- •Тема 1. Інтелектуальна власність: поняття та її роль для розвитку економіки
- •1.1. Поняття інтелектуальної власності.
- •1.2. Інтелектуальна власність як один з визначальних факторів розвитку економіки.
- •1.3. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.
- •1.4. Еволюція інтелектуальної власності в Україні.
- •1.5. Законодавча база інтелектуальної власності в Україні.
- •1.6. Структура національної системи охорони інтелектуальної власності.
- •1.7. Міжнародна система інтелектуальної власності.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 1.
- •Контрольні питання до теми 1.
- •Тема 2. Авторське право та суміжні права
- •2.1. Поняття та еволюція розвитку авторського права.
- •2.2. Об’єкти та суб’єкти авторського права.
- •2.3. Особисті немайнові і майнові права авторів.
- •2.4. Вільне використання творів.
- •2.5. Особливості набуття прав на комп'ютерну програму.
- •2.6. Визначення суміжних прав та їх об’єкти.
- •2.7. Суб’єкти суміжних прав.
- •2.8. Суб’єктивні суміжні права. Умови здійснення суміжних прав.
- •2.9. Захист авторського та суміжних прав.
- •2.10. Міжнародно-правова охорона авторського права і суміжних прав.
- •Контрольні питання до теми 2.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 2.
- •Тема 3. Правова охорона об’єктів промислової власності
- •3.1. Еволюція промислової власності.
- •3.2. Поняття та об’єкти патентного права.
- •3.3. Суб’єкти прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •3.4. Патент як форма охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •3.5. Суб’єктивні права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
- •3.6. Обов’язки, що накладаються патентом.
- •3.7. Дії, що не визнаються порушенням прав власника патенту.
- •3.8. Захист прав патентовласника.
- •3.9. Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах.
- •3.10. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та їх види.
- •3.11. Фірмове найменування (фірма).
- •3.12. Зазначення походження товарів: загальна характеристика.
- •3.13. Знаки для товарів і послуг: поняття, види та значення.
- •3.14. Об’єкти знаків для товарів і послуг та їх види.
- •3.15. Права і обов’язки, що випливають зі свідоцтва на знак.
- •3.16. Захист прав на знаки для товарів і послуг.
- •3.17. Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару та права, що випливають з неї.
- •3.18. Міжнародно-правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
- •Контрольні питання до теми 3.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 4.
- •Тема 4. Оцінка вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності
- •4.1. Інтелектуальна власність як об'єкт оцінки.
- •4.2. Підходи до оцінки.
- •4.3. Методи оцінки.
- •4.4. Послідовність оцінки.
- •4.5. Приклади оцінки.
- •Контрольні питання до теми 7.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 7.
- •Тема 5. Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності
- •5.1. Суть торгівлі ліцензіями.
- •5.2. Види ліцензій.
- •5.3. Ліцензійні договори.
- •5.4. Ліцензійні платежі.
- •5.5. Передача прав за авторськими договорами.
- •Контрольні питання до теми 8.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 8.
- •Тема 6. Захист прав інтелектуальної власності
- •6.1. Поняття захисту прав інтелектуальної власності.
- •6.2. Дії, що визнаються порушеннями прав інтелектуальної власності.
- •6.3. Форми захисту прав інтелектуальної власності.
- •6.4. Способи захисту прав інтелектуальної власності.
- •Контрольні питання до теми 9.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 9.
1.7. Міжнародна система інтелектуальної власності.
Основою міжнародної системи інтелектуальної власності є 21 угода. 15 з них регулюють правовідносини у сфері промислової власності та 6 - у сфері авторського права.
Найбільш важливими з них є:
- Паризька Конвенція про охорону промислової власності;
- Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків;
- Договір про патентну кооперацію (договір РСТ);
- Лісабонська угода про охорону місць походження та їх міжнародної реєстрації;
- Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів;
- Договір ВОІВ по авторському праву;
- Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення тощо.
Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі і Україна, що приєдналася до 18 угод.
Головними завданнями ВОІВ є:
- поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;
- заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;
- модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів. Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.
Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).
Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна. Координаційний комітет - це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.
Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет -щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний Директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву “Міжнародне бюро”. Секретаріат знаходиться в Женеві.
Членом ВОІВ може стати будь-яка держава - член Паризького або Бернського Союзів, а також будь-яка інша держава, що задовольняє хоча б одній з умов:
- є членом ООН, будь-якої пов'язаної з ООН спеціалізованої установи або членом МАГАТЕ;
- є стороною статуту Міжнародного суду;
- запрошено Генеральною Асамблеєю ВОІВ стати учасником Конвенції про установу ВОІВ.
Крім системи міжнародних угод, які адмініструє ВОІВ, співробітництво країн у сфері інтелектуальної власності здійснюється в межах регіональних організацій, таких як:
- Європейська патентна організація (ЄПО);
- Євразійська патентна організація (ЄАПО);
- Африканська організація інтелектуальної власності(ОАРІ)*;
- Африканська регіональна організація промислової власності (АRІРО).
ВОІВ не наполягає на тому, щоб норми національних законів відповідали нормам міжнародних угод у сфер інтелектуальної власності. Але якщо країна приєдналася до міжнародної угоди, то у правовідносинах з іншими країнами вона повинна керуватися нормами цих угод.
