуальні основи теорії. Навчально-практичний посібник / Під заг. Ред. Сопко в.В. – тов “Видавничий дім “Професіонал”, Київ, 2004. – с.83-96

4. Швець в.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – к.: Знання, 2004.– с.180-213

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1. Облік процесу придбання

Процес придбання засобів виробництва є важливою передумовою для здійснення основної діяльності підприємства, адже будь-яке виробниче підприємство створюється з метою виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) та її реалізації. Однак здійснення процесу виробництва неможливе без наявності обладнання, устаткування, будівель, сировини та матеріалів, які в процесі обробки перетворюються на готовий продукт. Отже, процес придбання засобів виробництва є важливою передумовою для здійснення основної діяльності підприємства.

У процесі виробництва приймають участь засоби виробництва, тобто об’єкти, за допомогою яких людина впливає на предмети праці (машини, обладнання, устаткування, прилади тощо) та предмети праці, які під впливом засобів праці змінюють свою форму в процесі виробництва (сировина, матеріали, паливо).

Процес придбання – це сукупність операцій по забезпеченню підприємства засобами виробництва, необхідними для здійснення господарської діяльності.

В процесі придбання відбувається заготівля всього необхідного для процесу виробництва, а саме: основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних активів, сировини та матеріалів тощо.

Основними завданнями процесу придбання є:

• Правильне і своєчасне встановлення обсягів оборотних і оборотних активів

• Виявлення всіх витрат, пов’язаних із заготівлею засобів та предметів праці

• Визначення фактичної собівартості придбаних засобів і предметів праці

• Визначення результатів постачальницької діяльності.

Порядок формування вартості придбаних засобів і предметів праці залежить від виду витрат, понесених при їх придбанні.

Активи, які надходять на підприємство і використовуються в процесі виробництва продукції та її реалізації поділяються на оборотні й необоротні.

Необоротними називають активи, призначені для використання більше одного року. До них відносяться основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові та капітальні інвестиції тощо.

Оборотні активи – це активи, призначені для реалізації або споживання в процесі діяльності підприємства протягом операційного циклу. До них відносяться виробничі запаси, малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), напівфабрикати, готову продукцію, товари, грошові кошти тощо.

Розглянемо облік оборотних та необоротних активів.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Велике значення для обліку запасів має його правильна організація та основні принципи побудови, за які відповідає керівник підприємства.

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси встановлюється П(С)БО 9 „Запаси".

Синтетичний облік виробничих запасів здійснюється на активному рахунку 20 „Виробничі запаси”. Аналітичний облік запасів ведеться у відповідності до їх номенклатури. Номенклатура – перелік окремих видів, найменувань та сортів матеріалів, які використовуються на підприємстві.

Виробничі запаси можуть надходити на підприємство шляхом придбання у постачальника, в результаті обміну, виготовлення власними силами, внесеними до статутного капіталу, безоплатного одержання тощо.

При надходженні виробничі запаси оцінюються і зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає всі витрати на придбання, обробку та інші витрати, що виникли під час їх доставки до місця знаходження і доведення їх до необхідного стану.

Облікові записи в обліку здійснюються на основі первинних документів.

Договір купівлі-продажу є основним документом, який визначає права і обов’язки постачальників і покупців. В договорі наводяться найменування і кількість товарів, їх ціна, строки поставки, порядок розрахунків тощо.

На підставі договорів підприємство-продавець складає рахунок, що підлягає оплаті покупцем. Після здійснення оплати рахунку матеріальні цінності відпускаються підприємству-покупцю, як правило, за накладною, яка є основним документом з руху запасів.

При придбанні запасів приймають участь додатково такі бухгалтерські документи:

• довіреність — призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів,

• акт списання бланків довіреностей - призначений для списання використаних бланків довіреностей,

• журнал реєстрації довіреностей - призначений для реєстрації виданих довіреностей та розписки в їх отриманні,

• прибутковий ордер - використовується на складі, заповнюється в день надходження запасів при відсутності розбіжностей з документами постачальника, при оприбуткуванні запасів з переробки,

• акт про приймання матеріалів - застосовується при прийнятті матеріалів, якщо є розбіжності з документами постачальника, або коли виробничі запаси надійшли без документів. Використовується для обліку надходження запасів і для направлення листа-претензії постачальнику.

Придбання сировини у постачальників здійснюється за договірними цінами. Така вартість називається купівельною. Крім того, в процесі їх доставки до місця зберігання виникають транспортно-заготівельні витрати: оплата перевезення вантажів, витрати з їх навантаження і розвантаження тощо. Купівельна вартість в сумі з транспортно-заготівельними витратами складає фактичну собівартість придбаних запасів.

Основні операції з надходження виробничих запасів:

1. оприбутковано виробничі запаси, виготовлені власними силами Д-т 20 К-т 23,

2. оприбутковано виробничі запаси, придбані підзвітною особою Д-т 20 К-т 372,

3. оприбутковано виробничі запаси як внесок до статутного капіталу Д-т 20 К-т 46,

4. оприбутковано виробничі запаси, придбані у постачальника Д-т 20 К-т 63

5. оприбуткування безоплатно отриманих запасів Д-т 20 К-т 719 “Інші доходи від операційної діяльності”

Облік процесу придбання виробничих запасів можна вести:

• за фактичною собівартістю,

• за купівельними цінами з виділенням транспортно-заготівельних витрат,

• за обліковими цінами з виділенням транспортно-заготівельних витрат.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду інтим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основним законодавчим актом з регулювання обліку основних засобів виступає Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", в якому зазначається трактування поняття основних засобів, поділ основних засобів на групи, оцінка основних засобів, амортизація основних засобів, відображення в звітності та багато іншого.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Придбанні основні засоби зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю основних засобів, придбаних за плату, визнається фактичних витрат підприємства на їх придбання, спорудження та виготовлення, за виключенням податку на додану вартість та інших податків, що відшкодовуються підприємству.

Первісна вартість придбаних включає:

• суми, що сплачуються постачальникам за придбаний актив або підрядникам за виконані роботи за вирахуванням суми податку на додану вартість;

• суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

• витрати, пов'язані зі сплатою збору за реєстрацію, державного мита, ввізного мита, інших обов'язкових платежів;

• витрати, пов'язані зі страхуванням ризиків доставляння;

• витрати, пов'язані з монтажем, налагоджуванням основних засобів;

• інші витрати, пов'язані з приведенням у робочий стан придбаних основних засобів.

Не включаються до складу первісної вартості основних засобів витрати, пов'язані з виплатою відсотків за користування позиковими коштами, взятими для придбання або створення таких засобів.

Переоцінена вартість – вартість основних засобів після їх переоцінки.

Залишкова вартість - це первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням суми нарахованого зносу.

Під зносом основних засобів розуміють економічний вартісний показник втрати об’єктом основних засобів їх первісної вартості з початку їх корисного використання.

Основні засоби використовуються тривалий час. За цей проміжок часу відбувається, з одного боку, процес зносу, протягом якого основні засоби поступово втрачають свою вартість, а з іншого боку – процес створення джерел, необхідних для їх відтворення і, нарешті – процес придбання, протягом якого основні засоби відтворюються.

Амортизація в бухгалтерському обліку означає віднесення на витрати звітного періоду частини вартості необоротних активів, використання яких було однією з умов отримання в цьому періоді продукції та доходів.

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”. Цей рахунок призначено для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесеш до складу основних засобів.

За дебетом рахунку 10 відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первинною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта, сума до оцінки вартості об'єкта основних засобів. За кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активом, а також у разі часткової ліквідації, сума оцінки основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться окремо по кожному об’єкту за допомогою інвентарних карток, які відкриваються в одному примірнику на кожен об’єкт основних засобів і містять дані про найменування об’єкта, його інвентарний номер, назву підприємства-виробника, дані про первісну вартість, джерела придбання, коротку характеристику об’єкта.

Придбання необоротних активів (основних засобів) підприємства здійснюють у порядку інвестиційної діяльності, а витрачені кошти характеризують як капітальні інвестиції