2.6. Визначення суміжних прав та їх об’єкти.

Суміжні права можна визначити як права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та організацій ефірного та кабельного мовлення, пов’язані з використанням творів літератури і мистецтва, авторські права яких належать ін. особам. Дійсно, для того щоб донести свій твір до широкої аудиторії, автору часто потрібне сприяння посередників (музикантів, продюсерів, видавців тощо), які використовуючи свої професійні якості, можуть представити твір у формі, найбільш цікавій і доступній для публіки. Суміжні права безпосередньо пов’язані з авторськими правами, саме тому вони називаються суміжними і охороняються одним законом. Ці права випливають з творчої діяльності з реалізації, використання вже обнародуваних творів літератури і мистецтва. Істотною особливістю більшості суміжних прав є їх похідність і залежність від прав авторів творів. Під суміжними правами Закон України “Про авторське право та суміжні права” розуміє права виконавців, виробників фонограм та організації ефірного та кабельного мовлення. Це права на оригінальність, майстерність, манеру виконання, на інтерпретацію твору. Поняття суміжних прав охоплюється три групи прав: права виконавців; права виробників фонограм; права організацій ефірного та кабельного мовлення.

Таким чином об’єктами суміжних прав є:

• виконання для фіксації, відтворення і розповсюдження за допомогою технічних засобів;

• записи виконання та інші записи за допомогою технічних засобів;

• трансляція в ефір і по кабелю.

Зазначені результати творчої діяльності можуть одержати правову охорону лише за певних умов, визначених Законом.

Права виконавців охороняються, якщо:

• виконання вперше мало місце на території України;

• виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється Законом;

• виконання, не зафіксоване на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється Законом.

Права виробників фонограм охороняються, якщо:

• виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

• фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом 30 днів від дня її публікації і іншій держава;

• перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

Права організацій мовлення охороняються, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України.

2.7. Суб’єкти суміжних прав.

Суб’єктами суміжним прав є виконавці, виробники фонограм, організації ефірного та кабельного мовлення.

Виконавцями визнаються актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, диригенти, танцюристи, а також інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах чи у будь-який ін. спосіб виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору. Тобто виконавцями визнаються також особи, які хоча і не є офіційно артистами, співаками тощо, але виконують їх функції. Виконавцями визнаються також особи, які здійснюють таку саму творчу діяльність, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери. Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства незалежно від віку.

Виробниками фонограм можуть бути фізичні чи юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі. Фонограма – це виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. Грамофонічні платівки, диски, магнітофонні касети та ін. носії записів є примірниками фонограм (примірник – це результат будь-якого відтворення твору).

До суб’єктів суміжних прав Закон відносить також організації мовлення, тобто тільки юридичні особи. Це організації радіо- і телебачення, які використовують твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в ефір, так і по кабелю. Безумовно, до суб’єктів суміжних прав належать організації як державного так і приватного чи ін. форм власності.